Рішення № 30670023, 12.04.2013, Вінницький міський суд Вінницької області

12.04.2013 року

Справа № 232/4244/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2013 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Борисюк І. Е.

за участю: секретаря Волхової М. А.,

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідачів: ПАТ «Універсал Банк» - ОСОБА_2, ПАТ «Державний ощадний банк України» - ОСОБА_3,

представників третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідачів: Ленінського ВДВС ВМУЮ - ОСОБА_4, Староміського ВДВС ВМУЮ - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ПАТ «Державний ощадний банк України», КС «Партнер», ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_8 про звільнення майна з-під арешту, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулась ОСОБА_6 з позовом до ОСОБА_7, ПАТ «Державний ощадний банк України», КС «Партнер», ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_8 про звільнення майна з-під арешту.

Позовна заява мотивована тим, що 30.07.2008 року між позивачем та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу житлової квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Даний договір посвідчено нотаріусом Вінницького міською нотаріального округу ОСОБА_9 30.07.2008 року та зареєстровано в реєстрі за № 2210. За браком часу позивачем не було здійснено державну реєстрацію права власності на придбане житло. В жовтні 2012 року позивач звернулась з відповідною заявою до МБТІ м. Вінниці, однак їй було відмовлено у реєстрації права власності в зв'язку з наявністю арештів, що накладені державною виконавчою службою Вінницького міською управління юстиції. Як зясувалося на квартиру, яка придбана позивачем накладено арешт та оголошено заборону відчуження відповідно до: 1. постанови державного виконавця Замостянського відділу ДВС Вінницького МУЮ ОСОБА_10 від 15.06.2010 року в ході виконавчого провадження щодо примусового стягнення з ОСОБА_7 заборгованості на користь ПАТ «Універсалбанк» згідно виконавчого листа № 2-4755, виданого 10.03.2010 року Замостянським районним судом м. Вінниці; 2. постанови державного виконавця Замостянського відділу ДВС Вінницького МУЮ ОСОБА_11 від 20.06.2012 року в ході виконавчого провадження щодо примусового стягнення з ОСОБА_7 заборгованості на користь ПАТ «Універсалбанк» згідно виконавчого листа № 2-2543, виданого 04.11.2010 року Замостянським районним судом м. Вінниці; 3. постанови державного виконавця Ленінського відділу ДВС Вінницького МУЮ ОСОБА_12 від 17.12.2009 року в ході виконавчого провадження щодо примусовою стягнення з ОСОБА_7 заборгованості на користь КС «Партнер» згідно судового наказу № 2-н-303/09, виданого 06.03.2009 року Ленінським районним судом м. Вінниці; 4. постанови державного виконавця Ленінського відділу ДВС Вінницького МУЮ ОСОБА_13 від лютого 2011 року в ході виконавчого провадження щодо примусового стягнення з ОСОБА_7 заборгованості на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» згідно виконавчого листа № 2-2449/09, виданого 07.08.2009 року Ленінським районним судом м. Вінниці; 5. постанови державного виконавця Ленінського відділу ДВС Вінницького МУЮ ОСОБА_13 від 14.02.2011 року в ході виконавчого провадження щодо примусового стягнення з ОСОБА_7 заборгованості на користь ОСОБА_8 згідно виконавчого листа № 2-1801/09, виданого 14.01.2010 року Староміським районним судом м. Вінниці; 6. постанови державного виконавця Ленінського відділу ДВС Вінницького МУЮ ОСОБА_14 від 07.09.2011 року в ході виконавчого провадження щодо примусового стягнення з ОСОБА_7 заборгованості на користь держави згідно судового наказу № 2-н-303/09, виданого 06.03.2009 року Ленінським районним судом; 7. постанови державного виконавця Ленінського відділу ДВС Вінницького МУЮ ОСОБА_4 від 20.02.2012 року в ході виконавчого провадження щодо примусового стягнення з ОСОБА_7 заборгованості на користь ПАТ «Універсалбанк» згідно виконавчого листа № 2-930/10, виданого 06.10.2010 року Калинівським районним судом Вінницької області; 8. постанови державного виконавця Ленінського відділу ДВС Вінницького МУЮ ОСОБА_4 віл 09.07.2012 року в ході виконавчого провадження щодо примусового стягнення з ОСОБА_7 заборгованості на користь ПАТ «Універсалбанк» згідно виконавчого листа № 2-2543-2010, виданого 04.11.2010 року Замостянським районним судом м. Вінниці; 9. постанови державного виконавця Староміського відділу ДВС Вінницького МУЮ ОСОБА_15 від 17.03.2010 року в ході виконавчого провадження щодо примусового стягнення з ОСОБА_7 заборгованості на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» згідно виконавчого листа № 2-2449/09, виданого 07.08.2009 року Ленінським районним судом м. Вінниці. Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають на підставі договорів та інших правочинів. На підставі договору купівлі-продажу квартири від 30.07.2008 року, у позивача виникло право власності на неї саме з 30.07.2008 року. Згідно п. 1.2. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Отже, момент виникнення права власності на об'єкт нерухомого майна не пов'язується з моментом внесення до державного реєстру запису про це. Державна реєстрація це лише підтвердження уповноваженим органом уже існуючого юридичного факту щодо належності майна конкретній особі. Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй. а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Вище викладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про звільнення з-під арешту житлову квартиру АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_6.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, аргументуючи їх мотивами викладеними в позовній заяві та просив задовольнити.

