Ухвала суду № 3065669, 14.01.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

                                                                                                                                              Суддя першої інстанції – Шальєва В.А.

                                                                                                                                              Суддя-доповідач – Гаврищук Т.Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД   

УХВАЛА

Іменем України

14 січня 2009 року                                                                               справа № 2-а-14900/08/0570

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів:                       Сухарька М.Г.

                                  Білак С.В.

при секретарі судового засідання Безруковій В.М.за участю представників: від позивача:Дюмін А.О.- довіреність від 26.12.08р.

Сіткова І.В. – довіреність від 08.01.09р.від відповідача:Лісневський С.О. – довіреність від 17.11.08р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від

по адміністративній справі30 вересня 2008 року

№ 2-а-14900/08(суддя Шальєва В.А.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансмаш» 

до

Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька

про

визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року по справі № 2-а-14900/08 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансмаш» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька, внаслідок чого визнано недійсним податкове повідомлення – рішення №0001192341/0,  прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Донецька 15.07.2008 року, про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Укртрансмаш» податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 208251грн., у тому числі, за основним платежем 138834грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 69417грн.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Донецька просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Позивач під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідачем була проведена документальна виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 31.12.2007 року за результатами якої складений акт від 02.07.2008р. № 3066/23-1/32583113 та прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.07.2007р. №0001192341/0, яким   позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було  визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 208251 грн., у тому числі основний платіж 138834 грн., штрафні (фінансові) санкції – 69417 грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно  п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Підставою для прийняття наведеного рішення послужив висновок податкового органу про те, що позивачем  у 4 кварталі 2007 року до складу валових доходів включено суму безнадійної заборгованості НПІГ «Інтерпайп» - 833005,0грн. у т.ч. ПДВ  138834,0 грн., по якій сплинув термін позовної давності, але в порушення п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» із складу податкового кредиту не виключено суму ПДВ по ТМЦ які фактично не були придбані, у зв’язку з тим, що оплати по них не було і термін позовної давнини по сплаті яких сплинув.

З матеріалів справи вбачається,  що позивачем згідно договору № 91/1937-04 від 26.05.2004р.  за накладними №13299Т від 30.09.04 року на суму 692389,39 грн. та  №13328-Т від 21.10.04 року на суму 625396 грн., від НПІГ «Інтерпайп» були отримані колеса цільнокатні.

На поставку наведеного товару Корпорацією «Науково - виробнича інвестиційна група «Інтерпайп» були складені податкові накладні № 13328-Т від 21.10.04р., від 30.09.04р. № 13299-Т на суму 1317786,19грн., у т.ч. ПДВ в сумі 219631,03грн., які були обліковані позивачем у книзі обліку придбання товарів (робіт,послуг) у вересні, жовтні 2004р.

Відповідно до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2007 рік Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртрансмаш» у 4 кварталі 2007 року включено до складу валового доходу суму безнадійної заборгованості по якій сплинув строк позовної давності, в розмірі 913472 грн., у тому числі  833005 грн. за договором №91/1937-04  від 26.05.04 року, укладеним  з Корпорацією «Науково - виробнича інвестиційна група «Інтерпайп».

Податковий орган вважає, що оскільки  не було оплати за отриманий товар і термін позовної давнини по сплаті яких сплинув, то позивач згідно до вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” зобов’язаний був виключити зі складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за цим товаром.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо безпідставності наведеного висновку податкового органу.     

З п. 1.7 ст.1  Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що податковий  кредит це -  сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Датою виникнення права платника  податку  на  податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:  або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1.п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” ).

Згідно п.п. 7.4.5. п.7.4. ст.7 наведеного Закону забороняється  включення  до  податкового  кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, на порушення вимог якого посилається відповідач, встановлено, що податковий   кредит  звітного  періоду  визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але  не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом  такого  звітного  періоду у  зв'язку  з:   придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від  того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

З викладеного вбачається, що наведена норма  не містить в собі зобов’язання платника податку  коригувати податковий кредит на суму податку на додану вартість за товарами, вартість за якими, залишилася не сплаченою по закінченню строку позовної давності.

За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо визнання недійсним оспореного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції  правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:  

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року по справі № 2-а-14900/08 - залишити без задоволення

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року по справі № 2-а-14900/08 – залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 14 січня 2009 року. Ухвала  у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 16 січня 2009 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                                         Гаврищук Т.Г.

Судді:                                                                                                                      Сухарьок М.Г.                                                                               

                                                                                                                                 Білак С.В.