Ухвала суду № 30658450, 11.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року Справа № 125264/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Макарика В.Я.

суддів Большакової О.О..

Глушка І.В.

за участю секретаря судового засідання - Ливак М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.05.2012р. по справі № 2а-1970/2072/12 за позовом управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі Тернопільської області суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі Тернопільської області звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 в якому просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 1570,20 грн. на користь управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі Тернопільської області на р/р 25602336101662, в ТВБВ № 10019/036 філія Тернопільське обласне управління ВАТ «Ощадний банк України», МФО 338545, код 21156551.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.05.2012 року позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (с. Лосяч, Борщівського району, Тернопільської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 1570,20 грн. (одну тисячу п'ятсот сімдесят гривень 20 копійок) на користь Управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі (р/р 25602336101662, в ТВБВ №10019/036 філія Тернопільське обласне управління ВАТ «Ощадний банк України», МФО 338545, код 21156551).

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 оскаржив її в апеляційному порядку та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт свої вимоги мотивує тим, що судом 1 інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, висновки суду вважає необґрунтованими з підстав викладених в апеляційній скарзі, та порушено норми матеріального та процесуального права.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 11 Закону №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно вимог ст.ст. 11, 14, 15 Закону № 1058-IV відповідач є застрахованою особою, страхувальником і платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відтак, у відповідності до частини 2 статті 20 Закону № 1058-IV, зобов'язаний самостійно нараховувати (обчислювати) страхові внески.

Пунктом 6 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для сплати страхових внесків для страхувальників, зазначених у п.5 ст. 14 Закону №1058-IV, є квартал.

За змістом ч. 2 Указу Президента України, від 03.07.1998, № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи сплачують щомісяця єдиний податок, ставка якого встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. З єдиного податку 42 відсотки складає внесок до Пенсійного фонду України.

Відповідач у 3-4 кварталі 2010 року здійснював підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування та сплачував єдиний податок - 42% від якого перераховувалося в рахунок внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до абз. 4 п. 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.003 року (в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

За приписами статті 1 Закону № 1058 мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково, як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановленого законом на день отримання заробітної плати (доходу).

У відповідності до абз. 6 п. 4.7 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, - для застрахованих осіб, визначених підпунктами 2.2.3 - 2.2.5 пункту 2.2 цієї Інструкції (зокрема фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків, - 33,2% з 01.01.2007 року по 31.12.2010 року включно.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідач повинен сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду України за кожен місяць з 1 липня 2010 році по 30 вересня 2010 році у сумі 294 грн. 82 коп. (888 грн. х 33,2%), з 1 жовтня 2010 році по 30 листопада 2010 році у сумі 301 гри. 12 коп. (907 грн. х 33,2%) за кожен місяць та з грудня 2010 році у сумі 306 грн. 10 коп. (922 грн. х 33,2%).

Всупереч вимогам вищезазначених нормативних актів відповідач не проводив доплату до мінімального страхового внеску до Пенсійного фонду України, внаслідок чого виникла заборгованість зі сплати страхових внесків за період з липня по грудень 2010 року на суму 1570,20 грн.

Колегія суддів проаналізувавши вищенаведене та давши оцінку доказам які є у справі вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позов підставний та його слід задовольнити.

Доводи апеляційної скарги не містять доказів на спростування висновків суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі. Підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.05.2012 року по справі № 2а-1970/2072/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.Я. Макарик

Судді О.О. Большакова

І.В. Глушко