Ухвала суду № 30669832, 19.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2013 р.

справа № 0870/5838/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Шкуропадської В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС ПЛЮС»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року у справі №0870/5838/12 за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Виконавчої дирекції до товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС ПЛЮС» про стягнення неправомірно витрачених страхових коштів та суми штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

Запорізьке обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Виконавчої дирекції звернулося до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС ПЛЮС» 242,21 грн. заборгованість у сумі 8885,46 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду мотивована правомірністю рішень позивача, якими визначені суми коштів, що підлягають поверненню та штрафні фінансові санкції, які отримано відповідачем, але у добровільному порядку не виконані.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції товариство з обмеженою відповідальністю «ТДС ПЛЮС» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що ТОВ «ТДС ПЛЮС» не отримувало рішень Фонду, у зв’язку з чим у підприємства не виникло обов’язку сплачувати суми, стягнення яких є предметом спору у справі, а у позивача не виникло право на звернення до суду з вимогами про стягнення таких сум.

У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з’явились, у зв’язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 27.03.2012 по 30.03.2012 позивачем було проведено перевірку повноти нарахування, своєчасності перерахування до Фонду страхових внесків, дотримання порядку використання та своєчасності і повноти повернення невикористаних страхових коштів відповідачем (далі – перевірка).

За результатами перевірки складено акт № 103 від 30.03.2012, яким встановлено порушення ст. 7 та ч. 1 ст. 37 Закону України від 18.01.2001 № 2240-ІІІ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», а саме невірно визначено розмір допомоги по догляду за хворою дитиною відповідно до страхового стажу, сума переплати склала 223,24 грн., та абзацу 1 п. 7, абзацу 3 пункту 14 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26.09.2001 № 1266, а саме при розрахунку допомоги по вагітності та пологам у розрахунковому періоді невірно визначено кількість календарних днів та суму нарахованої заробітної плати (виключено суму оплати тарифної відпустки) та середньоденна заробітна плата обчислювалась шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати на кількість відпрацьованих робочих днів, а не на кількість календарних днів, сума переплати склала 5084,92 грн.

На підставі Акту перевірки 12.04.2012 прийнято Рішення № 11 «Про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності», яким до відповідача застосовано фінансові санкції у таких розмірах: неправомірно витрачені страхові кошти – 5307,92 грн., штраф у розмірі 50 % суми неправомірно витрачених страхових коштів 2653,96 грн. Загальна сума фінансових санкцій належних до сплати відповідачем за першим рішенням складає 7961,88 грн.

У зв’язку з несплатою у добровільному порядку штрафних санкцій за рішенням № 11 від 12.04.2012 року, позивачем прийнято рішення №14 від 14.05.2012 року, яким до відповідача застосовано фінансові санкції в розмірі 923,58 грн., а саме: 796,19 грн. – штраф у розмірі 10% несвоєчасно повернутих страхових коштів та 127,39 грн. – пеня у розмірі 0,1 % несвоєчасно повернутих страхових коштів за кожний день простроченого платежу.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами суд першої інстанції правильно виходив з повноважень позивача щодо здійснення контролю за дотриманням порядку використання страхувальником страхових коштів та стягнення надміру виплачених коштів з юридичних і фізичних осіб у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст.30 Закону №2240-ІІІ, страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

З огляду на обставини, які встановлено актом перевірки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність рішення позивача № 11 «Про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності».

Висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості рішення Фонду №11 від 12.04.2012р., з огляду на доводи апеляційної скарги, відповідачем не оскаржуються.

Статтею 22 Закону № 2240-ІІІ встановлено, що страхувальники, інші отримувачі коштів Фонду зобов'язані у десятиденний строк після отримання рішення органу Фонду про повернення коштів перерахувати страхові кошти, використані з порушенням встановленого порядку використання, а також фінансові санкції, визначені у статті 30 цього Закону. У разі якщо страхувальники та інші отримувачі страхових коштів вважають, що орган Фонду неправильно визначив суми страхових коштів, використаних з порушенням встановленого порядку, та фінансових санкцій чи прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, або виходить за межі його компетенції, такі страхувальники та інші отримувачі страхових коштів протягом десяти календарних днів з дня отримання такого рішення мають право в письмовій формі звернутися до зазначеного органу Фонду із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до ст. 30 Закону № 2240-ІІІ, за несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів відповідно до частини першої статті 21 та статті 22 цього Закону на страхувальників та інших отримувачів коштів Фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів. Одночасно на суми несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів і штрафних санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

З огляду на факт вручення відповідачу рішення №11 від 12.04.2012р., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та відсутності доказів оскарження вказаного рішення у встановленому порядку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність рішення позивача №14 від 14.05.2012р.

В апеляційній скарзі необґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідач пов’язує з тим, що підприємство не отримувало рішення Фонду, у зв’язку з чим у підприємства не виникло обов’язку сплачувати суми, стягнення яких є предметом спору у справі, а у позивача не виникло право на звернення до суду з вимогами про стягнення таких сум.

Такі доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки в матеріалах справи мітяться відомості про те, що зазначені вище рішення Фонду були надіслані на юридичну адресу позивача, про що свідчать копії поштових відправлень (а.с.13) та довідка з ЄДРПОУ про юридичну адресу підприємства (а.с.19). Посилання відповідача на те, що особа, яка зазначена у поштових повідомленнях «Сарана», як особа, що тримала такі відправлення, не працює у відповідача, що підтверджено штатним розписом, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги з наступних підстав. Так, по-перше, у поштовому повідомленні не зазначено про те, що «Сарана» є працівником ТОВ «ТДС ПЛЮС», а вказано про те, що поштове відправлення вручено уповноваженій особі. По-друге, факт вручення поштового відправлення засвідчено підписом посадової особи та печаткою поштового органу. Отже, колегія суддів вважає, що наведені відповідачем доводи не спростовують обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС ПЛЮС» залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року у справі № 0870/5838/12 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст.212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 22.03.2013р.).

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк