Ухвала суду № 30661035, 02.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-12323/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М. Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: секретаря: за участю: Федорової Г.Г., Вівдиченко Т.Р., Ключковича В.Ю., Плетньової В.В., представника апелянта - Шаповала А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 листопада 2012 року по справі за адміністративним позовом Національного університету біоресурсів і природокористування України до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року Національний університет біоресурсів і природокористування України (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 28.08.2012 року № 0003962220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 листопада 2012 року адміністративний позов Національного університету біоресурсів і природокористування України задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 28.08.2012 року № 0003962220.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Національний університет біоресурсів і природокористування України, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №213683 є юридичною особою, зареєстрованою Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 06.07.1995 року.

В період з 07.06.2012 року по 13.06.2012 року службовою особою відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Національного університету біоресурсів і природокористування України з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Бренд Строй», ПП «Севелітстрой», ТОВ «БК «Акрополь», ПП «Ротонда торг», КП «Альянс», фірма «Капітель Плюс», ТОВ Будівельно-виробниче підприємство «Строітель-Плюс» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року, в ході проведення якої було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки було складено акт № 264/1-22-20-00493706 від 14.08.2012 року, на підставі якого, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 28.08.2012 року № 0003962220, яким Національному університету біоресурсів і природокористування України було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 47 860,00 грн., з яких: 38 288,00 грн. - за основним платежем та 9 572,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач розпочав процедуру його адміністративного оскарження.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України. Зокрема, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 Господарського кодексу України, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Зазначені обставини відповідачем не доведені.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 228 Цивільного кодексу України).

З акту перевірки вбачається, що єдиною підставою для висновку відповідача про порушення Національним університетом біоресурсів і природокористування України вимог податкового та іншого законодавства стали акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача ТОВ «Бренд Строй», ПП «Севелітстрой», ТОВ «БК «Акрополь», ПП «Ротонда торг», КП «Альянс», фірма «Капітель Плюс».

Так, з актів ДПІ в м. Сімферополь про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Бренд Строй», ПП «Севелітстрой», ТОВ «БК «Акрополь», ПП «Ротонда торг», КП «Альянс», фірма «Капітель Плюс» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року було встановлено, що слідчим з ОВС ГСУ ДПС України було порушено кримінальну справу « 69-0146 відносно директора ТОВ «Союз-КДС» ОСОБА_6 за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України та відносно директора ТОВ Будівельно-виробниче підприємство «Строітель-Плюс» ОСОБА_7, фізичних осіб ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_15 за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, ПП «Ротонда торг», ПП «Габарит-груп», з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в сприянні директору ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_6 в мінімізації ним податкових зобов'язань, скоєного повторно, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків директору ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_6, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 28 ч. 2, 205 ч. 2, 27 ч. 5, 212 ч. 3 КК України.

Досудовим слідством було встановлено, що протягом 2009-2012 років на території АР Крим діяла група осіб, яка згідно єдиного плану з розподілом ролей, умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету, спрямовану на здійснення тяжких та особливо тяжких злочинів економічної спрямованості, організувала злочинну схему незаконно діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, заволодіння бюджетними коштами. Для функціонування зазначеної схеми вказані особи, діючи без наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт або надання послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності зареєстрували та придбали суб'єкти підприємницької діяльності, зареєстровані на «підставних» осіб, зокрема: ПП «Ротонда Торг», ПП «Габарит-груп» та «транзитне» підприємство - ТОВ Будівельно-виробниче підприємство «Строітель-Плюс», директором і головним бухгалтером якого являється ОСОБА_7, через які здійснювали операції щодо незаконного переведення безготівкових коштів, перерахованих із поточних рахунків підприємств різної форми власності у готівку.

Також, в ході досудового слідства було порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, ТОВ «Бренд Строй», ПП «Севелітстрой», ТОВ «БК «Акрополь», КП «Альянс», фірма «Капітель Плюс».

, в ході якої було встановлено, що відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності, копій господарсько-правових документів та інших документів, використаних при проведенні перевірки було встановлено укладання та виконання цивільно-правових відносин, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Основними постачальника відвантаженої продукції ТОВ «Луна-09» були ТОВ «ТД Одеського кабельного заводу «Одескабель», ПП «Термінал-Крим», ТОВ «Внєшпромімпорт», ТОВ «ЮБП-Оіл», ТОВ «Загіп», діяльність яких була визнана нікчемною та такою, що протиречить інтересам держави та суспільства.

Перевіркою також було встановлено, що господарські операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операції, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. ТОВ «Луна-09» не отримувало товар (роботи, послуги) від ТОВ «ТД Одеського кабельного заводу «Одескабель», ПП «Термінал-Крим», ТОВ «Внєшпромімпорт», ТОВ «ЮБП-Оіл», ТОВ «Загіп» за серпень 2011 року та зависило суму податкового кредиту в розмірі 361 459,00 грн.

Крім цього, згідно висновку УПМ ДПС в АР Крим, фінансово-господарська діяльність Будівельно-виробничого підприємства «Строітель-Плюс» носить ознаки фіктивності, передбачені ст. 55-1 Господарського кодексу України.

На думку апелянта, діяльність ТОВ «Бренд Строй», ПП «Севелітстрой», ТОВ «БК «Акрополь», ПП «Ротонда торг», КП «Альянс», фірма «Капітель Плюс», Будівельно-виробниче підприємство «Строітель-Плюс» була спрямована виключно на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним отриманням податкової вигоди, правочини, укладені між вищевказаними суб`єктами господарювання та позивачем, не спричинили реального настання правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, а отже, є нікчемними.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними доводами апелянта з огляду наступне.

Колегією суддів встановлено, що 23.09.2009 року між Національним університетом біоресурсів і природокористування України та Фірмою «Капітель плюс» було укладено договір № 548, відповідно до якого Фірма «Капітель плюс» продає, а Національний університет біоресурсів і природокористування України купує металеві деталі для столярних та пластикових виробів (деталі для віконних блоків з металопластику).

Факт виконання Національним університетом біоресурсів і природокористування України та Фірмою «Капітель плюс» умов даного договору підтверджується рахунком № 33 від 23.09.2009 року, актом приймання № 306 від 23.09.2009 року, платіжним дорученням № 747 від 25.09.2009 року, накладною № 1511/1 від 23.09.2009 року та податковою накладною № 1753 від 25.09.2009 року.

Отриманий за даним договором товар в період з 23.09.2009 року по 30.09.2009 року Національного університету біоресурсів і природокористування України було використано у вигляді встановлення нових вікон у будівлі учбового корпусу № 1 ВП НУБіП «Прибрежненського аграрного коледжу».

16 жовтня 2011 року між Національним університетом біоресурсів і природокористування України та Фірмою «Капітель плюс» було укладено договір № 886 на виконання підрядних робіт, відповідно до якого Національний університет біоресурсів і природокористування України доручає, а Фірма «Капітель плюс» зобов'язується на свій ризик та своїми силами виконати монтаж зовнішніх мереж електропостачання автогаража на 9-му км. с. Світле Джанкойського району.

Факт виконання Національним університетом біоресурсів і природокористування України та Фірмою «Капітель плюс» умов даного договору підтверджується довідкою про вартість виконання будівельних робіт (форма КБ-3) за жовтень 2011 року, актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року (форма КБ-2в), платіжним дорученням та податковою накладною № 114 від 24.10.2011 року.

25 вересня 2009 року між Національним університетом біоресурсів і природокористування України та ТОВ «БК «Акрополь» було укладено договір № 591-099 про виконання проектних робіт, відповідно до якого Національний університет біоресурсів і природокористування України доручає виконати, а ТОВ «БК «Акрополь» приймає на себе виконання у строк з 25.09.2009 року по 01.10.2009 року робочого проекту: «будівництво зовнішньої мережі теплопостачання учбових лабораторій факультету землеустрою та кадастру ПФ НУБіП України «Кримський агротехнологічний університет» в приміщенні УкрГІПроСад по вул. Ракетна, 10».

Факт виконання Національним університетом біоресурсів і природокористування України та ТОВ «БК «Акрополь» умов даного договору підтверджується актом виконаних робіт № 9470 від 22.09.2009 року, актом № 1 від 01.10.2009 року здачі-приймання технічної продукції згідно Договору № 591-099 від 25.09.2009 року, податковою накладною № 1581 від 01.10.2009 року.

01 грудня 2009 року між Національним університетом біоресурсів і природокористування України, в особі ПФ НУБіП України «Кримський агротехнологічний університет» та ТОВ «БВП «Строітель плюс» були укладені договори № 673-129 та № 674-129, предметом яких є ремонт внутрішніх мереж теплопостачання учбових приміщень факультету землеустрою та кадастру ПФ НУБіП України «Кримський агротехнологічний університет» в приміщенні УкрГІПроСад по вул. Ракетна, 10.

Факт виконання Національним університетом біоресурсів і природокористування України, в особі ПФ НУБіП України «Кримський агротехнологічний університет» та ТОВ «БВП «Строітель плюс» умов даних договорів підтверджується актом виконаних робіт за грудень 2009 року № 1 від 10.12.2009 року, податковими накладними № 5954 від 21.12.2009 року та № 6187 від 30.12.2009 року.

Крім цього, між Національним університетом біоресурсів і природокористування України, в особі ПФ НУБіП України «Кримський агротехнологічний університет» та КП «Альянс» було укладено договори № 1164 від 05.11.2009 року, № 631-119/1162 від 05.11.2012 року, № 632-119/1163 від 05.11.2009 року, № 556 від 21.09.2001 року, № 231/03-2010/225 від 10.03.2010 року, № 471/07/843 від 01.08.2011 року, № 472/07/844 від 01.08.2011 року, № 473/07/845 від 01.08.2011 року, № 1463/575 від 01.10.2010 року, № 230/03-2010/224 від 09.03.2010 року, № 157/02-2010/59 від 08.02.2010 року, № 608-109/1623 від 08.10.2009 року, № 607-109/1622 від 07.10.2009 року, № 553-099/1480 від 11.09.2009 року, № 554-099/1481 від 11.09.2009 року, № 1380 від 25.08.2009 року, № 1464/574 від 01.10.2010 року про купівлю виробів з текстилю.

