Постанова № 30653798, 08.04.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/733/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

при секретарі - Вороніній І.О.,

за участю:

представника позивача - Ципка Р.В.,

представника відповідача - Близнюка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Колективного підприємства Трест "Кременчукнафтохімбуд" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

19 лютого 2013 року Колективне підприємство Трест "Кременчукнафтохімбуд" (надалі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000962301/193 від 31.01.2013 року та податкового повідомлення - рішення № 0000932301/194 від 31.01.2013 року .

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є акт від 11.01.2013 року № 153/22.2-11/1270724 про результати позапланової невиїзної перевірки Колективного підприємства Трест "Кременчукнафтохімбуд" з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з ПП "Екобудсервіс-Плюс", код ЄДРПОУ 35439746, за період з 01.10 2010 р. по 31.12.2010 р. Висновки акту перевірки щодо встановлених порушень по господарських операціях згідно договору підряду № 14/12 від 15.11.2010 року, укладеного з ПП "Екобудсервіс-Плюс", позивач вважає помилковими, оскільки право на формування податкового кредиту підтверджується договором, податковою накладною та іншими документами первинного бухгалтерського обліку. Зазначає, що вартість ремонту підлоги не включена підприємством до складу валових витрат у 2010 році, а віднесена на збільшення вартості основних засобів підприємства у 4 кварталі 2010 року.

05 березня 2013 року до суду надійшли письмові заперечення проти позову, у яких відповідач посилається на те, що за результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки Колективного підприємства Трест "Кременчукнафтохімбуд" з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з ПП "Екобудсервіс-Плюс", код ЄДРПОУ 35439746, за період з 01.10 2010 р. по 31.12.2010 р., оформленої актом від 11.01.2013 року № 153/22.2-11/1270724, не підтверджено реальність господарської операції з ПП "Екобудсервіс-Плюс" за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року та встановлено порушення позивачем п. 1.3. ст. 1, п. 6.4 ст. 6, п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, п. 7.3, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2010 року у сумі 35020 грн., а також п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про податок на прибуток підприємств", внаслідок чого позивачем занижено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за 4 квартал 2010 року в сумі 43775 грн. Причиною завищення податкового кредиту та валових витрат вважає безтоварність та нікчемність господарських операцій з ПП "Екобудсервіс-Плюс". Вказує, що позивачем до перевірки не надано платіжні документи. Пояснює, що згідно отриманої податкової інформації ПП "Екобудсервіс-Плюс" у перевіряємому періоді проводило безтоварні операції та укладало нікчемні правочини.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач Колективне підприємство Трест "Кременчукнафтохімбуд", ідентифікаційний код 01270724, є юридичною особою, знаходиться на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ з 13.04.1994 р. за № 15 та є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 23547658 НВ № 032468, індивідуальний податковий номер 012707216030 /а.с. 40-45/.

У термін з 04.01.2013 року по 11.01.2013 року посадовими особами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну перевірку Колективного підприємства Трест "Кременчукнафтохімбуд" з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з ПП "Екобудсервіс-Плюс", код ЄДРПОУ 35439746, за період з 01.10 2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт від 11.01.2013 року № 153/22.2-11/1270724 /а.с. 15-23/.

За висновками перевірки позивачем, зокрема, порушено п. 1.3. ст. 1, п. 6.4 ст. 6, п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, п. 7.3, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2010 року у сумі 35020 грн., а також п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про податок на прибуток підприємств", внаслідок чого занижено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за 4 квартал 2010 року в сумі 43775 грн.

Зазначені вище порушення відповідач пов'язує з безтоварністю та нікчемністю господарських операцій з ПП "Екобудсервіс-Плюс", зазначаючи, що проведеною перевіркою не підтверджено реальність господарських операцій позивача з ПП "Екобудсервіс-Плюс" за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року.