Представник відповідачів ПАТ «Універсал Банк» та ПАТ «Державний ощадний банк України» заперечували щодо задоволення позовних вимог.

Співвідповідачі - ОСОБА_7, КС «Партнер» та ОСОБА_8 в судове засідання повторно не зявились, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи. Заяв про розгляд справи у їх відсутність не надали, причини неявки суду не повідомили. Тому, у відповідності до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, суд прийшов до висновку, що співвідповідачі в судове засідання не зявились без поважних причин.

Представники третіх осіб без самостійних вимог Ленінського ВДВС ВМУЮ та Староміського ВДВС ВМУЮ при вирішенні спору поклались на думку суду.

В судове засідання представник третьої особи без самостійних вимог Замостянського ВДВС ВМУЮ на стороні відповідачів не зявився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. Заяви про розгляд справи у відсутність представника не надано, причини неявки суду не повідомлено.

Суд, враховуючи думку сторін по справі, ухвалив провести розгляд справи у відсутність співвідповідачів та представника третьої особи без самостійних вимог Замостянського ВДВС ВМУЮ на стороні відповідачів.

При розгляді справи встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

17.12.2009 року державним виконавцем Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_16 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання судового наказу, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці по справі № 2-н-303/09. Даною постановою було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_7 Стягувач КС «Партнер», виконавчий документ № 2-н-303/09, виданий 06.03.2009 року Ленінським районним судом м. Вінниці.

15.06.2010 року державним виконавцем Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_10 було винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_7, а саме: квартири АДРЕСА_3 та оголошення заборони на його відчуження. Стягувач ПАТ «Універсал Банк», виконавчий лист № 2-4755, виданий 10.03.2010 року Замостянським районним судом м. Вінниці.

17.03.2010 року державним виконавцем Староміського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_15 винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_7, а саме: квартири АДРЕСА_3 та оголошення заборони на його відчуження. Стягувач «Державний ощадний банк України», виконавчий лист № 2-2449/09, виданий 07.08.2009 року Ленінським районним судом м. Вінниці.

14.02.2011 року державним виконавцем Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_13 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-1801/09, виданого 14.01.2010 року Староміським районним судом м. Вінниці. Стягувач ОСОБА_8

07.09.2011 року старшим державним виконавцем Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_14 винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_7, а саме: квартири АДРЕСА_3 та оголошення заборони на його відчуження.

20.02.2012 року старшим державним виконавцем Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_4 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 2-930/10, виданого 06.10.2010 року Калинівським районним судом Вінницької області. Стягувач - ПАТ «Універсал Банк».

20.06.2012 року державним виконавцем Замостянського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_11 винесено постанову про арешт всього рухомого та нерухомого майна боржника ОСОБА_7 та оголошення заборони на його відчуження. Стягувач ПАТ «Універсал Банк», виконавчий лист № 2-2543, виданий 04.11.2010 року Замостянським районним судом м. Вінниці.

Судом встановлено, що на даний час в провадженні Ленінського ВДВС ВМУЮ перебуває зведене виконавче провадження по ОСОБА_7

В судовому засіданні оглянуто і досліджено матеріали зведеного виконавчого провадження, яке перебуває на виконанні в Ленінському ВДВС ВМУЮ, яким підтверджується наявність арешту на нерухоме майно боржника ОСОБА_17 квартиру АДРЕСА_3.

