Постанова № 30660935, 05.04.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2013 року Справа № 803/467/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання Піянзіну О.К.,

за участю представника позивача Мацюк Т.В.,

представника відповідача Березної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Електротермометрія» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Електротермометрія» (далі - ПАТ «Електротермометрія») звернулося в суд із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення прийнятого Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ) від 7 грудня 2012 року за №002502201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення на підставі акту №6346/22-6/00225644 від 21 листопада 2012 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ПАТ «Електротермометрія» з питань достовірності відображення показників декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2012 року, в тому числі по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Уровень» (далі - ТзОВ «БК «Уровень»)». Перевіркою встановлено порушення пунктів 44.1, 44.6 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування в сумі 265 830 грн., в тому числі за 1 квартал 2012 року - 1 058 243 грн., за 1 півріччя 2012 року - 265 830 грн.; пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 229 грн., в тому числі за січень 2012 року - 229 грн. Позивач не погоджується з висновками податкового органу, оскільки вважає, що ПАТ «Електротермометрія» правомірно віднесло до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену у складі вартості товару, придбаного у ТзОВ «БК «Уровень» в 2012 році, адже у підприємства наявні належним чином складені податкові накладні. Крім того, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2013 року визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Московському районі м. Харкова) щодо проведення зустрічної перевірки ТзОВ «БК «Уровень» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 1 жовтня 2010 року по 29 лютого 2012 року. Тому, вважає незаконним винесене податкове повідомлення-рішення від 7 грудня 2012 року за №002502201 та просить його скасувати.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та просила скасувати податкове повідомлення-рішення від 7 грудня 2012 року за №002502201, яким визначено грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 343 грн. 50 коп., в тому числі основний платіж - 229 грн., штрафна (фінансова) санкція - 114 грн. 50 коп.

Відповідач в поданому письмовому запереченні 18 березня 2013 року та представник відповідача в судовому засіданні пред'явленні позовні вимоги заперечили, мотивуючи тим, що за результатами перевірки позивача, враховуючи акт ДПІ у Московському районі м. Харкова від 13 квітня 2012 року №50/23/34469785, зроблено висновок, що в порушення пунктів 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 ПАТ «Електротермометрія» прийнято до обліку документи, які не підтверджують факт поставки товару та сформовано податковий облік з даних бухгалтерського обліку по первинних документах, які не відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку і порушують пункт 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, вказує, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року, якою визнано неправомірними дії ДПІ у Московському районі м. Харкова щодо проведення зустрічної перевірки ТзОВ «БК «Уровень» не є прямим підтвердженням наявності документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 1 жовтня 2010 року по 29 лютого 2012 року, а лише вказує на порушення процедури проведення зустрічної звірки. Посилаються на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки та вважають, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення сформоване у відповідності до норм діючого законодавства і підстав для його скасування немає. Просили в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з таких підстав.

Луцькою ОДПІ в період з 5 листопада 2012 року по 14 листопада 2012 року проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Електротермометрія» з питань достовірності відображення показників декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2012 року, в тому числі по взаємовідносинах з ТзОВ «БК «Уровень», за результатами якої складено акт за №6346/22-6/00225644 від 21 листопада 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення пунктів 44.1, 44.6 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування в сумі 265 830 грн., в тому числі за 1 квартал 2012 року - 1 058 243 грн., за 1 півріччя 2012 року - 265 830 грн.; пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 229 грн., в тому числі за січень 2012 року - 229 грн.

За наслідками перевірки Луцькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 7 грудня 2012 року за №002502201, яким визначено грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 343 грн. 50 коп., в тому числі основний платіж - 229 грн., штрафна (фінансова) санкція - 114 грн. 50 коп.

Висновки перевірки про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток вмотивовані тим, що ПАТ «Електротермометрія» завищено податковий кредит та неправомірно віднесено до валових витрат витрати по господарських операціях з ТзОВ «БК «Уровень», оскільки укладена з ним угода, не мала реального характеру.

Судом встановлено, що між ПАТ «Електротермометрія» і ТзОВ «БК «Уровень» укладено договір поставки від 17 січня 2012 року №23/6 згідно з яким ТзОВ «БК «Уровень» зобов'язується поставити ПАТ «Електротермометрія» інструменти. Кожна партія товару визначається специфікацією, в якій зазначається найменування товару, його кількість та ціна.

На виконання умов договору поставки від 17 січня 2012 року №23/6 ТзОВ «БК «Уровень» у січні 2012 року поставило ПАТ «Електротермометрія» товар (мітчики М4, М14) в кількості 105 штук на загальну суму 1 372 грн. 80 коп., в тому числі ПДВ - 228 грн. 80 коп.

На підтвердження факту придбання даного товару ПАТ «Електротермометрія» надало суду копії рахунку-фактури від 16 січня 2012 року №160104, видаткову накладну від 30 січня 2012 року №ЩУ-0000022, податкову накладну від 30 січня 2012 року №633, накладні вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) від 8 серпня 2012 року №210, від 22 серпня 2012 року №233, від 21 березня 2012 року №83, від 24 вересня 2012 року №246. Товар отримав за дорученням від 30 січня 2012 року №86 ОСОБА_3

Розрахунки за придбаний товар в сумі 1 372 грн. 80 коп. проведено ПАТ «Електротермометрія» в безготівковій формі 30 січня 2012 року.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із підпунктом 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, серед іншого, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 11 статті 201 цього Кодексу).

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійсненні і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704 (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з підпунктом 2.4 пункту 2 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до положень підпункту 2.16 пункту 2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Однак, ні в ході перевірки, ні в судовому засіданні позивач не надав актів прийому-передачі продукції на підтвердження отримання товару у відповідній кількості та належної якості, документів про фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд не приймає до уваги твердження представника позивача про те, що транспортування товару підтверджується прибутковим ордером №55 від 20 березня 2012 року, накладними вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) від 8 серпня 2012 року №210, від 22 серпня 2012 року №233, від 21 березня 2012 року №83, від 24 вересня 2012 року №246, оскільки останні не відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку і порушують пункт 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, як пояснив в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 товар отримав від громадянина на ім'я ОСОБА_4. Технічний паспорт та сертифікату якості на товар не передано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що висновки Луцької ОДПІ, викладені в акті перевірки №6346/22-6/00225644 від 21 листопада 2012 року, про відсутність реального здійснення господарських операцій із ТзОВ «БК «Уровень» знайшли своє підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, а тому прийняте на підставі матеріалів перевірки податкове повідомлення-рішення є правомірним.

При цьому суд враховує, що наявність у позивача рахунка-фактури, видаткової і податкової накладних сама по собі не свідчить про фактичне здійснення та реальність вчинення господарських операцій. Встановлена перевіркою та судом відсутність реально вчиненої господарської операції вказує на юридичну дефектність відповідних первинних документів, з огляду на що такі документи за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не можуть бути законною підставою для формування податкового обліку платника податку.

Крім того, суд вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року, якою визнано неправомірними дії ДПІ у Московському районі м. Харкова щодо проведення зустрічної перевірки ТзОВ «БК «Уровень» не є прямим підтвердженням наявності документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 1 жовтня 2010 року по 29 лютого 2012 року, а лише вказує на порушення процедури проведення зустрічної звірки..

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факти, викладені в акті перевірки, не підтверджено реальності здійснення господарських операцій щодо поставки товару від ТзОВ «БК «Уровень», а тому у задоволенні адміністративного позову ПАТ «Електротермометрія» слід відмовити повністю.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.Я. Ксензюк