Постанова № 30656472, 08.04.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2013 р. Справа № 909/110/13-г

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Давид Л.Л.

Суддів Данко Л.С.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Медсервіс-Галичина" без номера від 01.03.2013р. (Вхідний № Львівського апеляційного господарського суду 05-05/119/13 від 19.03.2013р.)

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.02.2013 р.

у справі № 909/110/13-г (суддя - С.М. Кобецька)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Медсервіс", м.Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медсервіс-Галичина", м. Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості в сумі 428 708, 00грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Фігель Ю.О.- представник (довіреність від 20.02.2013 р.);

від відповідача: Коваль А.Ф. - представник (довіреність від 03.04.2013 р.);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 19.02.2013р. у справі № 909/110/13-г (суддя - С.М. Кобецька) задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Медсервіс" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Медсервіс-Галичина" про стягнення заборгованості в сумі 428 708, 00 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване правомірністю вимог позивача по оплаті одержаного відповідачем товару по накладних № 62 від 13.09.2012р. та № 65 від 26.09.2012р., поскільки такі підтверджені доказами у справі та випливають з вимог ст. ст. 526, 610, 612 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТзОВ «Медсервіс-Галичина» звернулося з апеляційною скаргою від 01.03.2013р. (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 05-05/119/13 ввід 19.03.2013р.), в якій просить таке скасувати з наступних підстав. На думку апелянта, висновки місцевого господарського суду про підставність позовних вимог здійснені внаслідок того, що представник відповідача, не володіючи ситуацією зловмисно визнав позов.

Судом не враховано, що у ТзОВ «Торговий центр «Медсервіс» наявна заборгованість перед ТзОВ «Медсервіс-Галичина» на загальну суму 612395, 85 грн. Крім того, довіреність на представлення інтересів відповідача, яка видана Гентош Ростиславу Євгеновичу від 01.08.2012р., відкликана ТзОВ «Медсервіс-Галичина» ще 01.02.2013р., а тому в останнього не було повноважень на представлення інтересів відповідача в суді.

Сукупність зазначених обставин апелянт вважає достатніми підставами для скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового про відмову у задоволенні позову.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Медсервіс» у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № суду 05-04/1232/13 від 05.04.2013 р.) вказує, що 01.02.2013 р. Гентош Р.Є. був уповноважений представляти інтереси товариства, оскільки повідомлення про скасування довіреності йому було направлено 28.02.2013 р., а згідно ст. 249 Цивільного кодексу України особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність. Права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатись про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Також, вказує, що заява - вимога апелянта про зарахування зустрічних однорідних вимог надіслана на адресу позивача після винесення рішення судом першої інстанції у даній справі, крім того, не було пред'явлено жодного документа, який вказував про наявність боргу перед ТзОВ «Медсервіс - Галичина». Просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, скаргу ТзОВ «Медсервіс - Галичина» - без задоволення.

В судове засідання 08.04.2013 р. з'явились представники позивача та відповідача. В даному судовому засіданні здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою програмно - апаратного комплексу «Оберіг». Представник позивача заперечила доводи апеляційної скарги, а представник відповідача підтримав таку та заявив клопотання про відкладення розгляду справи та витребування додаткових доказів.

Підставою для відкладення розгляду справи, апелянт називає бажання директора товариства взяти участь у розгляді справи, який на даний час перебуває за кордоном, однак в заявленому клопотанні скаржник не зазначає в чому полягає необхідність участі саме його керівника в судовому засіданні Львівського апеляційного господарського суду.

Стаття 237 Цивільного кодексу України не обмежеує кола осіб, які можуть здійснювати представництво інтересів юридичної особи, а тому судова колегія, порадившись на місці, ухвалила відхилити клопотання про відкладення розгляду справи.

Також, апелянт просив витребувати у позивача ряд видаткових накладних, фінансові звіти ТзОВ «Торговий центр «Медсервіс» за 2012 р., оборотно - сальдову відомість по рахунку 631 та по рахунку 361 за 2012 р., при цьому не обгрунтувавши, як ці докази впливають на розгляд даної справи, предметом якої є заборговатість по двох видаткових накладних, зокрема: №62 від 13.09.2012 р.та № 65 від 26.09.2012 р.

Судова колегія зазначає, що у відповідності до вимог ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а у відповідності до вимог ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів, проте скаржник документально не підтвердив необхідність вивчення перелічених вище документів на стадії перегляду рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, враховуючи й те, що вони не були предметом дослідження суду першої інстанції. З огляду на наведене вище, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила відхилити заявлене клопотання.

Безпосередньо в судовому засіданні представником відповідача ставилось питання про об'єднання позовних заяв в одне апеляційне провадженнях, зокрема по даній справі та у справі № 909/87/13г. З даного приводу, судова колегія зазначає, що норми Господарського процесуального кодексу України не передбачають об'єднання позовних вимог на стадії апеляційного провадження.

Крім того, представник відповідача вказував про необхідність проведення у даній справі експертизи по спірних видаткових накладних. Експертиза у справі призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. В даному випадку спір виник на підставі двох видаткових накладних, заборгованість по яких не заперечується ТзОВ «Медсервіс - Галичина», про що зазначено і в апеляційній скарзі, а тому заявлене клопотання задоволенню не підлягає як документально необгрунтоване.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши зібрані по справі докази, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення місцевого господарського суду нормам матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

04 січня 2012р. Товариством з обмеженою відповідальність "Торговий центр «Медсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медсервіс-Галичина» укладено договір №015 про постачання товару. Предметом постачання є вироби медичного призначення.

Позивач стверджує, що на виконання умов цього Договору поставив відповідачу товар на загальну суму 428 708, 00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 62 від 13.09.2012р. та № 65 від 26.09.2012р.

Місцевий господарський суд при прийнятті рішення прийшов до висновку про те, що в даному випадку між сторонами існують правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі-продажу, підтвердженням чого є належним чином оформлені, підписані та скріплені печатками сторін видаткові накладні № 62 від 13.09.2012р. та № 65 від 26.09.2012р.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія керувалася наступним.

Згідно з приписами, ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, що склалися між сторонами даного спору, за своєю правовою природою є правовідносинами поставки.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції.

Статтею 1 названого Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до приписів статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995р., первинні документи повинні мати необхідні реквізити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи накладні № 62 від 13.09.2012р. та № 65 від 26.09.2012р., судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що такі відповідають вимогам Закону, підписані сторонами та скріплені відтисками їх печаток, а тому є підставою виникнення у відповідача обов'язку здійснити розрахунок за отриманий товар.

Згідно з приписами ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. ст. 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені вище обставини, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про законність та доведеність належними і допустимими доказами вимог позивача про оплату одержаного відповідачем по накладних № 62 від 13.09.2012р. та № 65 від 26.09.2012р. товару.

В апеляційній скарзі відповідач не заперечує наявності заборгованості за поставлений товар, однак покликається на наявність заборгованості позивача перед ним по ряду інших накладних, про що 06.02.2013р. заявлено зустрічну вимогу, що могло, на думку апелянта, вплинути на вирішення спору.

З даного приводу судова колегія зазначає, що у відповідності до вимог ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Апелянт покликається на факт надіслання позивачу заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог 06.02.2013р., однак такий не підтверджений належними і допустимими доказами в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України. В заяві-вимозі, долученій до апеляційної скарги відсутні вихідний номер такої та докази її надіслання як позивачу, так і господарському суду Івано-Франківської області. Приймаючи рішення у даній справі 19.02.2013р. місцевий господарський суд керувався тими доказами, які були наявні в матеріалах справи.

Як вбачається із фіскального чеку «Укрпошти» та опису вкладення у цінний лист (а.с. 142) заява про припинення зобов'язання на адресу позивача надіслана 06.03.2013 р. без документального її обґрунтування, про що наголосила представник позивача в судовому засіданні, вказавши про відсутність заборгованості перед ТзОВ «Медсервіс - Галичина». Докази надсилання такої заяви місцевому господарському суду в матеріалах справи відсутні.

Згідно вимог ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Покликання апелянта на ту обставину, що позов задоволено на підставі визнання позову не уповноваженим на те представником, судова колегія оцінює критично, оскільки з мотивувальної частини рішення місцевого господарського суду вбачається, що в ній дано оцінку первинним документам і накладним № 62 від 13.09.2012р. та № 65 від 26.09.2012р., які свідчать про існування заборгованості відповідача перед позивачем, незалежно від визнання чи невизнання позову представником.

Щодо повноважень представника відповідача Гентоша Р.Є., який приймав участь у розгляді справи місцевим господарським судом, судова колегія зазначає наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Медсервіс» про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медсервіс-Галичина» подано позов до господарського суду Івано-Франківської області 01.02.2013р. (вхідний № господарського суду Івано-Франківської області 435).

Копія позовної заяви з додатками згідно опису вкладення (а. с. 7) надіслана на юридичну адресу відповідача: м. Івано-Франківськ, вул. Краківського, 1 також 01.02.2013 р. (а. с. 33-36).

Таким чином, відповідач був належним чином обізнаний з пред'явленими до нього вимогами позивача та про порушення провадження у справі ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2013р. (а. с. 2 зворот, а.с. 165-167).

Згідно вимог ст. 22 ГПК України сторони мають право, зокрема, знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Згідно ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

В матеріалах справи (а. с. 44) наявна копія довіреності, виданої директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Медсервіс-Галичина» Дзюбаном О.Р. Гентошу Ростиславу Євгеновичу на представлення інтересів ТзОВ «Медсервіс-Галичина» у відносинах з фізичними та юридичними особами, у всіх судах України, в адміністративних та державних органах і установах, в органах місцевого самоврядування, органах виконавчої служби, наділяє його правом вчиняти всі процесуальні дії, в тому числі правом повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмета позову, укладення мирової угоди, оскарження рішення суду, подачі виконавчого листа до стягнення, а також всіма іншими процесуальними правами, що належать товариству. Довіреність діє протягом трьох років з дня її вчинення.

Про відкликання даної довіреності відповідач не повідомив ні місцевий господарський суд, ні інших осіб, як це передбачено в ст. 249 Цивільного кодексу України, а тому при розгляді справи у суді першої інстанції не було підстав ставити під сумнів повноваження Гентош Р.Є.

Як вбачається з доданої до апеляційної скарги копії поштового відправлення, дійсно, на адресу Гентош Р.Є. 28.02.2013р. (м. Львів, вул. Мазепи, 26) був надісланий цінний лист, однак, дана незавірена копія не може бути доказом відкликання довіреності Гентоша Ростислава Євгеновича на представлення інтересів ТзОВ «Медсервіс-Галичина» при розгляді даної справи.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідно до приписів ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33,34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медсервіс - Галичина» залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на скаржника.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.02.2013 р. у справі № 909/110/13-г залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медсервіс-Галичина" без номера від 01.03.2013р. (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 05-05/119/13 від 19.03.2013р.) - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109, 110 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 909/110/13-г повернути господарському суду Івано-Франківської області.

Повний текст постанови складено та підписано 12.04.2013 р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Юрченко Я.О.