Згідно договору купівлі-продажу від 30.07.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_9 і зареєстрованого в реєстрі за № 2210, ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_6 купила квартиру АДРЕСА_3. На момент укладення даного договору відсутність заборони відчуження квартири була підтверджена, про що зазначено в п. 1.4. цього договору.

Відповідно до ОСОБА_17 з Державного реєстру правочинів, вище зазначений договір купівлі-продажу від 30.07.2008 року було зареєстровано в цьому Реєстрі в день його укладення і посвідчення нотаріусом.

Згідно вище зазначеного договору ОСОБА_6 повністю до підписання цього договору розрахувалась із продавцем ОСОБА_7 за квартиру (п. 2.1. договору).

Статтею 346 ЦК України визначено підстави припинення права власності, в тому числі й в разі відчуження власником свого майна. Відповідно, з моменту реалізації квартири АДРЕСА_3, що стало наслідком укладення договору купівлі-продажу від 30.07.2008 року, право власності ОСОБА_7 на дане майно припинено.

Поняття права власності визначено ст. 316 ЦК України, згідно якої правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а у відповідності до ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не впливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту.

Верховний Суд України в п. 16 Постанови Пленуму від 26.12.2003 р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» звернув увагу на те, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом предявлення ними відповідно до правил підвідомчості позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками, але володіють ним на законних підставах.

Суд не погоджується з твердженням представника відповідача ПАТ «Універсал Банк», що договір купівлі-продажу від 30.07.2008 року є неукладеним, в звязку з відсутністю його державної реєстрації, враховуючи наступне.

За своєю сутністю державна реєстрація прав на нерухомість є комплексним правовим інститутом, який містить норми як цивільного, так і адміністративного права. Норми, що встановлюють обовязковість державної реєстрації речових прав на нерухомість, правові наслідки реєстрації або її відсутності, належать до цивільного права. Разом з тим, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року № 7/5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за № 157/6445, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що державна реєстрація правочинів проводиться згідно з вимогами ЦК України шляхом внесення відповідної інформації до Державного реєстру правочинів. Безпосередньо порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно визначається Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Державна реєстрація означає, що держава визнала за субєктом наявність його прав на обєкт нерухомості. Коли визнано існування права, то для зацікавлених осіб значення має не сам факт реєстрації, а власне наявність права, що й породжує певні юридичні наслідки.

Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над майном, не повязана з використанням його властивостей. Право користування власністю ? це юридично забезпечена можливість власника добувати з належного йому майна корисні властивості. Під правом розпорядження розуміють юридично забезпечену можливість власника визначати долю майна.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» від 11.02.2010 року викладено у новій редакції Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», а також внесено зміни до Земельного та Цивільного кодексів України. У відповідності до Закону частину третю статті 640 ЦК України викладено в новій редакції, згідно з якою договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним із дня такого посвідчення, а з частини другої статті 657 ЦК України виключено слова «та державної реєстрації». З цього часу не передбачено державної реєстрації правочину, якщо в договорі не передбачено інше, а право на нерухоме майно та його обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації. Таким чином, із зазначеної дати скасовується обовязок здійснювати державну реєстрацію відповідного договору купівлі-продажу після його нотаріального посвідчення.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню, оскільки вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними.

Враховуючи вище викладене, принцип диспозитивності, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача, шляхом звільнення з-під арешту житлової квартири АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_6.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно, з відповідачів солідарно підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 107, 30 гривень. Витрати, повязані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача, не підлягають відшкодуванню позивачу, оскільки не підтверджені документально, як того вимагає положення ч. 1 ст. 88 ЦПК України.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року, ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», ст.ст. 15, 16, ст.ст. 316, 317, ч. 1 ст. 319, ч. 1 та ч. 2 ст. 321, ст.ст. 328, 346 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, ст.ст. 57-60, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 209, 212-216, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Звільнити з-під арешту житлову квартиру АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_6.

Стягнути солідарно з ОСОБА_7 (останнє відоме місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1), ПАТ «Державний ощадний банк України» (місцезнаходження: прос-т Коцюбинського, буд. 78 в м. Вінниці, ЄДРПОУ 00032129), КС «Партнер» (місцезнаходження: АДРЕСА_4), ПАТ «Універсал Банк» (місцезнаходження: вул. Автозаводська, буд. 54/19, м. Київ, ЄДРПОУ 21133352) та ОСОБА_8 (зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь ОСОБА_6 судовий збір в сумі 107, 30 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: