Рішення № 30660691, 15.04.2013, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/4773/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2013Дзержинський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді Хайкіна В.М.

при секретарі Шептуха В.М.

за участю судового розпорядника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом громадянина ОСОБА_2 Республіки Німеччина ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири № 48, що знаходиться за адресою: місто Харків, вул. Професорська, будинок 34.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу двокімнатної квартири № 48, що знаходиться за адресою: місто Харків, вул. Професорська, будинок 34, загальною площею 124,7 кв.м., посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 318. Продаж квартири було вчинено за 140000,00 грн. Від імені позивача договір укладав представник ОСОБА_6, який діяв на підставі довіреності.

Позивач посилається на порушення ст. 229 Цивільного кодексу України з огляду на те, що оскільки йому терміново потрібно було відлітати до Німеччини він доручив підшукати покупців на квартиру, а також укласти договір купівлі-продажу ОСОБА_6Л, та зазначив ціну 140000, маючи на увазі долари США, проте довіритель невірно сприйняв ціну та здійснив продаж квартири за 140000 гривень, тобто мала місце очевидна помилка. Представник позивача також мав усвідомлювати цей факт, укладаючи угоду. Згідно зі ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. За текстом довіреності її було складено на виконання усного договору де довіритель позивач, а повірений - ОСОБА_6 Згідно зі ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. ОСОБА_6 не прийняв до уваги той факт, що продаж квартири за таку малу ціну суперечить інтересам його довірителя, а діючи під впливом помилки все таки уклав спірну угоду від імені позивача.

Зазначаючи, що при укладанні договору, його волевиявлення не відповідало його внутрішній волі, а договір було підписано під впливом помилки, просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 07 березня 2013 року, укладений між ним та відповідачкою.

Представник позивача в судове засідання не зявився, надав до суду заяву щодо розгляду справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на задоволенні позову.

Відповідач в судове засідання не зявився, надав до суду заяву щодо розгляду справи у його відсутність, вказавши, що позовні вимоги не підтримує та заперечує проти задоволення позову.

Третя особа в судове засідання не зявилась, про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином.

Суд, перевіривши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 07 березня 2013 між ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_6, який діяв на підставі довіреності, виданої 20.02.2013 року та посвідченої приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 за реєстровим № 247 та ОСОБА_4 було укладено договору купівлі-продажу квартири № 48, що знаходиться за адресою: місто Харків, вул. Професорська, будинок 34, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 318, відповідно до умов якого квартира була продана за 140000,00 грн.

З преамбули договору купівлі-продажу вбачається, що укладаючи спірний договір купівлі-продажу сторони діяли добровільно, перебували при здоровому розумі та ясній памяті, розуміли значення своїх дій, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений ними правочин (зокрема, з вимогами щодо недійсності правочину).

Судом встановлено, що за текстом довіреності, виданої 20.02.2013 року та посвідченої приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 за реєстровим № 247 у ОСОБА_6 були повноваження продати квартиру за суму на його розсуд.

Також з матеріалів справи вбачається (пункт 2.3. договору купівлі-продажу), що відповідно до звіту про оцінку майна, виготовленого Українсько-Російською Товарною біржею 26.02.2013р. ринкова вартість квартири становить 140000,00 грн.

Суд встановив, що на момент вчинення правочину під забороною відчуження (арешту) згідно з Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна за № 40077466, згідно з Витягом за результатами пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на обєкт нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру прав на нерухоме майно індексний номер 3831768, Витягом за результатами пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на обєкт нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру прав на нерухоме майно індексний номер 3833513, виданих ОСОБА_5 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області 07.03.2013р.АДРЕСА_1, що знаходиться за адресою: місто Харків, вул. Професорська, будинок 34 не перебувала.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що він уклав договір під впливом помилки з огляду на викладене нижче.

Відповідно до ч.1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Позивач стверджує, що договір купівлі-продажу було укладено представником під впливом помилки щодо вартості квартири, при цьому зазначаючи, що коли він доручив підшукати покупців на квартиру, а також укласти договір купівлі-продажу ОСОБА_6Л, то зазначив ціну 140000, маючи на увазі долари США, проте довіритель невірно сприйняв ціну та здійснив продаж квартири за 140000 гривень. В довіреності, ж виданій на імя ОСОБА_6Л, позивач надав право останньому на власний розсуд встановлювати ціну на квартиру. Тобто з пояснень позивача вбачається, що в даному випадку він проявив власне недбальство, при наданні доручення.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Ціна товару є суттєвою умовою договору. Суд встановив, що сторони встановили ціну квартири з врахуванням ринкової вартості квартири, визначеної згідно звіту про незалежну експертну оцінку, що підтверджено матеріалами справи.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Так, окрім власних пояснень позивача, суду не надано жодних доказів укладення договору купівлі-продажу під впливом помилки з боку позивача. Таким чином суд дійшов висновку, що законні права та інтереси позивача укладенням оспорюваного договору не порушені.

Системний аналіз наведеного законодавства та матеріалів справи свідчить про те, що позивач всупереч вимогам процесуального законодавства не навів і не подав жодного належного та допустимого, документально обґрунтованого доказу фактичної наявності вказаних вище підстав для визнання недійсним оспорюваного ним договору. Наведені ним у позовній заяві обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Згідно ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд визнає відсутніми будь-які порушення сторонами вимог чинного законодавства при укладенні договору купівлі-продажу квартири №48, що знаходиться за адресою: місто Харків, вул. Професорська, будинок 34, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, та відсутніми порушення, які свідчать про наявність підстав вважати або визнавати недійсним укладений між ними договір, згідно ст.ст. 203, 227-235 ЦК України. Вимоги позивача, викладені в позові та викладені ним обставини не відповідають дійсності та доданим на їх підтвердження документам, наявним в матеріалах справи, а відтак не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України , суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним - відмовити.

Судові витрати по справі залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий: