Ухвала суду № 3065888, 28.10.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД       

Справа № 22а–6290/08                                                                                                                   Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку – 41                                                                                                               інстанції –  Нечипуренко О. М.

                                                                                                                                                          9/188/08-АП

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2008 року                                                                       м. Дніпропетровськ

            Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді–  Туркіної Л.П. ( доповідач),

суддів              –  Коршун А. О., Проценко О.А.,

при секретарі –  Резніков Ю. М.,

за участі представників сторін:

позивача – Челак Я. В. (довіреність № 10/2806-378 від 12.03.2008 р.)

Стрілець О. І. (довіреність № 10/12041-244 від 05.12.2007 р. )

відповідача – Жечева А. О. (довіреність від 27.08.2007 р.)

Пурик С. М. (довіреність від 10.01.2006 р.)

прокуратури – не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя

на постановугосподарського суду Запорізької області від 15 квітня 2008 року

у справі№ 9/188/08-АП

            за позовом:ВАТ «Дніпроенерго», м. Запоріжжя

            до відповідача:Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя  

за участі Прокуратури Запорізької області, м. Запоріжжя

            про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000570805/0 від 27.12.2007 р., -

ВСТАНОВИЛА:

            У січні 2008 року Відкрите акціонерне товариство «Дніпроенерго», м. Запоріжжя (далі ВАТ «Дніпроенерго») звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про визнання нечинним (недійсним) та скасування в повному обсязі податкового повідомлення-рішення №0000570805/0 від 27.12.2007р., прийнятого Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі.

            14.04.2008 р. позивачем здійснено уточнення позовних вимог. Позивач зазначив, що просить визнати нечинним (недійсним) та скасувати в повному обсязі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000570805/0 від 27.12.2007 р.

            Позовні вимоги були обґрунтовані посиланням на неправомірність застосування та визначення суми  штрафних санкцій, а також посиланнями на порушення органом Державної податкової служби порядку прийняття зазначеного рішення.

            Постановою Господарського суду Запорізької області від 15.04.2008 р. позов задоволено, визнано нечинним та скасовано в повному обсязі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій  №0000570805/0 від 27.12.2007р., прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі.

            Постанову суду обґрунтовано тим, що оспорюване рішення винесено внаслідок невірного застосування Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі норм п.п. 16.4.1 п.16.4 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон 2181), ст. ст. 1, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», преамбули та п.7.8 ст.7   Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за відсутності порушень позивачем норм ст. ст. 97, 91 Законів України «Про державний бюджет на 2005 рік», та «Про Державний бюджет на 2006 рік».  

            Суд також вказав, що оспорюване рішення винесено та направлено з порушенням норм Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327.

             Не погодившись із постановою суду, відповідач  звернувся із апеляційною скаргою у якій просить постанову Господарського суду Запорізької області скасувати, у задоволенні позову відмовити.

            Зазначає, що судом порушено норми процесуального права.

            Вказує на порушення норм ст. 159 КАС України, яке полягає в тому, що господарському суду Запорізької області необхідно було дати належну оцінку фактичним даним, але вони залишені поза його увагою. Зазначає, що «сам факт відсутності у висновку акту перевірки виявленого порушення з посиланням на конкретний припис нормативного акту, не свідчить про те, що позивачем порушення даних норм допущено не було. Сам платник податків, жодним чином не заперечує проти суті порушення, та не спростовує його».

            Податкова також посилається на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, вказуючи наступне.

            «Судом першої інстанції, не застосовано належним чином положення п.п. 16.4.1 п. 16.4 ст. 16 Закону 2181, які у даному випадку підлягають застосуванню, оскільки підпункт 12.1.2 п. 12.1 ст. 12 Закону про прибуток, з метою визначення розміру пені, посилається саме на вказану норму».

Апелянт зазначає, що застосування судом норм ст. 12 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є необґрунтованим, оскільки названий Закон відносить заборону нарахування неустойки за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань щодо сплати податків і зборів. В даному ж випадку, мова йде про податкове зобов’язання у вигляді пені, обов’язок нарахування якої, абзацом 5 п. п. 12.1.2 п. 12.1 ст. 12 Закону про прибуток, покладено безпосередньо на платника податків.

            «Мова йде не про застосування неустойки (штрафів, пені) за невиконання або неналежне виконання кредиторських зобов’язань, а лише про суму податкового зобов’язання, розрахованого в порядку названої норми Закону про прибуток у зв’язку з проведенням процедури врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості.

            Крім того, відповідно припису ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів – це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і  зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих  зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

            Положення ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання або неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), стосується зобов’язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, ці положення слід застосувати у контексті ст.1 Закону, якою, саме надано визначення терміну «мораторій».

            Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, та не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

            Враховуючи те, що строк виконання  додаткових податкових зобов’язань, настав у позивача після 12 грудня 2001 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на виконання цих податкових зобов’язань не розповсюджується».

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить залишити судове рішення без змін.

            Вважає апеляційну скаргу та позицію податкової необґрунтованими та протиправними з наступних підстав:

- у висновку акту перевірки не вказано, що ВАТ «Дніпроенерго» було порушено норми п.п.12.1.2 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.97 Закону України «Про Державний бюджет на 2005р.», ст.93 Закону України «Про Державний бюджет на 2006р.» З цього виходить, що порушень вказаних вище норм взагалі не встановлено;

- як вбачається з оскаржуваного рішення, контролюючий орган визначив платнику                     податків до сплати вказану вище суму на підставі п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та п.п.16.4.1 п.16.4 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Ст. 11 названого Закону передбачено право податкових органів застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених Законами України. Відповідно до п.п.16.4.1 п.16.4 ст.16 Закону пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, а за кожний календарний день прострочення у його сплаті. Отже, виходячи із ст.. 11 та п.п. 16 ст. 16 названих Законів не можливо встановити порушення яких норм допустив платник, на підставі чого нараховано пеню.  

Позивач зазначає, що податковою порушено порядок та строки прийняття та направлення податкових повідомлення-рішень, визначений Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327.

Зазначає, що відстрочення прийняття рішення та направлення податкового повідомлення на підставі акту перевірки нормами чинного законодавства не передбачено.

            Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи повинні діяти в межах та порядку, встановлених чинним законодавством.

            Позивач також вказує, що всупереч нормам законодавства, на які посилається податкова у апеляційній скарзі та запереченнях на позов, контролюючим органом при розрахунку  пені було одночасно застосовано розміри пені, визначені п.п.16.4.1 п.16.4 ст.16 Закону № 2181-ІІІ та ст.97 Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік», ст.93 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік», тобто контролюючим органом двічі нараховано пеню на одну й ту ж суму за один і той же період, а саме: 120 % та облікова ставка НБУх3 (трикратний розмір річної облікової ставки НБУ).

            ВАТ «Дніпроенерго» вказує, що пеню нараховано контролюючим органом всупереч нормам Преамбули Закону 2181, ст. ст. 1, 12 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки на момент проведення перевірки та винесення податкових повідомлення-рішень ВАТ «Дніпроенерго» знаходилося в процедурі банкрутства і на нього поширювалися процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

            У судовому засіданні представники сторін доводи апеляційної скарги та заперечення на неї підтримали.

            Заслухавши представників позивача та представників відповідача, вивчивши матеріали справи, проаналізував доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

            Відкрите акціонерне товариство «Дніпроенерго», м. Запоріжжя є юридичною особою, суб’єктом підприємницької діяльності та платником податку на прибуток.

            Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, у період з 10.04.2007 року по 24.05.2007 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі була проведена виїзна планова перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ВАТ «Дніпроенерго» за період 01.01.2005 року по 31.12.2006 року.

            За результатами перевірки складений акт від 01.06.2007 року № 143/08-05-00130872.

            Копію акту перевірки було вручено ВАТ «Дніпроенерго» 01.06.2007р.

            ВАТ «Дніпроенерго» подані заперечення до акту перевірки, 12.06.2007р. отримана відповідь на них.

            27.12.2007р. на адресу ВАТ «Дніпроенерго» надійшло рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000570805/0 від 27.12.2007р., яким ВАТ «Дніпроенерго» контролюючим органом на підставі п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п.п.16.4.1 п.16.4 ст.16 Закону №2181-ІІІ нараховано 49051009, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.п.12.1.2 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.97 Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік», ст.91 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік».

            Як свідчить текст акту перевірки, у розділі 5 «Висновки» про порушення норм названих законів не йдеться.

            В описовій частині акту зазначено, що при перевірці правомірності відображення в декларації з податку на прибуток підприємства  сум врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості встановлено, що «ВАТ «Дніпроенерго» при проведенні врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості  у складі валових доходів не нарахована пеня на суму додаткового податкового зобов’язання, що виникло внаслідок такого врегулювання у розмірі 49051009, 00 грн., чим порушено п.п.12.1.2 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР із змінами і доповненнями».

            Про наявність будь-яких інших порушень, пов’язаних із нарахуванням пені, у мотивувальній частині акту перевірки, а також у розділі 5 «Висновки» не йдеться.

            Дослідивши рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000570805/0 від 27.12.2007 р., прийняте за результатами перевірки, колегія суддів вважає, що воно не відповідає діючому законодавству, що підтверджується наступним.

            Відповідно до п.п.12.1.2 п.12.1 ст.12 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон 334) «платник податку - продавець зобов'язаний збільшити валовий дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту або відшкодованої за рахунок страхового резерву згідно із пунктом 12.3 цієї статті, у разі коли протягом такого податкового періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) суд не задовольняє позов (заяву) продавця або задовольняє його частково чи не приймає позов (заяву) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини;

б) сторони договору у досудовому порядку досягають згоди щодо продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначених законом);

в) продавець, який не отримав відповіді на претензію протягом строків, визначених законодавством, або отримав від покупця відповідь про визнання наданої претензії, але не отримує оплати (інших видів компенсацій у рахунок погашення заборгованості) протягом визначених у такій претензії строків, та при цьому протягом наступних 90 днів не звертається до суду (господарського суду) із заявою про стягнення заборгованості або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

На суму додаткового податкового зобов'язання, розрахованого внаслідок такого збільшення, нараховується пеня у розмірах, визначених законом для несвоєчасного погашення податкового зобов'язання. Зазначена пеня розраховується за строк з першого дня податкового періоду, наступного за періодом, протягом якого відбулося збільшення валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту, до останнього дня податкового періоду, на який припадає збільшення валового доходу, та сплачується незалежно від значення податкового зобов'язання платника податку за відповідний звітний період. Пеня не нараховується на заборгованість (її частину), списану або розстрочену внаслідок укладення мирової угоди відповідно до законодавства з питань банкрутства, починаючи з дати укладення такої мирової угоди.

Якщо у майбутньому (з урахуванням строку позовної давності) такий продавець звертається до суду, то він має право збільшити валові витрати на суму оскаржуваної заборгованості».

Нормами ст.97 Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік» та ст.91 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» було встановлено, що в 2005 та 2006 роках пеня, передбачена абзацом п’ятим підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Закону №334 стягується із розрахунку 3-кратного розміру річної облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення додаткового зобов’язання. 

Отже, діючим законодавством на платника податків було покладено обов’язок порахувати пеню, передбачену п.п.12.1.2 п.12.1 ст.12 Закону №334.

Нарахування та визначення у будь-якій звітності пені, у розмірі, зазначеному у законах про державний бюджет, на платника не покладалось, оскільки у названих Законах йдеться про стягнення, а не нарахування та сплату.

Таким чином, платник податків не міг допустити порушення  норм ст.97 Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік», (Закон №2285-IV) ст.93 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» (Закон № 3235-IV).

