Постанова № 30660734, 08.04.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2013 рокум. ПолтаваСправа №816/1485/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

при секретарі - Марченко О.Є.,

за участю:

представників позивача - Глебової І.І., Глотової Ю.В., Фєдосєєва Д.О.,

представника відповідача - Близнюка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Кремвторсировина" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Кремвторсировина" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Компанія "Кремвторсировина") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (вх. від 08 квітня 2013 року №9595/13) просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 березня 2013 року №0001981502/502, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 29 790 грн. 04 коп.

В обґрунтування даної вимоги позивач зазначив, що контролюючим органом порушено права та інтереси ТОВ "Компанія "Кремвторсировина" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість. Стверджував, що доводи контролюючого органу про нікчемність господарських операцій з ТОВ "Матадор" та, як наслідок, заниження платником податків ПДВ за червень - липень 2012 року, спростовуються належним чином оформленими податковими накладними та первинними документами бухгалтерського обліку, копії яких позивачем було надано на письмовий запит Кременчуцької ОДПІ та долучено до матеріалів справи.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні та наданих до суду письмових запереченнях на адміністративний позов просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Компанія "Кремвторсировина", посилаючись на обставини, встановлені в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо правомірності декларування показників з ПДВ за період з 01 червня 2012 року по 31 липня 2012 року, викладені в акті перевірки від 15 лютого 2013 року №1499/15.2-05/36805060.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Компанія "Кремвторсировина" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, з 13 листопада 2009 року перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 27 листопада 2009 року №100256564 /а.с. 81, 83-84/.

Видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: оптова торгівля відходами та брухтом (46.77), збирання безпечних відходів (38.11), збирання небезпечних відходів (38.12), оброблення та видалення безпечних відходів (38.21), оброблення та видалення небезпечних відходів (38.22), відновлення відсортованих відходів (38.32) /а.с. 82/.

Фахівцем Кременчуцької ОДПІ в період з 04 лютого 2013 року по 08 лютого 2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Компанія "Кремвторсировина" щодо правомірності декларування показників з ПДВ за період з 01 червня 2012 року по 31 липня 2012 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 15 лютого 2013 року №1499/15.2-05/36805060 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог:

- частин першої, п'ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, частини першої статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними стосовно правочинів, укладених ТОВ "Компанія "Кремвторсировина" із зазначеними у Акті перевірки постачальниками та покупцями. За твердженням податкового ревізора-інспектора, такі угоди носять фіктивний характер, що свідчить про здійснення по ланцюгу постачання "безтоварних" операцій;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 206.1 статті 206 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачу зменшено суму податкового кредиту за вересень - жовтень 2012 року на 23 832 грн. 03 коп. /а.с. 11-17/.

На вказаний Акт перевірки ТОВ "Компанія "Кремвторсировина" 26 лютого 2013 року за вих. №36 на ім'я начальника Кременчуцької ОДПІ Звонкова А.О. подано заперечення, за результатами розгляду яких висновок податкової інспекції залишено без змін (відповідь від 06 березня 2013 року вих. №6174/10) /а.с. 19-31/. При цьому, зазначено, що податковим ревізором-інспектором в Акті перевірки допущено описку, висновки перевірки про завищення позивачем податкового кредиту стосуються періоду червень - липень 2012 року.

З огляду на встановлені в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки порушення позивачем вимог податкового законодавства, Кременчуцькою ОДПІ 12 березня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0001981502/502, яким ТОВ "Компанія "Кремвторсировина" збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 29 790 грн. 04 коп. (в т.ч., 23 832 грн. 03 коп. - основний платіж, 5 958 грн. 01 коп. - штрафні (фінансові) санкції) /а.с. 18/.

Не погоджуючись із даним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийняте дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Матадор" (код ЄДРПОУ 31820299), зараховано до складу податкового кредиту за червень - липень 2012 року суму податку на додану вартість в розмірі 23 832 грн. 03 коп.

Однак, позаплановою документальною невиїзною перевіркою ТОВ "Компанія "Кремвторсировина" виявлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту вищезазначеної суми, внаслідок чого відповідач дійшов висновку щодо завищення позивачем податкового кредиту у вказаному періоді на 23 832 грн. 03 коп.

При цьому, вказаний висновок контролюючий орган мотивує відомостями, викладеними в акті позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ "Матадор". Також, посилається на відсутність останнього за місцезнаходженням. Крім того, зазначає, що відповідно до даних податкової звітності ТОВ "Матадор" у підприємства відсутні необхідні виробничі потужності та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності. Підсумовуючи викладене, відповідач стверджує про нікчемний характер господарських правовідносин позивача з його контрагентом.

Разом з тим, суд не погоджується з такими доводами контролюючого органу та вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з ПДВ з 01 січня 2011 року врегульовано розділом V Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Так, виходячи зі змісту статті 198 Податкового кодексу України, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Відсутність зазначених чинників в їх сукупності виключає можливість формування платником податків податкового кредиту навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податків грошових зобов'язань, суд має дослідити факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору від 15 червня 2012 року №150612 на виконання робіт по ремонту обладнання, укладеного між ТОВ "Матадор" (Виконавець) та ТОВ "Компанія "Кремвторсировина" (Замовник), Виконавець зобов'язувався виконати роботи по ремонту обладнання - електронавантажувача HYSTER F-1.50 XL, а Замовник - прийняти дані роботи та оплатити їх вартість /а.с. 44/.

Як пояснили в судовому засіданні представники позивача, за даним договором ТОВ "Матадор" у червні 2012 року виконало роботи по ремонту електронавантажувача HYSTER F-1.50 XL, що належить ТОВ "Компанія "Кремвторсировина" на праві власності /а.с. 99-100/, вартістю 57 992 грн. 17 коп. (в т.ч. ПДВ - 9 665 грн. 36 коп.), на підтвердження чого виконавцем виписано податкову накладну від 29 червня 2012 року №748 /а.с. 49/.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Дослідивши в судовому засіданні копію вищевказаної податкової накладної, судом встановлено, що її оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Зауваження щодо змісту та форми податкової накладної в Акті перевірки відсутні.

Відповідачем не оспорюється той факт, що на момент виписування вищезазначеної податкової накладної ТОВ "Матадор" мало статус платника податку на додану вартість та було зареєстроване як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Відтак, наведена податкова накладна підтверджує факт придбання позивачем у ТОВ "Матадор" робіт вартістю 57 992 грн. 17 коп. (в т.ч. ПДВ - 9 665 грн. 36 коп.) та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом у справі.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На підтвердження реальності здійснення спірної господарської операції позивачем до матеріалів справи надано копії акта виконаних робіт від 29 червня 2012 року №4414 /а.с. 45/ та рахунка-фактури від 29 червня 2012 року №4414 /а.с. 46/.

Дослідивши в судовому засіданні вказані копії акта виконаних робіт та рахунка-фактури, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, тобто вони є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом в якості належного доказу у справі.

Оплату придбаних робіт позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Матадор", що підтверджується платіжними дорученнями від 31 липня 2012 року №438 /а.с. 51/, від 27 листопада 2012 року №720 /а.с. 53/ та копіями виписок установи банку про рух коштів на рахунку /а.с. 50, 52/.

Вищевказані роботи ТОВ "Матадор" виконувалися за місцезнаходженням останнього, у зв'язку з чим позивачем за власний рахунок здійснено транспортування електронавантажувача з м. Кременчука Полтавської області до м. Дніпропетровська Дніпропетровської області та назад /а.с. 47-48/.

Крім того, як пояснили в судовому засіданні представники позивача, ТОВ "Компанія "Кремвторсировина" відповідно до умов договору від 17 липня 2012 року №170712 /а.с. 32/ у липні 2012 року придбало у ТОВ "Матадор" товар - павільйон металевий вартістю 85 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 14 166 грн. 67 коп.), на підтвердження чого останнім виписано податкову накладну від 31 липня 2012 року №349 /а.с. 39/.

Дослідивши в судовому засіданні копію вищевказаної податкової накладної, судом встановлено, що її оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Зауваження щодо змісту та форми податкової накладної в Акті перевірки відсутні.

Відповідачем не оспорюється той факт, що на момент виписування вищезазначеної податкової накладної ТОВ "Матадор" мало статус платника податку на додану вартість та було зареєстроване як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Відтак, наведена податкова накладна підтверджує факт придбання позивачем у ТОВ "Матадор" товарів вартістю 85 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 14 166 грн. 67 коп.) та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом у справі.

На підтвердження реальності здійснення спірної господарської операції позивачем до матеріалів справи надано копію видаткової накладної від 31 липня 2012 року №4777 /а.с. 41/, що за змістом та формою відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, тобто є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймається судом як належний доказ у справі.

