Постанова № 30663636, 28.03.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

15:00 год.

28 березня 2013 року справа № 2а-6255/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: Чабанюка В.С.,

представника відповідача: Євсюкова С.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомСТОВ "Обрій", вул. Радянська, 72, с. Володимирівка, Казанківський район, Миколаївська область, 56065

доБаштанської МДПІ Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Миколи Аркаса, 2, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56101

провизнання незаконним і скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.12 р. № 0000062201 керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

15:00 год.

28 березня 2013 року справа № 2а-6255/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: Чабанюка В.С.,

представника відповідача: Євсюкова С.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомСТОВ "Обрій", вул. Радянська, 72, с. Володимирівка, Казанківський район, Миколаївська область, 56065

доБаштанської МДПІ Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Миколи Аркаса, 2, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56101

провизнання незаконним і скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.12 р. № 0000062201 В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Обрій" (далі - позивач, Товариство) до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач, МДПІ), в якому просить суд визнати незаконним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 листопада 2012 р. № 0000062201.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на безпідставність визнання відповідачем його правочину із ПП "Медпром Капітал" як нікчемного, а також на наявність у нього всіх первинних документів, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій та дають право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Відповідач позов не визнав, подав заперечення (а. с. 48-57), в яких навів такі доводи. В ході перевірки позивача були встановлені правовідносини Товариства із ПП "Медпром Капітал", акт перевірки якого свідчить про відсутність у останнього будь-яких ресурсів для виконання договірних зобов'язань перед позивачем із поставки нафтопродуктів, що вказує на наявність ознак фіктивності контрагента.

Вирішуючи спір між сторонами, суд враховує наступне.

В жовтні 2012 р. МДПІ провела документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2010 р. до 30 вересня 2012 р. Результати перевірки оформлені актом від 5 листопада 2012 р. № 256/22-32170039 (далі - акт перевірки) (а. с. 11-31).

Як зафіксовано у висновку акті перевірки, серед інших порушень, які позивачем не оскаржуються, ним порушені вимоги ст. 44 п. 44.1., ст. 185 п. 185.1., ст. 198 п. 198.1., п. 198.3., п. 198.6., ст. 201 п. 201.4., п. 201.10. Податкового кодексу України, а саме Товариством до складу податкового кредиту з ПДВ включена сума в розмірі 89497,63 грн. за податковими накладними від ПП "Медпром Капітал", складеними внаслідок господарських операцій, які МДПІ розцінила як "безтоварні". Слід зауважити, що висновок акту перевірки не містить посилань на оцінку правочину позивача із ПП "Медпром Капітал" як нікчемного, на чому наголошує позивач.

На підставі акту перевірки, 21 листопада 2012 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000062201, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання на загальну суму 111872,0 грн., з яких грошове зобов'язання з ПДВ складає 89498,0 грн. і 22374,0 грн. нарахованої штрафної (фінансової) санкції (а. с. 10). Суд відзначає, що в самому рішенні допущена помилка в написанні загальної суми зобов'язання словами та цифрами, а також вся сума грошового зобов'язання - 111872,0 грн. записана в графу штрафу, що невірно, але в розрахунку до податкового повідомлення-рішення наведені вірні дані щодо розміру грошового зобов'язання та штрафу (а. с. 10 зворот). Формальна помилка МДПІ, про яку зазначено вище, не може вважатись підставою для скасування рішення, адже вона не позбавляє правового значення виявлені перевіркою порушення.

Як слідує з акту перевірки та заперечень відповідача, підставою для прийняття спірного рішення послугував висновок МДПІ про "безтоварність" господарських операцій Товариства із таким контрагентом, як ПП "Медпром Капітал".

6 липня 2011 р. позивач уклав із вказаним підприємством договір поставки № 108-д, за умовами якого ПП "Медпром Капітал" зобов'язувалось передати позивачу нафтопродукти (п. 1.1. договору); поставка здійснюється на умовах самовивозу або автотранспортом ПП "Медпром Капітал" (п. 4.4.); оператор АЗС повинен був за кожною поставкою нафтопродуктів видавати позивачу видатковий чек, в якому містилась інформація про дату і час обслуговування, кількість відпущеного товару (п. 4.5.); позивач брав на себе обов'язок вести облік отриманого від ПП "Медпром Капітал" товару на підставі вищенаведених чеків (п. 4.6.); загальна кількість нафтопродуктів, яка повинна була поставитись позивачу склала 100000 л (п. 5.2.) (а. с. 58-59).

