Ухвала суду № 30663036, 10.04.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Лисака І.Н.,

суддів: Винту Ю.М., Заводян К.І.,

секретар Ковальчук Н.О.

за участю: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, скасування його державної реєстрації та поновлення права власності на земельну ділянку, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 26 лютого 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Путильського районного суду Чернівецької області від 26 лютого 2013 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, скасування його державної реєстрації та поновлення права власності на земельну ділянку, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить вищезазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що договір дарування був укладений з метою приховання іншого правочину, а саме укладення договору купівлі-продажу для уникнення оподаткування. Після укладення договору дарування відповідачі порушили усну домовленість про незміну цільового призначення земельної ділянки, розпочали будівництво на ній та захопили 0,08 га земельної ділянки, яка перебувала в оренді позивача. Крім того, Путильською селищною радою йому було відмовлено у приватизації орендованої земельної ділянки з підстав іншого сільськогосподарського призначення, проте відповідачці по справі такий дозвіл було надано.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 26 лютого 2013 року залишити без змін. Посилається на те, що судом було повно, всебічно досліджено обставини справи та вірно вирішено спір.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що 19 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Путильського районного нотаріального округа був посвідчений договір дарування земельної ділянки розміром 0,2475 га між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст.ст. 229, 230 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Немає правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Таким чином, в момент вчинення правочину сторонами вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, були дотримані, а помилка позивача щодо відчуження земельної ділянки є його власним недбальством, що не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

На підставі вищевикладеного, керуюсь ст. 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 26 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: