Рішення № 30668555, 11.04.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2013 р. Справа № 909/148/13-г Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С.М. при секретарі судового засідання Ломей Л.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю

"Івано-Франківський міськмолокозавод",

вул. Ушинського, 2, м.Івано-Франківськ,76003

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроторговий дім "Галичина",

вул. Васильянок, 62а,м.Івано-Франківськ,76000

про: стягнення заборгованості в сумі 9 405,47грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Шиманська Н.С., (довіреність № б/н від 01.02.2013р.);

Від відповідача: не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТзДВ "Івано-Франківський міськмолокозавод", звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, в якому просить суд, стягнути з відповідача - ТзОВ "Агроторговий дім "Галичина" заборгованість в сумі 10 514,13 грн., з яких: 9 405,47грн. - основний борг, 831,92грн. - пеня, 276,74 грн. - 3% річних.

Представник позивача, в судовому засіданні, подав суду заяву №6435/13, в якій просить суд, зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача 9 405,47грн. - основного боргу.

Враховуючи правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі, має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, а спір вирішено, виходячи зі зменшеної ціни позову.

При цьому, суд бере до уваги п.3.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р., п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009р. щодо застосування норм господарського процесуального кодексу України" від 29.06.10р. №01-08/369, в яких зазначено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір. При цьому, будь-які підстави припинення провадження у справі, в частині зменшення позовних вимог, у господарського суду відсутні.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги (зменшені) вказуючи при цьому на:

- укладення між сторонами Договору №009-175 від 21.12.09р., згідно умов якого, Продавець/позивач передав у власність Покупцю/відповідачу по видаткових накладних №00075829 від 16.09.11р., №00076475 від 19.09.11р., №00076502 від 19.09.11р., №00098895 від 19.12.11р., на підставі довіреностей №993604 від 16.09.11р., №993607 від 19.09.11р., №231268 від 19.12.11р., товар (молокопродукцію), обумовлений Договором;

- неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов"язань, зокрема п. 3.1 Договору, який встановлює порядок розрахунків між сторонами, внаслідок чого, утворилась заборгованість в сумі 9 405,47грн.;

- неодноразове звернення до відповідача з вимогами №01/9-428 від 17.10.11р., №01/9-51 від 27.02.12р., №01/9-328а від 05.11.12р., №01/9-19 від 24.01.13р. від 23.10.12р., про погашення заборгованості, які залишилась без належного реагування з боку відповідача;

- приписи ст.ст. 525, 610, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України;

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 27.02.13р., 15.03.13р., 01.04.13р. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог відповідач суду не подав.

За таких обставин, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, враховуючи той факт, що відповідач відповідно до законодавства належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, із врахуванням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Між Товариством з додатковою відповідальністю "Івано-Франківський міськмолокозавод" (Продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроторговий дім "Галичина" (Покупець/відповідач) укладено Договір №009-175 від 21.12.09р.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.3. Договору, Продавець зобов"язується виготовити і продати молокопродукцію згідно поданого замовлення та затвердженої специфікації. Покупець забирає продукцію власним транспортом.

Ціна товару в асортименті вказана у накладних, що є невід"ємною частиною даного Договору і включає в себе вартість упаковки і маркування (п. 2.1 Договору).

Згідно п. 3.1. Договору оплата за товар проводиться у безготівковому розрахунку на протязі 5 днів з моменту отримання товару.

Дослідженням обставин справи, судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, Продавець/позивач передав у власність Покупцю/відповідачу товар (молокопродукцію), обумовлений Договором.

Проте, відповідач неналежно виконав взяті на себе договірні зобов"язання, в частині здійснення розрахунків за отриманий товар, і як наслідок виникла заборгованість, що складає 9 405,47грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами №01/9-428 від 17.10.11р., №01/9-51 від 27.02.12р., №01/9-328а від 05.11.12р., №01/9-19 від 24.01.13р. від 23.10.12р., про погашення заборгованості. Однак, дані вимоги, залишились без належного реагування з боку відповідача.

Наявність заборгованості за отриманий товар, обумовлений Договором, в сумі 9 405,47грн., визначено самим відповідачем у підписаному сторонами акті звірки розрахунків станом на 31.01.13р. (а.с.58).

Позивачем доведено перед судом, факт існування у відповідача боргу за отриманий товар, обумовлений Договором, в сумі 9 405,47грн.

Станом на 11.04.13р., в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили б сплату вище зазначеної заборгованості.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.

Договір №009-175 від 21.12.09р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

З огляду на приписи ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Більше того, як вказує ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Приписами ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, будь-яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував. А наявний в матеріалах справи, підписаний відповідачем, акт звірки розрахунків станом на 31.01.13р., фактично вказує на визнання відповідачем боргу

за поставлений товар в сумі 9 405,47грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 9 405,47грн., правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 629, 655, Цивільного кодексу України, cт.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов ТзДВ "Івано-Франківський міськмолокозавод" до відповідача ТзОВ "Агроторговий дім "Галичина" про стягнення заборгованості в сумі 9 405,47грн.- задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроторговий дім "Галичина",

вул.Васильянок, 62а,м.Івано-Франківськ,76000 (ідентифікаційний код 34623880) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Івано-Франківський міськмолокозавод", вул.Ушинського, 2, м.Івано-Франківськ,76003 (ідентифікаційний код 00445676) 9 405,47грн. (дев"ять тисяч чотириста п"ять грн. 47коп.) - заборгованості, 1 720, 50грн. (одну тисячу сімсот двадцять грн. 50коп.) - судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.04.2013р.

Суддя С.Кобецька