Отже, спірне рішення про застосування штрафних санкцій в частині посилань на порушення платником норм зазначених Законів є таким, що не відповідає дійсності та суперечить названим нормам законів про державний бюджет. 

Висновки суду підтверджуються також висновками перевіряючих, які, як зазначено вище, вказали у акті перевірки (стор. 59 акту) про порушення платником норм п.п.12.1.2 п.12.1 ст.12 Закону № 334, не посилаючись на порушення підприємством норм інших законів.

Як свідчить текст оспорюваного рішення, до платника податків застосовано штрафні санкції, за порушення норм Законів № 2285- IV та № 3235- IV, однак діючим законодавством не передбачено будь-яких штрафних санкцій за порушення зазначених норм, що також підтверджує висновки суду відносно неможливості порушення платником податків норм ст. ст. 97, 93 названих законів.

            У рішенні податкової зазначено, що штрафні санкції застосовано на підставі п.11 ст.11 Закону «Про державну податкову службу в Україні», відповідно до якої органи державної податкової служби можуть застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

            Отже, зазначена стаття передбачає можливість застосування фінансових (штрафних) санкцій у випадках, передбачених законодавством, і за відсутності відповідних норм не може безпосередньою бути підставою для застосування штрафних санкцій.

У якості підстави для застосування штрафних (Фінансових) санкцій податковою також зазначено п.п.16.4.1 п.16.4 ст.16 Закону «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в якому зазначено, що «пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті».

Про право податкової застосовувати до платника штрафні (фінансові) санкції у нормах п.п.16.4.1 п.16.4 ст.16 Закону 2181 також не йдеться.

Отже, рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000570805/0 від 27.12.2007р. до платника податків застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення норм ст.97 Закону № 2285-IV, ст.91 Закону № 3285-IV, які платник податків не міг порушити взагалі, підставою для застосування санкцій  зазначено норми законів, які не передбачають підстав та порядку застосування, або розміру будь-яких штрафних санкцій.

Виходячи з викладеного, слід визнати, що оспорюванерішення є таким, що не відповідає фактичним обставинам, діючому законодавству, а також не є обґрунтованим.

            Заперечуючи проти позову та не погоджуючись із рішенням суду, податковий орган посилається на ту обставину, що платник у 2005, 2006 р. р. допустив порушення норм п. п. 12.1.2 п. 12.1 ст. 12 Закону № 334, не здійснивши нарахування пені, передбаченої п. п. 12.1.2, не відобразивши суму нарахованої пені в додатку К-4 до декларації з податку на прибуток та у рядку 23 самої декларації, а також, не сплативши суми, що підлягали відображенню у додатку К-4, до бюджету.

            Апелянт зазначає наступне.

            «При перевірці правомірності відображення в декларації з податку на прибуток підприємства, додержання законодавчих вимог під час врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі виявлено факт заниження податкового зобов’язання на суму пені, розрахованої з розміру додаткового податкового зобов’язання у вигляді збільшення валового доходу в процесі врегулювання сумнівної заборгованості в розмірі 49051,009 тис. грн.. в порушенням норми п.п.12.1.2 п.12.1 ст.12 Закону про прибуток. У зв’язку з виявленим порушенням, податковим органом, в межах стоків, встановлених п.15.1 ст.15 Закону №2181, визначено податкове зобов’язання платнику на суму додаткового податкового зобов’язання в результаті врегулювання сумнівної заборгованості, в розмірах, визначених п.п.16.4.1 ст.16 Закону №2181, та відповідними нормами Законів України про державний бюджет.»

            Зміст апеляційної скарги свідчить, що сам податковий орган доходить висновку по необхідність визначення платнику податкового зобов’язання згідно п.п.4.2.2 ст. 4 Закону №2181.

Однак, як свідчать матеріали справи, у акті перевірки про заниження податку на прибуток у сумі 49051009 грн. не йдеться , у спірному рішенні відсутні  посилання на норми п.4.2.2 ст.4 Закону №2181, податкові зобов’язання з будь – якого податку у оспорюваномі рішенні не визначені.

Як свідчить зміст оспорюваного рішення, воно відноситься до рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «C» та складено згідно з додатком 8 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій», затвердженого наказом №253.

Крім того, зазначаючи, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С», яким до позивача застосовано фінансові санкції за порушення норм п.п.12.1.2 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не є податковим повідомленням – рішенням та не містить визначення зобов’язання з будь – якого податку, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити наступне.

У разі розрахунку податковою зобов’язань з податку на прибуток, виходячи з норм п.п.12.1.2 п.12.1 ст.12 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», розмір податкового зобов’язання платника повинен був визначатися, виходячи з норм зазначеного пункту, які не зупинялись нормами законів по державний бюджет.

Тобто податкове зобов’язання не могло б перевищувати суму пені, нарахованої у «розмірах, визначених законом для несвоєчасного погашення податкового зобов’язання». Як свідчать розрахунки, надані податковою, суми, нараховані нею, не відповідають нормам абз. 5 п.12.1.2   п.12.1 ст.12 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» .

Посилання податкового органу на те, що платник повинен розраховувати податкове зобов’язання, виходячи з суми, що підлягає стягненню, а не нарахуванню, є необґрунтованим та суперечить нормам ст..4 Закону №2181 щодо конфлікту інтересів.

Що стосується безпосередньо рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.12.2007р. №0000570805/0, то воно прийнято необґрунтовано, з порушенням порядку та строку прийняття та не відповідає чинному законодавству.             Посилання апелянта на ту обставину, що пеня, визначена у п.п.12.1.1 ст.12 Закону №334, по суті є формою відповідальності (санкцією), що давало податковій право винести рішення про застосування штрафних санкцій, не приймається колегією суддів до уваги, виходячи з такого. Як свідчить зміст п.п.12.1.1 ст. 12, зазначена пеня справляється не в зв’язку з порушенням правил оподаткування, а за наслідками використання  платником податків прав та здійснення обов’язків, встановлених п.п. 12.1.1 та п.п. 12.1.2 Закону України №334. Тобто така пеня нараховується за відсутності правопорушення платника податків.

Крім того, слід зазначити, що згідно Закону №334 та Закону №2181 сплата (стягнення) пені взагалі не пов’язується із винесенням податковою будь – якого рішення.

Посилання апелянта на ту обставину, що приймаючи рішення, він діяв відповідно до рекомендацій, наданих листом ДПА у Запорізькій області від 25.12.07р. №123/7/10-112, оскільки конкретна форма рішення для даного випадку не передбачена, не приймається колегією суддів до уваги, виходячи з того, що названі рекомендації не є нормативним актом, а органи державної податкової служби повинні діяти згідно ч.2 ст.19 Конституції України, та не можуть діяти на власний розсуд у тому випадку, коли законодавець не визначив відповідальності та форми її застосування за наявності правопорушення. 

Решта доводів апеляційної скарги не приймається колегією суддів до уваги, виходячи з викладеного вище, а також, виходячи з тієї обставини, що апелянт веде мову про те, які норми законодавства повинен застосовувати суд у разі визначення платнику податкового зобов’язання та винесення податкового повідомлення – рішення, що у даному випадку відсутнє. Як свідчить рішення суду першої інстанції, останній обґрунтовано оцінював спірне рішення виходячи з його форми та змісту, відповідно до яких оспорюваний акт податкової є рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Отже, суд першої інстанції правомірно та у відповідності до норм ч.3 ст.2, ч.2 ст.162 КАС України дійшов висновку про протиправність названого рішення та необхідність його скасування, в межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 

Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

            Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя  залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 15.04.2008 р.  – без змін.

             Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Ухвалу виготовлено у повному обсязі   05.02.2009 р.

Головуючий суддя:                                                                                      Туркіна Л.П.

            Судді:                                                                                                           Коршун А. О.

   Проценко О.А.