Ухвала суду № 30660651, 11.04.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1007/2-2988/2011 Головуючий у І інстанції Шинкар А.О.Провадження № 22-ц/780/1204/13 Доповідач у 2 інстанції Коцюрба О.П.Категорія 4 11.04.2013

УХВАЛА

Іменем України

08 квітня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі :

Головуючого - Яворського М.А.

Суддів - Коцюрби О.П., Білоконь О.В.,

При секретарі - Антіпову Я.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду від 25 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа - Красилівська сільська рада Броварського району Київської області про встановлення земельного сервітуту та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні сервітутом та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи - Красилівська сільська рада Броварського району Київської області, управління Держкомзему у Броварському районі Київської області про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та договорів купівлі-продажу земельних ділянок,-

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В Броварський міськрайонний суд Київської області з вказаним позовом звернулися ОСОБА_3, ОСОБА_3, який мотивували тим, що вони є власниками земельних ділянок площею 0,2499 га. та 0,2497 га. для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських споруд, які розташовані в АДРЕСА_1

Суміжна земельна ділянка площею 1,8551 га, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на праві власності належить ОСОБА_2

Вони позбавлені можливості доступу до належних їм земельних ділянок так як відсутня дорога між їхніми земельними ділянками, хоча, згідно державних актів, вона повинна бути. Домовленості між сторонами стосовно встановлення земельного сервітуту у добровільному порядку не досягнуто, тому, позивачі просили встановити їм сервітут у вигляді права проїзду на транспортному засобі по земельній ділянці ОСОБА_2, площею 0,06 га., а також зобов»язати її не чинити перешкоди у використанні сервітуту.

Під час розгляду справи, ОСОБА_3, ОСОБА_3, уточнили позовні вимоги в частині зменшення площі земельної ділянки, необхідної для проїзду, просили встановити земельний сервітут щодо земельної ділянки площею 0,0188 га.

У липні 2011 року ОСОБА_2 звернулася в Броварський міськрайонний суд Київської області з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи - Красилівська сільська рада Броварського району Київської області, управління земельних ресурсів Броварського району Київської області, про визнання недійсними державних актів про право власності на землю та договорів купівлі-продажу земельних ділянок.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 грудня 2012 року позов ОСОБА_3, ОСОБА_3 задоволено частково.

Встановлено ОСОБА_3, ОСОБА_3 право постійного платного земельного сервітуту щодо частини земельної ділянки з кадастровим номером 3221284401:01:041:0002, яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серії КВ №046450, яка розташована за адресою: Київська область, Броварський район, КСП «Красилівське», площею 188 кв. м. у вигляді права проїзду транспортними засобами за варіантом 3, визначеним висновком №4410 від 08 грудня 2009 року судової будівельно-технічної експертизи, в межах, що проходять від точки «А» до точки «Б» - 75,0 кв. м., з точки «Б» перпендикулярно до правої межі ділянки ОСОБА_3 в точку «В» - 3,5 м., з точки «В» по лівій межі паю ОСОБА_2 в точку «Г» - 62,0 м., з точки «Г» в точку «А» - 15,0 м.

Зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_3 щорічно, в строк до 01 липня сплачувати на користь ОСОБА_2 плату за користування земельним сервітутом в розмірі 0,1% від нормативної грошової оцінки її земельної ділянки, площею 188 кв. м., щодо якої встановлено земельний сервітут.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_3 відмовлено.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким її позов задовольнити повністю, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_3 відмовити.

В апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду ухвалене з порушеннями норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 грудня 2012 року в межах доводів апеляційної скарги, вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав..

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на підставі державного акту серії ЯЖ №425474 від 08 серпня 2008 року належить на праві власності земельна ділянка площею 0,2497 га., для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель.

ОСОБА_3 на підставі державного акту серії ЯЖ №425472 від 08 серпня 2008 року належить на праві власності земельна ділянка площею 0,2499 га., для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель.

Земельні ділянки ОСОБА_3, ОСОБА_3 розташовані в АДРЕСА_1 на які ОСОБА_3 набула право власності на

земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 15 січня 2008 року, укладеного між нею та ОСОБА_6, за реєстровим №208, ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 12 квітня 2007 року за реєстровим номером №2846, за яким, ОСОБА_5 продала, а він купив у неї вказану земельну ділянку. Зазаначений договір на час розгляду справи недійсним не визнавався та є чинним.

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 1,8551 га., яка знаходиться в с. Красилівка, Броварського району, Київської області в КСП «Красилівка». Її право власності посвідчується державним актом серії КВ №046450 від 07 лютого 2005 року - цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка є суміжною з земельними ділянками ОСОБА_3, ОСОБА_3

Як вбачається з копій державних актів, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, - ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,2499 га., а ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,2497га., отримали у власність на підставі рішення Красилівської сільської ради Броварського району Київської області від 08 листопада 2006 року №80. Земельні ділянки, які раніше належали ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які, на даний час, на праві власності належать ОСОБА_3 і ОСОБА_3, межують з земельною ділянкою ОСОБА_2, але накладення меж вказаних земельних ділянок немає, тобто, межі земельної ділянки ОСОБА_2 не порушуються. Ні рішення сільради про передачу у власніть ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ні самі державні акти у встановленому порядку недійсними не визнавались. Правомірність набуття ОСОБА_6 та ОСОБА_5 права власності на землю ні ким неоскаржувалось.