Факт виконання Національним університетом біоресурсів і природокористування України, в особі ПФ НУБіП України «Кримський агротехнологічний університет» та КП «Альянс» зазначених договорів підтверджується платіжними дорученнями № 3461 від 26.08.2009 року, № 3880 від 17.09.2009 року, №3 879 від 17.09.2009 року, № 4222 від 19.10.2009 року, № 4219 від 19.10.2009 року, № 4224 від 19.10.2009 року, № 4559 від 10.11.2009 року, № 4558 від 10.11.2009 року, № 4557 від 10.11.2009 року, № 5054 від 15.12.2009 року, № 5192 від 15.12.2009 року, № 5053 від 15.12.2009 року, № 4557 від 10.11.2009 року, № 5191 від 15.12.2009 року, № 5190 від 15.12.2009 року, № 5189 від 15.12.2009 року, № 298 від 10.02.2010 року, № 3887 від 04.10.2010 року, № 792 від 16.03.2010 року, № 793 від 16.03.2010 року, № 791 від 23.03.2010 року, № 3179 від 09.08.2011 року, № 3181 від 09.08.2011 року, № 3180 від 09.08.2011 року, № 3182 від 09.08.2011 року, № 4719 від 14.11.2011 року, № 3176 від 05.08.2011 року, № 3177 від 05.08.2011 року, № 3178 від 05.08.2011 року, № 3172 від 05.08.2011 року, № 3173 від 05.08.2011 року, № 3175 від 05.08.2011 року, № 3852 від 22.09.2011 року, № 4779 від 18.11.2011 року, податковими накладними від 28.08.2009 року № 3091, від 11.09.2009 року № 3412, від 09.10.2009 року № 4140, від 10.11.2009 року № 4275, від 03.12.2009 року № 4929, від 04.02.2010 року № 101, від 01.10.2010 року № 3738, від 19.03.2010 року № 560, від 08.08.2011 року № 67, від 08.08.2011 року № 68, 08.08.2011 року № 69, від 08.08.2011 року № 70, від 09.08.2011 року № 76, від 09.08.2011 року № 77, від 10.08.2011 року № 84, від 10.08.2011 року № 85, від 10.08.2011 року № 86, від 10.08.2011 року №87, від 22.09.2011 року № 162, від 18.11.2011 року № 147, від 21.11.2011 року № 159.

Отримані вироби з текстилю, а саме, подушки, матраци, простирадла, наволочки, штори, підковдри були використані позивачем в студентських гуртожитках; костюм зварювальний, костюм брезентовий, халати, фартухи, жилети, комбінезони, комплекти робітничі, брюки, напівкомбінезони, піджаки, блейзери, куртки, ковпаки, косинки, штори, ламбрикени - у виробничих цілях.

Отже, виконання укладених угод, здійснення товарних операцій та оплата товару підтверджено належним чином оформленими податковими накладними, актами виконаних робіт, здачі-приймання технічної продукції та платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Доказів того, що складені позивачем та ТОВ «Бренд Строй», ПП «Севелітстрой», ТОВ «БК «Акрополь», ПП «Ротонда торг», КП «Альянс», фірма «Капітель Плюс», ТОВ Будівельно-виробниче підприємство «Строітель-Плюс» первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, не відповідають вимогам законодавства апелянтом надано не було.

Крім цього, апелянтом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження безтоварності здійснених позивачем господарських операцій. Апелянтом також не надано добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій, що вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про безтоварність проведених позивачем господарських операцій.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, ч. 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо невстановлена законом або якщо він не визнаний судом недійним.

Апелянтом не було надано доказів, які б підтверджували про відсутність наміру сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання угод або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що в межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від контрагентів та згідно них і формував податковий кредит за відповідний період.

Будь-яких інших беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про неправомірність віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту включення, відповідачем не надано та в матеріалах справи не міститься.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідач не довів правомірності своїх дій по винесенню податкового повідомлення-рішення від 28.08.2012 року № 0003962220.

Натомість, позивачем було надано суду докази, щодо правомірності формування податкового кредиту по правовідносинах із контрагентами ТОВ «Бренд Строй», ПП «Севелітстрой», ТОВ «БК «Акрополь», ПП «Ротонда торг», КП «Альянс», фірма «Капітель Плюс», ТОВ Будівельно-виробниче підприємство «Строітель-Плюс» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року, а тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність заявлених позовних вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 листопада 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Суддя: Суддя: Г.Г. Федорова Т.Р. Вівдиченко В.Ю. Ключкович Повний текст ухвали складено та підписано - 08.04.13р.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Ключкович В.Ю.