Нормативним актом, якій встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів, є Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20 травня 2008 р. № 281/171/578/155, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за № 805/15496 (далі - Інструкція).

Із змісту цієї Інструкції вбачається, що законодавцем до суб'єктів господарювання, які здійснюють торгівлю, зберігання, транспортування нафтопродуктів висуваються численні вимоги, зокрема: наявність майданчика, на якому розташовані резервуари для зберігання різних видів нафтопродуктів; спеціальні лічильники для обліку нафтопродуктів; наявність вимірювальних засобів, які систематично проходять повірку в установах органів стандартизації та метрології; наявність персоналу (оператор АЗС, начальник зміни, бухгалтер, інші); перевезення нафтопродуктів здійснюється спеціальним автотранспортом; приймання і відпуск нафтопродуктів, оформлення результатів торгівлі нафтопродуктами, здачі і прийняття змін на АЗС оформлюються документарно за формами, затвердженими Інструкцією, яка містить 37 додатків різних актів, таблиць, книг, розрахунків та іншого.

З наведеного суд приходить до висновку про те, що торгівля нафтопродуктами об'єктивно неможлива без наявності основних фондів, кваліфікованого персоналу.

В той же час відповідач надав суду акт про неможливість проведення перевірки ПП "Медпром Капітал", з якого слідує, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться, кількість працюючих - 1 особа (директор), підприємство взагалі не має жодних матеріальних ресурсів, статутний фонд дорівнює 1000,0 грн. (а. с. 162-168).

З приводу обставин укладення договору із ПП "Медпром Капітал" представник позивача пояснив, що від контрагента діяв представник, в повноваженнях якого позивач не пересвідчувався.

Суд звертає увагу і на відсутність у позивача чеків, обов'язковість складання яких за кожною поставкою товару передбачена п. п. 4.5. і 4.6. договору.

На підтвердження перевезення нафтопродуктів, позивач надав товарно-транспортні накладні, в усіх без винятку яких графа "автопідприємство" не заповнена (а. с. 72-79).

Суд враховує і те, що як свідчить виписка з облікової картки позивача, а також довідка управління державної казначейської служби в Казанківському районі Миколаївської області, позивач 29 листопада 2012 р. добровільно сплатив частину податкового зобов'язання за спірним податковим повідомленням-рішенням в розмірі 64800,0 грн. (а. с. 182-184). Представник позивача також підтвердив цей факт, пояснивши, що часткова сплата була обумовлена тиском на позивача з боку посадових осіб МДПІ, але такі пояснення суд знаходить непереконливими.

Сукупність встановлених судом обставин, а саме:

- відсутність у ПП "Медпром Капітал" будь-яких матеріальних, технічних, організаційних, людських та інших передумов для провадження такої господарської діяльності, як торгівля нафтопродуктами;

- неналежне оформлення товарно-транспортних накладних;

- відсутність у позивача облікових документів (чеків), обов'язковість складання яких передбачена умовами договору;

- часткова добровільна сплата позивачем податкового боргу,

свідчать про відсутність реального виконання умов договору їх сторонами.

Позивач посилається на те, що у нього маються всі первинні документи, які підтверджують фактичне отримання товару.

Первинним юридичним фактом, з яким податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту, є господарська операція, а не наявність первинних документів, правовою природою яких є лише документарне оформлення господарської операції для цілей бухгалтерського і податкового обліку. Сама по собі наявність у позивача первинних документів, без факту господарської операції, яка була підставою для їх складання, не надає йому права на формування податкового кредиту, а тому будь-які первинні документи мають правове значення лише в разі фактичного здійснення господарської операції, відповідно, вказані документи не набувають статусу первинних документів, на підставі яких може формуватись податковий кредит, якщо фактичного здійснення господарської операції і саме між тими сторонами, які вказані в цих документах, не було.

Оскільки МДПІ зроблено цілком обґрунтований висновок, з яким погоджується і суд, про відсутність постачання позивачу товару з боку ПП "Медпром Капітал", наявність у нього податкових накладних, на які посилається позивач, не має правового значення.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, діяв у межах, спосіб та на підставі своїх повноважень, відповідно до вимог ст. 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України довів перед судом його законність, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

1 квітня 2013 р.

Суддя А. О. Мороз