Оплату придбаного товару позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Матадор", що підтверджується платіжними дорученнями від 31 серпня 2012 року №509 /а.с. 89/, від 27 грудня 2012 року №794 /а.с. 91/, від 16 січня 2013 року /а.с. 93/ та копіями виписок установи банку про рух коштів на рахунку /а.с. 90, 92, 94/.

Зауваження щодо форми та порядку розрахунків в Акті перевірки відсутні.

Доставка товару здійснювалася на умовах самовивозу, на підтвердження чого позивачем надано копію товарно-транспортної накладної від 31 липня 2012 року №31/2 /а.с. 40/.

Придбаний товар (павільйон металевий) ТОВ "Компанія "Кремвторсировина" прийнято на баланс підприємства та введено в експлуатацію, що підтверджується актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів та розпорядженням від 01 вересня 2012 року №49, копії яких долучено до матеріалів справи /а.с. 33-34/.

Враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи в повному обсязі підтверджується реальність здійснення спірних господарських операцій між ТОВ "Компанія "Кремвторсировина" та ТОВ "Матадор".

Висновок податкового органу щодо відсутності у позивача підстав для віднесення суми ПДВ в розмірі 23 832 грн. 03 коп. до податкового кредиту за червень - липень 2012 року є необґрунтованим та безпідставним, оскільки підприємством свій податковий кредит сформовано в порядку, визначеному розділом V Податкового кодексу України, на підставі податкових накладних, виданих його контрагентом.

Доводи відповідача про відсутність у ТОВ "Матадор" основних засобів та працівників з посиланням на відомості податкової звітності даного підприємства та бази даних ДПС суд вважає необґрунтованими, оскільки відсутність у декларації з податку на прибуток вказаного суб'єкта господарювання відомостей про амортизацію не є доказом відсутності на балансі підприємства основних засобів.

Посилання контролюючого органу на відомості, викладені в акті перевірки ТОВ "Матадор", зокрема, стосовно ймовірної фіктивної господарської діяльності вказаного суб'єкта господарювання, не приймаються судом в якості достатніх обґрунтувань правомірності спірного податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.

Як визначено частиною другою статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Крім того, частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічну думку викладено в рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року (справа "Булвес" АД проти Болгарії") та численних рішеннях Верхового Суду України в даній категорії справ (постанови ВСУ від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), що враховуються судом з огляду на приписи частини другої статті 8, частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 206.1 статті 206 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Що стосується висновків контролюючого органу про порушення платником податків вимог частин першої, п'ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, частини першої статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначено частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

За приписами статті 228 вказаного Кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, в ході судового розгляду справи наявності таких доказів не встановлено. Так само, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів в підтвердження того, що договори від 15 червня 2012 року №150612 та від 17 липня 2012 року №170712 суперечать вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що укладення таких правочинів не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

Слід зазначити, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (адже діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтями 191, 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (адже наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (адже відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним тощо.

За таких обставин, суд вважає безпідставними доводи Кременчуцької ОДПІ про порушення ТОВ "Компанія "Кремвторсировина" вимог Цивільного кодексу України.

Враховуючи визначення поняття штрафна санкція, що міститься в підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого дана санкція може бути застосована до платника податків лише у разі вчинення останнім порушення вимог податкового законодавства, а такі порушення в діях позивача відсутні, суд дійшов висновку, що контролюючим органом також неправомірно застосовано до ТОВ "Компанія "Кремвторсировина" штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5 958 грн. 01 коп.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як визначено частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність спірних господарських операцій, факт сплати позивачем в ціні придбаних у ТОВ "Матадор" товарів (послуг) податку на додану вартість в розмірі 23 832 грн. 03 коп., а також рух активів в ході проведення згаданих господарських операцій.

За таких обставин, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси платника податку.

А відтак, податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 12 березня 2013 року №0001981502/502 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, стягненню на користь позивача підлягають понесені останнім витрати зі сплати судового збору в розмірі 297 грн. 90 коп., сплачені відповідно до квитанції від 22 березня 2013 року №0346 /а.с. 2/.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Кремвторсировина" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 12 березня 2013 року №0001981502/502.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Кремвторсировина" (код ЄДРПОУ 36805060) витрати зі сплати судового збору в розмірі 297 (двісті дев'яносто сім) гривень 90 (дев'яносто) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 15 квітня 2013 року.

Суддя О.О. Кукоба