Рішення № 30662793, 03.04.2013, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

03.04.2013

Справа № 1515/3218/12

2/504/682/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 року Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

судді Рідник І.Ю.

при секретарі Бочковській Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Комінтернівське цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

У липні 2012 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № ОД30/072008-К/06 від 30 липня 2008 року, яка станом на 26 грудня 2011 року становить в сумі 97 908,15 гривень та судового збору в розмірі 979,08 гривень.

При розгляді справи позивачем уточнено позовні вимоги та визначена суму боргу за кредитом, яка станом на 17.12.2012 року складає в розмірі - 98 122,18 (девяносто вісім тисяч сто двадцять дві) гривні 18 копійок.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3, уточнені позовні вимоги підтримала і в їх обґрунтування послалася на наступне.

30 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра», правонаступником, якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Надра» та позичальником - ОСОБА_1 і поручителем - ОСОБА_2, укладено договір «Автопакет» № ОД30/07/2008/980-К/06, відповідно до умов якого, банк надав ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 55 290,00 (пятдесят пять тисяч двісті девяносто) гривень на придбання автотранспортного засобу, а позичальник зобовязався повернути кредит і сплатити банку 20,4% річних за користування кредитом та виконати інші зобовязання в строки й порядку, встановленому кредитним договором.

Кредитні кошти було надано з метою придбання позичальником ОСОБА_1 автомобіля марки ДЄУ, модель МАТИЗ, 2008 року випуску, червоного кольору, реєстраційний номер, ВН 3895 СА, заводський номер кузова НОМЕР_1, який передано в заставу банку, а також на витрати повязані з державною реєстрацією цього автотранспортного засобу в МРЕВ при УДАІ УМВС України, які позичальник зобовязався повернути до 29 липня 2015 року.

Згідно підпункту 3.2. пункту 3 договору «Автопакет» № ОД30/07/2008/980-К/06 від 30.07.2008 року поручитель ОСОБА_2, на добровільних засадах зобовязався солідарно відповідати перед банком у тому ж обємі, що і позичальник за належне виконання останнім взятих на себе зобовязань, які витікають з цього договору.

30 липня 2008 року позивач повністю виконав зобовязання по кредитному договору № ОД30/07/2008/980-К/06, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 55 290,00 (пятдесят пять тисяч двісті девяносто) гривень, шляхом видачі готівки через касу банку згідно заяви на видачу готівки.

Відповідачка ОСОБА_1 отримавши кредитні кошти, належним чином умови підпунктів 2.2.1., 2.2.2. та 2.2.3. пункту 2 кредитного договору № ОД30/07/2008/980-К/06 від 30.07.2008 року щодо повернення суми кредиту та своєчасної сплати відсотків за користування кредитом не виконує, суму мінімально необхідного платежу у розмірі 1238,06 гривень щомісячно до 18 числа поточного місяця не сплачує.

На підставі того, що відповідачка ОСОБА_1 належним чином не виконує взяті на себе зобовязання по кредиту, банком направлялися на її адресу та на адресу поручителя ОСОБА_2, письмові претензії щодо термінового погашення виниклої заборгованості, яка станом на 26.12.2011 року становила в сумі 97 908,15 гривень, однак жодної відповіді від відповідачів банком так і не було отримано, у звязку з чим позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Після проведення остаточного перерахунку виниклої заборгованості за вищевказаним кредитним договором на час розгляду справи в суді, заборгованість відповідачів станом на 17.12.2012 року складає - 98 122,18 (девяносто вісім тисяч сто двадцять дві) гривень 18 копійок, яку позивач просить стягнути з відповідачів солідарно.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не зявилася, не зважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання повідомлялася своєчасно та належним чином, причину не явки суду не повідомила. Заяв про відкладення розгляду справи від неї до суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_2 до суду не зявився, надіславши на адресу суду заперечення на позовну заяву, в яких зазначав, що позовні вимоги не визнає і просить суд відмовити у задоволені позову в частині солідарного стягнення з нього на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» заборгованості ОСОБА_1, у розмірі 98 122,18 гривень та судового збору в сумі 979,08 гривень, а також просив розглянути справу без його участі. В обґрунтування заперечень ОСОБА_2 вказав, що в договорі поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, у звязку з чим позивачем було пропущено строк передбачений ст. 559 ЦК України щодо предявлення до поручителя вимоги про повернення отриманих позичальником коштів, яку банк повинен був надіслати в письмовій формі на його адресу рекомендованим листом або надати йому особисто до вересня 2009 року. Він ніяких претензій від позивача не отримував і не міг знати про неналежне виконання ОСОБА_1 кредитних зобовязань та вважає, що банк надіслав йому претензію після спливу терміну звернення з вимогою погасити кредитну заборгованість, тому підстави для задоволення позову в частині солідарного стягнення з нього виниклої заборгованості відсутні /а. с. 40, 50, 94 /.

Вислухавши представника позивача, розглянувши заперечення відповідача ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступними підставами.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 2 цієї статті до відносин за кредитним договором застосовуються вимоги закону за позикою.

Згідно частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишився, та сплати належних йому процентів.

Судом встановлено, що 30 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра», правонаступником прав і обовязків, якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Надра» (банком) та ОСОБА_1 (позичальником), укладено кредитний договір «Автопакет» № ОД30/07/2008/980-К/06, відповідно до умов якого, банк надав ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 55 290,00 (пятдесят пять тисяч двісті девяносто) гривень на придбання автомобіля марки ДЄУ, модель МАТИЗ, 2008 року випуску, червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, який згідно пункту 3 цього договору передано банку в заставу, а також на витрати повязані з державною реєстрацією цього автотранспортного засобу в МРЕВ при УДАІ УМВС України, а позичальник зобовязався повернути кредит до 29 липня 2015 року та сплатити банку відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 20,4% річних та виконати інші зобовязання в строки і порядку, встановленому кредитним договором /а. с. 9-14. 87-88/.

Згідно копії заяви на видачу готівки № NL-5 від 30.07.2008 року, позивач відповідно до підпункту 2.1. пункту 2 кредитного договору № ОД30/07/2008/980-К/06 від 30.07.2008 року виконав свої зобовязання, надавши через касу банку ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 55 290,00 (пятдесят пять тисяч двісті девяносто) гривень /а. с. 15/.

Підпунктами 4.3.2.-4.3.3. пункту 4 вищезгаданого кредитного договору передбачено обовязок ОСОБА_1 суворо дотримуватися положень цього договору та сплачувати необхідні платежі у розмірі та порядку, визначених у підпунктах 2.2.1., 2.2.2. цього договору /а. с. 13/.

Відповідно до підпункту 2.1.1. пункту 2 кредитного договору № ОД30/07/2008/980-К/06 від 30.07.2008 року, передбачено, що позичальник повертає кредит та сплачує банку передбачені п. 1.1.3.1. цього договору відсотки безготівковим перерахуванням або внесенням готівкових коштів на поточний рахунок № 79726892 у порядку, передбаченому п. 2.2.3. цього договору, шляхом сплати суми мінімально необхідного платежу, розмір якого складає 1238,06 (одна тисяча двісті тридцять вісім гривень 06 копійок).

Згідно підпункту 2.2.3. договору позичальник зобовязався вносити чергові мінімальні платежі по кредиту, щомісячно до 18 числа поточного місяця, а банк здійснює списання з поточного рахунку на рахунок погашення заборгованості до 20 числа поточного місяця. У випадку, коли позичальник до 18 числа поточного місяця не вніс (повністю або частково) суми мінімально необхідних платежів, внаслідок чого станом на 20 число поточного місяця не була погашена поточна заборгованість позичальника, банк, починаючи з 21 числа поточного місяця, застосовує до позичальника штрафні санкції, передбачені цим договором.

Відповідно до підпункту 3.1. пункту 3 договору № ОД30/07/2008/980-К/06 від 30.07.2008 року, в якості забезпечення виконання позичальником зобовязань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, позичальник передає в заставу предмет застави, а саме: автомобіль марки ДЄУ, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить заставодавцю на праві приватної власності. За домовленістю сторін вартість автотранспортного засобу складає 55 290,00 (пятдесят пять тисяч двісті девяносто) гривень.

Крім того, відповідно до підпункту 3.2. пункту 3 договору в якості забезпечення виконання позичальником зобовязань по кредиту, встановлена порука. Поручителем ОСОБА_1 по договору виступає ОСОБА_4, який взяв на себе зобовязання безвідривно та безспірно відповідати перед банком за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобовязань, у тому ж обємі, що і позичальник. Позичальник і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право банка вимагати виконання зобовязань, вказаних у цьому договорі, повністю (чи у будь-якій його частині) як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо. /а. с. 11/.

В обумовлені договором № ОД30/07/2008/980-К/06 від 30.07.2008 року строки ОСОБА_1В, своїх зобовязань по поверненню кредиту і сплаті відсотків за користування кредитними коштами не виконує, у зв`язку з чим 24.04.2012 року банком відповідно до підпункту 3.2.8. пункту 3 та підпункту 4.2.5. пункту 4 договору на її адресу та адресу поручителя ОСОБА_2, направлено письмові претензії за № 1652 та № 1665 щодо сплати боргу в розмірі 97 908,15 гривень /а. с. 22. 23/.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Згідно статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобовязання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України визначені правові наслідки порушення зобовязання, забезпеченого порукою та закріплено, що боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову субсидіарну відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи суму основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до вимог закону та умов договору «Автопакет» № ОД30/07/2008/980-К/06 від 30.07.2008 року повинні нести відповідальність як солідарні боржники за усіма зобовязаннями, що витікають з цього договору.

Статтями 610 і 611 ЦК України передбачається, що порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Підпунктами 5.1.-5.3. пункту 5 кредитного договору № ОД30/07/2008/980-К/06 від 30.07.2008 року передбачена відповідальність позичальника за прострочення строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, а також строку виконання зобовязань щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення. У разі порушення позичальником вимог п.п. 4.3.1., 4.3.2, 4.3.7, 4.3.9., 4.3.10. цього договору, позичальник зобовязаний сплатити штраф у розмірі 10 % (десять) відсотків від суми кредиту, визначеної у п.1.1. цього договору, за кожен випадок.

Згідно підпункту 5.4. пункту 5 договору сторони встановили, що поручитель у випадку невиконання чи неналежного виконання взятих на себе обов`язків по цьому договору, виплачує банку пеню від загальної суми заборгованості позичальника по договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення з дня виникнення зобов`язання поручителя погасити заборгованість позичальника /а. с. 13-14/.

Судом встановлено, що в порушення умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 з березня 2009 року, не сплачує грошові кошти по кредиту та відсотки за його користування, внаслідок чого у неї виникла заборгованість, яка згідно наданого позивачем розрахунку станом на 17.12.2012 року складає у розмірі - 98 122,18 (девяносто вісім тисяч сто двадцять дві) гривні 18 копійок, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 52 047,37 гривень; заборгованість по відсоткам - 38 913,32 гривень; пеня за прострочення сплати кредиту - 7 161, 54 гривень /а. с. 48-49/.

Суд критично оцінює ствердження відповідача ОСОБА_2 про те, що він не знав про неналежне виконання позичальником ОСОБА_1 її кредитних зобовязань, а також те, що він не отримував досудову вимогу, оскільки банком згідно підпункту 3.2.8. пункту 3 договору «Автопакет» № ОД30/07/2008/980-К/06 від 30.07.2008 року, направлялась рекомендованим листом на його адресу письмова претензія за № 1665 від 24.04.2012 року з вимогою погасити заборгованість, що підтверджується копією поштового повідомлення, яке ОСОБА_4 особисто отримав 03.05.2012 року /а. с. 89/.

Суд також звертає увагу відповідача ОСОБА_4 на помилкове трактування ним ч. 4 ст. 559 ЦК України, відповідно до якої порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Отже, дана норма закону підлягає застосуванню до договорів поруки, у яких не встановлено строку, після якого припиняється порука.

Умовами підпункту 1.1.4. пункту 1 та підпункту 8.5 пункту 8 договору «Автопакет» № ОД30/07/2008/980-К/06, підписаного сторонами 30.07.2008 року, встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання зобовязання, строк виконання якого визначено датою 29 липня 2015 року.

Пунктом 24 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», розяснено, що якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобовязання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобовязань за цим договором строк предявлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобовязання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобовязання у повному обсязі або у звязку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу. Предявленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і предявлення до нього позову.

Відповідно до підпункту 3.2.3. та 3.2.5. пункту 3 договору № ОД30/07/2008/980-К/06 від 30.07.2008 року відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання позичальником будь-якої частини зобовязань, так і при невиконанні позичальником зобовязань в цілому. Крім того, банк набуває право вимагати від поручителя виконання зобовязання, що витікає із цього договору, при умові, якщо в установлений договором строк виконання позичальником зобовязання в цілому чи будь-якій його частині, вони не будуть виконанні, а також при умові обовязкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобовязання позичальника в цілому (або в тій чи іншій його частині) /а. с. 11/.

Підпунктом 4.2.5. пункту 4 вищезгаданого договору передбачено, що якщо позичальник несвоєчасно чи не в повному обсязі сплатив черговий платіж, банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобовязань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та можливих штрафних санкцій, а також інших платежів, передбачених цим договором.

Таким чином, виходячи з вимог закону, та положень договору у разі неналежного виконання позичальником своїх зобовязань за кредитним договором, строк предявлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобовязання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобовязання у повному обсязі, а саме з 29 липня 2015 року або у звязку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

24.04.2012 року позивачем відповідно до положень договору, направлено на адресу відповідачів письмові претензії за № 1652 та № 1665, і тим самим обґрунтовано застосовано право вимагати дострокового виконання зобовязань щодо повернення кредиту /а. с. 22, 23/.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України законодавцем встановлена спеціальна позовна давність строком в один рік.

Підпунктом 7.2. пункту 7 договору № ОД30/07/2008/980-К/06 від 30.07.2008 року визначено, що сторони дійшли згоди збільшити строк позовної давності до 10 (десяти) років.

Отже, посилання відповідача ОСОБА_4 на те, що позивач просить стягнути заборгованість яка утворилася за період більший ніж три роки є такими, що не заслуговують уваги, адже положення договору «Автопакет» № ОД30/07/2008/980-К/06 від 30.07.2008 року про збільшення позовної давності відповідає закону, оскільки відповідно до статті 259 ЦК України таке збільшення передбачено лише за домовленістю сторін та укладається у письмовій формі.

Таким чином, оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, виходячи з встановленого в судовому засіданні неналежного виконання відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зобовязань по кредитному договору, суд прийшов до висновку, що предявлені позовні вимоги щодо солідарного стягнення заборгованості у розмірі 98 122,18 (девяносто вісім тисяч сто двадцять дві) гривні 18 копійок, ґрунтуються на законі та договірних відносинах між сторонами, які прописані в кредитному договорі і підлягають задоволенню.

Крім того, згідно наданого позивачем платіжного доручення № 898 від 28.04.2012 року вбачається, що ним було сплачено судовий збір в розмірі 979,08 гривень /а. с. 25/.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 257, 259, 525, 526, 530, 546, 553, 554, 559, 610, 611, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України та ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Уточнений позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_3, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер - НОМЕР_4, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» (код ЄДРПОУ 20025456, к/р 29026215553008, МФО 380764, місцезнаходження: м. Київ, вул. Артема, 15, поштовий індекс - 04053), заборгованість за договором «Автопакет» № ОД30/07/2008/980-К/06 від 30.07.2008 року в розмірі - 98 122,18 (девяносто вісім тисяч сто двадцять дві) гривні 18 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра», судовий збір у розмірі 489,54 гривень з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: