Рішення № 30663921, 10.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2013 р.Справа № 917/397/13-г-922/980/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Кременчуцьке ремонтно-монтажне підприємство", м. Кременчук до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків про стягнення 55 614,91 грн. за участю представників сторін:

позивача - Риль В.Є. (дов. № б/н від 17.09.2012 р.)

відповідача - Гримайло Н.Р. (дов. № 6289 від 27.12.2012 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Кременчуцьке ремонтно-монтажне підприємство", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (надалі - Відповідач) суму основного боргу у розмір 55 000,00 грн., 614,91 грн. процентів за користування вкладом та покладення на Відповідача судові витрати.

У судовому засіданні 09 квітня 2013 року від представника Позивача заяв та клопотань не надходило, позовні вимоги підтримував у повному обсязі та просив суд задовольнити їх.

Від представника Відповідача заяв та клопотань не надходило, проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Судом оголошено перерву у судовому засіданні до 10 квітня 2013 року до 15 години.

10 квітня 2013 року судове засідання продовжено у тому ж складі.

Від Позивача 10 квітня 2013 року за вхідним № 13566 надійшло уточнення позовних вимог, де просить суд:

- стягнути з Відповідача суму вкладу та нарахованих відсотків з вкладного (депозитного) рахунку № 26003303094601 відкритого в АТ «УкрСиббанк» , на підставі Договору № 26003303094601 UAH банківського вкладу «Активні гроші» від 29 грудня 2012 року у розмірі 55 683,38 грн.;

- закрити рахунок № 26003303094601 відкритий в АТ «УкрСиббанк» на підставі Договору № 26003303094601 UAH банківського вкладу «Активні гроші» від 29 грудня 2012 року.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Дослідивши надане уточнення, суд приймає його, як таке, що не суперечить чинному законодавству та продовжує розгляд справи з прийнятими уточненнями позовних вимог.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримує уточнені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд задовольнити їх.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог та уточнених позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

29.12.2012р. між Позивачем та Відповідачем укладено Договір № 26003303094601 UAH банківського вкладу "Активні гроші» (надалі - Договір), згідно з яким Банк приймає на зберігання від вкладника грошові кошти (Вклад) та зобов'язується виплачувати Вкладникові суму вкладу та нараховані проценти на умовах та в порядку, встановлених Договором. Відповідно до п. 1.2 Договору Банк відкрив Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № 26003303094601. Платіжним дорученням № 1 від 29 грудня 2012 року перерахували на депозитний рахунок 55 000,00 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч гривень 00 коп.)

Згідно п. 3.1.2 Договору Вкладник зобов'язаний забрати суму коштів, розміщених на Рахунку. На підставі п. 3.3.1. Банк зобов`язаний відкрити Вкладнику Рахунок і зарахувати на нього суму Вкладу, перераховану Вкладником згідно умов Договору. Відповідно п. 5.2. Договору Повернення Вкладнику суми Вкладу в т.ч. раніше зарахованих на вкладний Рахунок процентів здійснюється Банком шляхом перерахування відповідних грошових коштів на рахунок Вкладника відкритий в АТ «УкрСиббанк», згідно платіжного доручення про переведення таких коштів. Відповідно до п. 6.3. всі спори між Сторонами, відносно яких не було досягнуто згоди, вирішуються у господарському суді відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до умов п. 8.1 Договору, Банк протягом трьох днів з дня проведення операції відкриття рахунку повідомляє про це Державний податковий орган, в якому Вкладник взятий на податковий облік. До отримання Банком документа, що підтверджує взяття Рахунку на обліку Державному податковому органі, видаткові операції за Рахунком не проводяться. Підписуючи цей Договір Вкладник дає дозвіл Банку на вчинення дій передбачених цим пунктом Договору.

15 січня 2013 року Позивачем було направлене Банку платіжне доручення № 1 на перерахування усієї суми вкладу та процентів з депозитного рахунку, що склала 55018,03 грн., на поточний рахунок Приватного акціонерного товариства «Кременчуцьке ремонтно-монтажне підприємство». Але банк своїм листом № 12-21/2743 від 12.02.2013 року повідомив, що оскільки надійшло до Банку повідомлення від 29.12.2012 року органу державної податкової служби щодо взяття на облік/закриття рахунку платника податків, в якому зазначено про відмову у взятті на облік рахунка платника податків ПрАТ «Кременчуцьке ремонтно-монтажне підприємство» у зв'язку з припиненням діяльності платника тому при перерахуванні грошових коштів у сумі 55 000 грн. з депозитного рахунку Позивача на поточний рахунок без отримання повідомлення відповідного органу державної податкової служби про взяття рахунку на облік в органах державної податкової служби БАНК порушує ст. 118.2 Податкового кодексу України, що тягне накладення штрафу на Відповідача у розмірі 10 % від суми платіжної ( банківської) операції.

Стаття 118.2 Податкового кодексу України встановлює відповідальність за правопорушення, яке відрізняється об'єктивною стороною, яка полягає в здійсненні видаткових операцій за рахунком платника податків до отримання повідомлення відповідного органу державної податкової служби про взяття рахунку на облік в органах державної податкової служби.

На підставі вищевикладеного вбачається, що Відповідачем було додержано вимоги ст.ст. 69.2. та 118.2 Податкового Кодексу, але суд критично оцінює посилання банку на Податковий кодекс, яким передбачено відповідальність банку за проведення банківських операцій за рахунками клієнтів без взяття рахунків на облік в органах ДПІ, але Відповідачем не були дотримані та не виконуються умови договору № 26003303094601 банківського вкладу "Активні гроші" (з суб'єктом господарювання) від 29 грудня 2012 року між Банком та Вкладником., та ч. 2 ст. 1060 ЦК України, якою передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. ч.3 ст.1068 ЦК України Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. На підставі статті 1070 ЦК України за користування коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Представник Відповідача не заперечує, що грошові кошти розміщені на депозитний рахунок № 26003303094601 належать Позивачеві, а не банківській установі.

На підставі п. 9.2. Банк закриває рахунок згідно умов Договору у наступні терміни, тобто наступного робочого дня, що слідує за датою повернення всіх коштів розміщених на вкладі, що вказана в платіжному дорученні про таке повернення, на рахунок Вкладника згідно умов цього Договору.

У відповідності до ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» N 2346-ІІІ від 05.04.2001 року відповідач зобов'язаний виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.

При цьому суд зауважує, що Банком правомірно відкрито депозитний рахунок Позивачеві на підставі п.1.2. Договору, та на підставі п.1.3, та 1.8 Правил відкриття «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній та іноземній валютах», затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 року № 492 (надалі Правила відкриття) Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору. Відповідно до п. 1.9, 1.10 та 1.13 Правил відкриття рахунку Банк зобов'язаний у встановленому законодавством України порядку надіслати повідомлення до відповідного органу державної податкової служби про відкриття або закриття поточного/вкладного (депозитного) рахунку такого клієнта: юридичної особи; ….

Банк має право проводити видаткові операції за рахунком клієнта - юридичної особи, відокремленого підрозділу, іноземного представництва, яке відповідно до законодавства України зобов'язане сплачувати податки і збори, фізичної особи - підприємця, фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, починаючи з дати реєстрації отримання банком повідомлення органу державної податкової служби про взяття рахунку на облік в органах державної податкової служби (далі - повідомлення).

На підставі п 9.5. згідно «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній та іноземній валютах», затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 року № 492: Якщо вкладний (депозитний) рахунок відкривається суб'єкту господарювання, який уже має в цьому банку поточний рахунок (тобто коли банком здійснено ідентифікацію клієнта і сформовано справу з юридичного оформлення рахунку), то вкладний (депозитний) рахунок відкривається на підставі договору банківського вкладу.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно із ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до п. 2.35 Постанови Правління Національного банку України від 21.01.2004 року N 22 «Про затвердження інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Таким чином, на підставі укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору, суд приходить до висновку про те, що останній не має правових підстав для відмови від повернення суми депозиту та нарахованих відсотків по ньому, а тому позовні вимоги щодо стягнення з депозитного рахунку суд вважає такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином суд доходить до висновку, що норми Податкового кодексу України встановлюють відповідальність банку (ст. 118 Податкового кодексу України), цивільні правовідносини між Позивачем і банком регулюються нормами Цивільного кодексу України в межах договору.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Враховуючи, що Відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеною матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що Відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував повернення з депозитного рахунку вкладу та нарахованих відсотків у розмірі 55 683,38 грн., документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача вказаної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 69.2, 118.2 Податкового кодексу України, статтями 6, 11, 15, 16, 93, 509, 510, 626-647, 649, 651-654, 1060, 1068, 1070, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, статтями 180 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (61001, м. Харків, пр. Московський, 60, код ЄДРПОУ 09807750) вкладного (депозитного) рахунку № 26003303094601 в АТ «УкрСиббанк» на користь Приватного акціонерного товариства «Кременчуцьке ремонтно-монтажне підприємство» (39610, м. Кременчук, пр-зд Галузевий, 1, код ЄДРПОУ 13962545) на поточний рахунок №26004303094600, відкритий в АТ «УкрСиббанк» МФО 351005 суму у розмірі 55 683,38 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч шістсот вісімдесят три гривні 38 коп.) вкладу та нарахованих відсотків на підставі Договору № 26003303094601 UAH банківського вкладу «Активні гроші» від 29 грудня 2012 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (61001, м. Харків, пр. Московський, 60, код ЄДРПОУ 09807750) на користь Приватного акціонерного товариства «Кременчуцьке ремонтно-монтажне підприємство» (39610, м. Кременчук, пр-зд Галузевий, 1, код ЄДРПОУ 13962545) суму судового збору у розмірі 1 720,50 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Закрити рахунок № 26003303094601 відкритий в АТ «УкрСиббанк» на підставі Договору № 26003303094601 UAH банківського вкладу «Активні гроші» від 29 грудня 2012 року.

Повне рішення складено 15.04.2013 р.

Суддя Жигалкін І.П.