31 січня 2013 року на підставі акту перевірки Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби винесено:

- податкове повідомлення -рішення № 0000932301/194, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 54718 грн., у тому числі, за основним платежем - в сумі 43775 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 10943 грн. /а.с. 10/;

- податкове повідомлення -рішення № 0000962301/193, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 43775 грн., у тому числі, за основним платежем - в сумі 35020 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 8755 грн. /а.с. 12/.

Позивач не погодився з даними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, згідно з пунктом 1.32 статті 1 цього Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

П.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, підставою для включення витрат підприємством до складу валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість станом на момент виникнення спірних правовідносин, регламентувався Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р., який базується (приведений у відповідність) на основних принципах побудови цього податку, зокрема, Директиви Ради 2006/112/ЄС від 28.11.2006 року про спільну систему ПДВ.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.п 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі -Закон) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова накладна відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у своїй господарській діяльності.

Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та Приватним підприємством "Екобудсервіс-Плюс" (підрядник) укладено договір підряду № 14/12 від 15.11.2010 року /а.с. 30/, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик виконати, у відповідності з умовами даного договору, ремонт підлоги майстерень УМП (гаражів 554 м2) Трест "Кременчугнафтохімбуд". Замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи згідно акту приймання-передачі виконаних робіт /пункт 1.2 договору/.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.4 цього договору вартість робіт визначається згідно кошторису. Загальна вартість робіт та послуг по даному договору складає 210120 грн., з них ПДВ - 35020 грн. Строк оплати: протягом 15 днів з моменту підписання акту здачі-прийняття робіт /пункт 4.1 договору/.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань, але не пізніше 31 грудня 2010 року /пункт 9.1 договору/.

На виконання умов договору підряду № 14/12 від 15.11.2010 року Приватним підприємством "Екобудсервіс-Плюс" виписано позивачу податкову накладну № 1036 від 31.12.2010 року на ремонт підлог майстерень УМП (гаражів 554 кв.м) згідно Ф КБ-3за грудень 2010 року на загальну суму 210120 грн., в т.ч. ПДВ - 35020 грн. /а.с. 35/. На підставі податкової накладної, отриманої від Приватного підприємства "Екобудсервіс-Плюс" у грудні 2010 року /а.с. 92/, позивачем сформовано податковий кредит у грудні 2010 року на суму 35020 грн. /а.с. 110/.

Передачу Приватним підприємством "Екобудсервіс-Плюс" робіт позивач підтверджує копією рахунку № 501 від 31.12.2010 року, копіями довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форми № КБ-3), акту приймання виконаних робіт форми КБ-2в за грудень 2010 року, договірної ціни, локального кошторису та відомості ресурсів до локального кошторису /а.с.31-34, 36-38/.

Суд зазначає, що надані до суду копії вказаних первинних документів бухгалтерського обліку є копіями, виготовленими з копій, а не з оригіналів цих документів, про що свідчать відмітки про завірення на копіях з копій. На вимогу суду позивач замість завірених належним чином копій документів повторно надав до суду копії документів, що виготовлені з копій, а не з оригіналів цих документів /а.с. 73-88/.

У наданих на вимогу суду письмових поясненнях щодо мети здійснення спірної господарської операції представник позивача зазначив, що необхідність щодо замовлення та вчинення робіт згідно договору, укладеного з Приватним підприємством "Екобудсервіс-Плюс", виникла у зв'язку з експлуатацією майстерень та гаражів більш ніж 30 років /а.с. 70/.

Однак, позивачем не надано до суду жодного доказу на підтвердження даних письмових пояснень.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України позивач Колективне підприємство Трест "Кременчукнафтохімбуд" має право здійснювати такий вид діяльності як 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель /а.с. 43/. Позивач фактично здійснює даний вид діяльності, що підтверджується змістом акту перевірки, у якому зафіксовано, що позивач укладав договори підряду на виконання робіт у якості субпідрядника.

Отже, позивач мав можливість виконати роботи по заміні підлог власними силами та без укладення оплатного договору на виконання робіт із сторонньою юридичною особою.