Згідно ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна, для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 ЦК України право користуватися чужою земельною ділянкою полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку.

Статтею 98 ЗК України встановлено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою.

Одним із видів земельного сервітуту згідно ст. 99 ЗК України є право проїзду на транспортному засобі.

В ст. 100 ЗК України вказано, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, ОСОБА_3 на належних їм земельних ділянках відповідно до їх цільового призначення в серпні 2008 року розпочали будівництво житлового будинку, згідно з замовленим проектом, який на даний час побудований, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, видане виконкомом Красилівської сільської ради Броварського району Київської області 21 квітня 2010 року, адреса будинку: АДРЕСА_1, окрім будинку, на земельній ділянці побудовано сарай, колодязь, встановлена огорожа.

Як зазначалось вище, земельні ділянки ОСОБА_3, ОСОБА_3 межують з земельною ділянкою ОСОБА_2

Зі схеми планування території Красилівської сільської ради Броварського району Київської області розробленої УкрНДІ процивілсільбуд у 2006 році, пояснень землевпорядника Красилівської сільської ради Броварського району Київської області вбачається, що на час розгляду справи у суді, землі запасу сільради з будь-якої сторони садиби ОСОБА_3, ОСОБА_3 відсутні, так як відведені для індивідуальної житлової забудови громадянам.

З сертифікату відповідності державним будівельним нормам, стандартам і правилам від 19 березня 2010 року з реєстраційним номером КС 000892 виданим інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, даний будинок зведений відповідно державним стандартам, будівельним нормам і правилам, тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що будинок розташований в межах власної земельної ділянки та по відношенню до межі вул. Каштанової, про яку зазначила в своєму листі від 07 вересня 2010 року №365 Красилівська сільська рада Броварського району Київської області.

Судовим експертом при проведенні судової будівельно-технічної експертизи по справі, результати якої викладені у висновку №4410 від 08 грудня 2009 року встановлено, що земельні ділянки ОСОБА_3, ОСОБА_3 розташовані у новому кварталі села, по периметру їхніх меж проходять межі суміжних земельних ділянок інших співвласників, землі загального користування або землі запасу Красилівської сільської ради Броварського району Київської області відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що Броварський міськрайонний суд Київської області на законних підставах прийняв до уваги висновок експерта, про те, що відповідно до вимог нормативних документів використання земель позивачами за первісним позовом за цільовим призначенням без під»їзду до цих земельних ділянок неможливе,що унеможливлює нормальне господарське використання їхніх земельних ділянок без обтяження чужої земельної ділянки сервітутом і що інші засоби планувального рішення влаштування під»їзду до земельних ділянок окрім сервітуту відсутні. Цей висновок також підтверджується збірним кадастровим планом, виготовленим відповідними спеціалістами інституту сільськогосподарських геодезичних вишукувань та відомостями, наданими Красилівською сільською радою Броварського району Київської області.

Враховуючи викладене, Броварський міськрайонний суд Київської області на законних підставах, з врахуванням цільового призначення земельних ділянок та наявність житлового будинку з господарськими будівлями частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_3 в частині встановлення сервітуту на постійній основі за варіантом №3 згідно висновку №4410 судової будівельно-технічної експертизи від 08 грудня 2009 року та враховуючи ст. 272 Податкового кодексу України зобов'язав ОСОБА_3, ОСОБА_3 сплачувати ОСОБА_2 плату за користування земельним сервітутом у розмірі 0,1% від вартості грошової оцінки її земельної ділянки, площею 188 кв. м. в строк до 01 липня.

За вимогами ст. З ЦПК України, захисту підлягає порушене право. З огляду на наведене, суд вважає, що за відсутності порушеного права, ОСОБА_2 не є особою, яка має право оспорювати правомірність отримання державних актів ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, за якими ОСОБА_3, ОСОБА_3 набули право власності на вище вказані земельні ділянки не ґрунтуються на вимогах закону з тих підстав, що в ч. 3 ст. 215 ЦК України вказано, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний недійсним.

Недійсність оспорюваних ОСОБА_2 договорів купівлі-продажу земельних ділянок прямо не встановлена законом і ОСОБА_2 не є стороною цих договорів так само як і заінтересованою особою у розумінні ч. 3 ст. 230 ЦК України.

ОСОБА_2 вважає, що оспорювані нею договори мають бути визнані судом недійсними відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 ЦК України, як укладені внаслідок обману, але доказів про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було відомо, що державні акти видані їм без відповідного рішення органу місцевого самоврядування і що вони умисно приховали від ОСОБА_3, ОСОБА_3 цю обставину перед укладанням договорів-купівлі-продажу земельних ділянок не надала.

За правилами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Тому, висновок суду першої інстанції про відсутність у ОСОБА_2 підстав для задоволення її позовних вимог є правильним, з яким погоджується і колегія суддів.

Так як Броварський міськрайонний суд Київської області, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, порушень норм процесуального законодавства при розгляді справи не допустив, тому, апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: