Рішення № 30663988, 11.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2013 р.Справа № 922/976/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.

розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Алгоритм", м. Харків до 1. Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" в особі Харківської філії ПАТ "Кредитпромбанк", м. Харків , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Опціон", м. Харків про визнання недійсним договору за участю представників сторін:

позивача - Бігдана О.А. (дов. № б/н від 22.08.2012 р.)

1. відповідача - Криженко О.М. (дов. № 378 від 09.10.2012 р.)

2. відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Алгоритм", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання іпотечного договору № 07/059/І02/06-КЛТ від 18.12.2007 р., із змінами та доповненнями, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" в особі Харківської філії ПАТ "Кредитпромбанк" (надалі - 1. Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Опціон" (надалі - 2. Відповідач) посвідченого 18.12.2007 р. приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 5083 недійсним. А також покласти на Відповідачів судовий збір.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх.

Представник 1. Відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Представник 2. Відповідача у судове засідання не з'явився. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

18 грудня 2007р. між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (перейменованим надалі у Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк»), в особі Харківської філії ВАТ «Кредитпромбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Опціон» був укладений іпотечний договір № 07/059/І02/06-КЛТ, посвідчений в той же день приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М., та зареєстрованим в реєстрі за №5083.

Відповідно до п.1.1 іпотечного договору №07/059/І02/06-КЛТ від 18.12.2007р., предметом іпотеки за цим договором визначена нежитлова будівля (корпус літ. «1-Б», загальною площею 12 758,97 кв.м.), що розташована за адресою Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Петровського, б.163-б, та належна іпотекодавцю (2. Відповідачу) на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 15.10.2007р., укладеного між Позивачем та 2. Відповідачем.

Відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 26.02.2009р. по справі № 40/38-09, визнаний недійсним з моменту підписання договір купівлі-продажу корпусу № 1-Б, що знаходиться за адресою Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Петровського, б.163-б, загальною площею 12 758,97 кв.м., укладений між ТОВ «Алгоритм» та ТОВ «Компанія «Опціон» 15.10.2007р., та посвідчений того ж дня приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гугель А.С.; визнано незаконним набуття відповідачем - ТОВ «Компанія «Опціон», права власності на корпус №1-Б, що знаходиться за адресою Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Петровського, б.163-б, з моменту реєстрації; визнано право власності ТОВ «Алгоримт» на зазначений об'єкт нерухомості.

Сторонами не надано доказів, що дане рішення суду, на час розгляду справи скасовано, тому суд вважає, що воно є чинним .

Відповідно до викладеного, судом встановлено, що, внаслідок визнання договору купівлі-продажу від 15.10.2007р. недійсним, 2. Відповідач не набув статусу власника на об'єкт нерухомості, що був предметом вказаного договору, а саме, нежитлову будівлю літ. «1-Б», розташовану за адресою Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Петровського, б.163-б.

У зв'язку із визнанням недійсним договору купівлі-продажу від 15.10.2007р., укладеним щодо об'єкту нерухомості, який надалі був об'єктом спірного договору іпотеки, та, відповідно, відсутності набуття ТОВ «Компанія «Опціон» статусу власника майна, ТОВ «Компанія «Опціон» не мало право на укладання спірного іпотечного договору, в якості іпотекодавця, за відсутністю права власності на предмет іпотеки.

Спірний договір іпотеки підписаний з боку іпотекодавця особою - ТОВ «Компанія «Опціон», яка не мала правових підстав для його укладання.

Тієї ж правової позиції додержується Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 22.06.2010р. по справі № 38/9-09; у постанові від 17.08.2011р. по справі № 12/32-09.

Таким чином, дія, на цей час, спірного іпотечного договору №07/059/І02/06-КЛТ від 18 грудня 2007р., обмежує право власності (право розпорядження майном) Позивача на об'єкт нерухомості, що є предметом іпотеки відповідно до умов спірного іпотечного договору, та дозволяє 1.Відповідачу вчиняти перешкоди Позивачу у володінні та розпорядженні належним Позивачу на праві власності об'єктом нерухомості, що впливає на права та законні інтереси останнього.

Зазначений висновок підтверджується безпосередньо позицією ПАТ «Кредитпромбанк», відповідно до відзиву якого на позовну заяву, банк наполягає на правомірності укладеного договору та заперечує проти задоволення позовних вимог щодо визнання спірного договору недійсним.

За таких умов, твердження ПАТ «Кредитпромбанк» про дійсність спірного іпотечного договору та, відповідно, право банку звернути звернення на об'єкт нерухомості, що є предметом договору, та на час розгляду справ належить на праві власності Позивачу, свідчить про вплив спірного іпотечного договору на права та законні інтереси ТОВ «Алгоритм».

Дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність передбачену шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку встановленому ч.1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до п. 3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», угоди, які містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від рішення суду і волі сторін та їх вини в укладенні протизаконної угоди. Правові наслідки таких угод настають лише у вигляді повернення сторін у початковий стан або в інших формах, передбачених законом

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 576 ЦК України, предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до ст. 583 ЦК України, заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Наведені норми корелюються із приписами ст. 5 закону України «Про іпотеку», відповідно до якої предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:

- нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

- нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Угоди, які містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від волі сторін та їх вини в укладенні протизаконної угоди.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 33 вказаного закону, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, ст. 9 закону обмежує право іпотекодавця (в тому числі третьої особи, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки) на розпорядження об'єктом нерухомості, що є предметом іпотеки, без згоди іпотекодержателя, яким, відповідно до спірного договору, є 1. Відповідач.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається із матеріалів справи, 1. Відповідач на протязі 2010-2012р.р. вчиняв дії, направлені на заволодіння зазначеним об'єктом нерухомості.

1.Відповідачем не доведено, що будь-яке з судових рішень, які за думкою останнього є суперечливими та такими, що призвели до прийняття рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасоване та не чинне на час вирішення справи.

Крім того, безпідставним та помилковим є посилання 1. Відповідача, в заперечення позовних вимог, на приписи ст. 23 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Як зазначено судом, визнання недійсним відповідного договору купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна, встановлює факт того, що покупець відповідного об'єкту нерухомості не набув статусу власника предмета нерухомості, у зв'язку із чим були відсутні правові підстави для укладання іпотечного договору та, відповідно, обтяження об'єкту нерухомості іпотекою, у зв'язку із чим використання до спірних правовідносин приписів ст.23 Закону України «Про іпотеку» є безпідставним.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Враховуючи, що Відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеною матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 6, 11, 15, 16, 203, 204, 215, 216, 575, 576, 583, 610, 612, 627-647, 649, 651-654 Цивільного кодексу України, статтями 1, 216, 217 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати іпотечний договір № 07/059/І02/06-КЛТ від 18.12.2007р., із змінами та доповненнями, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (01014, м. Київ, вул. Дружби Народів, 38, код ЄДРПОУ 21666051), в особі Харківської філії ВАТ «Кредитпромбанк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Опціон» (61003, м. Харків, провулок Університетський, 1, код ЄДРПОУ 34332444), посвідчений 18.12.2007р. приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М., та зареєстрованим в реєстрі за № 5083 - недійсним.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» (01014, м. Київ, вул. Дружби Народів, 38, код ЄДРПОУ 21666051), та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Опціон» (61003, м. Харків, провулок Університетський, 1, код ЄДРПОУ 34332444), солідарно, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алгоритм» (61003, м. Харків, пров. Університетський, 1, код ЄДРПОУ 31060274) судовий збір у розмірі 1 147,00 (одна тисяча сто сорок сім) грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.04.2013 р.

Суддя(підпис) Жигалкін І.П.