На уточнююче запитання суду у судовому засіданні щодо причин та економічної доцільності замовлення робіт, які позивач міг би виконати власними силами, у сторонньої юридичної особи, представник позивача надати відповідь не зміг.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність у позивача видимих розумних економічних та організаційно-адміністративних причин для укладання договору про надання таких робіт.

Суд зазначає, що письмові пояснення позивача /а.с. 70/, договір підряду № 14/12 від 15.11.2010 року та надані копії з копій первинних документів бухгалтерського обліку, у яких зазначено про ремонт підлог майстерень та гаражів, суперечать відомостям Головної книги підприємства на 2010 рік, копія витягу з якої додана позивачем до позовної заяви.

Так, згідно відомостей Головної книги, до якої внесено виправлення про збільшення вартості основних засобів по рах. 103 «Будинки та споруди» щодо збільшення вартості гаражів та однієї майстерні, а й інших об'єктів: цеху, адмінспоруди, складу та будівлі охорони /а.с. 27-28/. Тоді як договором на наданими копіями первинних документів бухгалтерського обліку позивач підтверджує ремонт підлог виключно гаражів/майстерень.

Судом встановлено, що загальна сума укладеного договору складає 210 120 грн., в т.ч. ПДВ - 35020 грн. Згідно умов договору позивач повинен був перерахувати підряднику Приватним підприємством "Екобудсервіс-Плюс" зазначену вище суму за виконані роботи протягом 15 днів з моменту підписання акту приймання-передачі робіт - 31 грудня 2010 року, тобто до 16 січня 2011 року.

Позивачем до перевірки та до суду не надано доказів внесення змін до договору підряду в частині зміни його умов щодо оплати робіт, хоча згідно пункту 12.1 договору умови даного договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим складенням письмового документа.

Разом з тим, на вимогу суду про надання доказів фактичного перерахування коштів за виконані роботи Приватному підприємству "Екобудсервіс-Плюс" позивачем надано до суду копію платіжного доручення про перерахування коштів на загальну суму 10 510 грн., з них ПДВ - 1751 грн. 67 коп. /а.с. 89/.

Будь-яких інших доказів фактичного нарахування/перерахування коштів позивачем своєму контрагенту позивачем не надано як до перевірки, так і до суду.

Таким чином, позивачем не було фактично перераховано контрагенту кошти на роботи з ремонту підлоги у повному обсязі.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З огляду на викладене, за умови здійснення безтоварної операції та надання до суду копій, виготовлених з копій податкової накладної, акту, довідки, тощо, дані документи не мають сили первинних документів.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту та валових витрат сум витрачених на придбання робіт можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання робіт, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, суд вважає обґрунтованим висновок відповідача щодо незаконності віднесення позивачем суми ПДВ - 35020 грн. до складу податкового кредиту позивача у грудні 2010 р. та до валових витрат у 2010 році суми - 175100 грн.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що вартість ремонту підлоги в розмірі 175100 грн. не відносилася позивачем до складу валових витрат 4 кварталу 2010 року, а віднесена на збільшення вартості основних засобів підприємства, з огляду на недоведеність даного твердження.

У додатку К1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10, 04.12 та 07 декларації зазначено балансову вартість основних фондів групи 1 з нормою амортизації нижче 2 відсотків на початок розрахункового кварталу в розмірі 291757 грн. /а.с. 123/, що відповідає даним Головної книги підприємства, згідно якої залишкова вартість основних фондів групи 1 (1,25%) станом на 01.01.2011 року становить 288109,85 грн. (291756 грн. 81 коп. - 3646 грн. 96 коп.(амортизаційні відрахування). Виправлення у частині додаткового зазначення суми 175100 грн. із значком «+» /а.с.29/ внесено до друкованої таблиці «від руки», відтак, твердження позивача не підтверджено належними доказами у справі. Зокрема, позивачем не надано доказів відображення у податковій звітності виправленої суми вартості основних фондів.

Таким чином суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та з урахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішень.

Позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Колективного підприємства Трест "Кременчукнафтохімбуд" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 15 квітня 2013 року.

Суддя С.С. Сич