Постанова № 30656463, 11.04.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2013 р. Справа № 5027/496/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Кравчук Н. М.

суддів Гнатюк Г.М.

Мирутенко О.Л.

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (надалі ПАТ «ПРОСТО-страхування») вих. № 04-6873 від 27.09.2012року.

на рішення господарського суду Чернівецької області від 20.09.2012 року.

у справі № 5027/496/2012

за позовом: ПАТ «ПРОСТО-страхування», м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Балакком» (надалі ТзОВ «Балакком»), м. Чернівці

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 114 813,78грн.,

з участю представників сторін:

від позивача: Зікеєва У.В. - представник (довіреність від 10.01.2013р.);

від відповідача: Пироговський Е.М. - представник (довіреність від 01.01.2013р.)

Права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22 ГПК України представникам сторін роз'яснено. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 20.09.2012р. у справі № 5027/496/2012 (суддя С.М. Гушилик) у задоволенні позовних вимог ПАТ «ПРОСТО-страхування» до ТзОВ «Балакком» про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 114 813,78грн. - відмовлено.

При прийнятті даного рішення суд виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає прийнятим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити. Зокрема, скаржник зазначає, що останнім дійсно, при зверненні із позовом до суду було пропущено строк позовної давності, проте, положення ч. 5 ст. 267 ЦК України передбачають захист порушеного права, якщо судом буде визнано поважними причини пропуску позовної давності. Скаржник вказує на те, що не мав змоги звернутися із позовною заявою в межах строку, передбаченого законодавством, оскільки, незважаючи на численні звернення до Подільського районного суду м. Києва, копія вироку суду, яким підтверджується вина особи, якою було завдано шкоду, отримано ПАТ «ПРОСТО-страхування» лише у ході розгляду іншої справи, у якій останнього було залучено у якості третьої особи. Такі обставини позивач просив суд першої інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, визнати поважними причинами пропуску позовної давності та захистити порушене право.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.10.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Гриців В.М., судді: Данко Л.С., Давид Л.Л.) апеляційну скаргу ПАТ «ПРОСТО-страхування» залишено без задоволення, а рішення господарського суду Чернівецької області від 20.09.2012р. у справі № 5027/496/2012 залишено без змін, з тих же підстав (том ІІ - а.с. 19-23).

Постановою Вищого господарського суду України від 22.01.2013р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.10.2012р. скасовано. Апеляційну скаргу ПАТ «ПРОСТО-страхування» № 04-6873 від 27.09.2012р. на рішення господарського суду Чернівецької області від 20.09.2012р. у справі № 5027/496/2012 направлено на новий апеляційний розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

Зокрема, Вищий господарський суд України у постанові зазначив, що судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки доводам позивача щодо наявності поважних причин пропуску строку позовної давності, в зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для його поновлення та вказав, що при новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно повно та об`єктивно дослідити обставини пропуску позивачем строку позовної давності, які зазначені ним поважними, встановити момент набрання вироком Подільського районного суду м.Києва від 23.11.2009р. про засудження водія Кандиби В.В. у справі № 1-380 законної сили, розглянути доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, клопотання про поновлення строку позовної давності, викладене у поясненні № 4834 від 20.09.2012р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2013р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя - Процик Т.С., судді: Матущак О.І. та Скрипчук О.С. на 11.03.2013р. Ухвалою суду від 11.03.2013р. розгляд справи відкладено на 01.04.2013р.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 13.03.2013р. № 47 «Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ», у зв`язку з настанням обставин (тимчасова непрацездатність головуючого судді Процика Т.С.), які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, що може мати наслідком порушення строку розгляду справи, відповідно до п. 3.1.11. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 5027/496/2012. 13.03.2013р. автоматизованою системою документообігу дану справу розподілено до розгляду судді доповідачу Кравчук Н.М. Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2013р. у склад колегії для розгляду справи № 5027/496/2012 господарського суду Чернівецької області введено суддів Гнатюк Г.М. та Мирутенка О.Л.

В судовому засіданні 01.04.2013р., з метою повного, всестороннього і всебічного дослідження всіх обставин справи судом було оголошено перерву до 11.04.2013р., про що сторони ознайомлені під розписку.

Представник позивача в судовому засіданні доводи, наведені в апеляційній скарзі підтримує та наполягає на її задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу, проти доводів скаржника заперечує, рішення суду першої інстанції вважає законним та обгрунтованим та просить дане рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Слід зазначити, що на попередньому судовому засіданні 01.04.2013р. представником відповідача було подано клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи у даній справі для встановлення дійсної вартості матеріальних збитків транспортного засобу Хюндай Соната д.н.з. АА 1597 НМ, 2008 року випуску.

Колегія суддів, порадившись на місці дійшла висновку про відмову у задоволенні даного клопотання за безпідставністю.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Між ЗАТ «ПРОСТО-страхування» (правонаступником є ПАТ «ПРОСТО-страхування») (Страховик) та Кисельовою Наталією Юріївною (Страхувальник) 16.07.2008р. було укладено договір № 158417 серії АТК добровільного страхування транспортних засобів, за умовами договору був застрахований автомобіль «Hyndai SONATA» реєстраційний номер АА 5197 НМ.

Як видно з матеріалів справи, 25 вересня 2008 року в м. Києві на вул. Набережне шосе відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі належного ТзОВ ВКФ "Балакком" автомобіля «Mercedes BENZ", реєстраційний номер СЕ 5349 АК, під керуванням Кандиби Валерія Вікторовича, який перебував у трудових відносинах з ТзОВ ВКФ "Балакком", автомобіля "Mazda-6"реєстраційний номер АА 4977 CE, автомобіля "Renault SCENIC" реєстраційний номер АА 4996 НМ та автомобіля «Hyndai SONATA» реєстраційний номер АА 5197 НМ. Цей факт підтверджено Довідкою ДАІ № 8228294 про дорожньо-транспортну пригоду, в якій також вказано що ДТП сталася з вини Кандиби В.В., який виїхав на смугу зустрічного руху та перевищив швидкість ( том.І. - а.с.12,13).

У результаті названої дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Hyndai SONATA» реєстраційний номер АА 5197 НМ був пошкоджений.

06.10.2008р. для з'ясування завданих внаслідок ДТП пошкоджень застрахованого автомобіля проведено огляд застрахованого автомобіля, за наслідками якого складено Звіт № 2706 товарознавчого дослідження транспортного засобу, згідно якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Hyndai SONATA» реєстраційний номер АА 4996 НМ, становить 154 645,00грн. Звіт товарознавчого дослідження складеного оцінювачем автотранспортних засобів Дроновим Д.С. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 5209 від 14.07.2007р.) (том І - а.с. 19-23)

На підставі заяви власника застрахованого автомобіля (Кисельової Н.Ю.) про виплату страхового відшкодування, 10.11.2008р. ПАТ «ПРОСТО-страхування» було складено розрахунок страхового відшкодування № 21139, що належить до виплати Страхувальнику, сума страхового відшкодування склала 140 313,78грн. (том І - а.с. 52,53).

10.11.2008р. Страховиком складено Страховий Акт, яким дорожньо-транспортну пригоду, що трапилась із застрахованим автомобілем, визнано страховим випадком, визначено розмір виплати Страхувальнику - 140 313,78 грн., а також визначено особи, до яких може бути подано регресний позов -ТзОВ ВКФ "Балакком" (водій Кандиба В.В.), застрахований в ЗАТ "ПРОСТО-страхування" згідно Полісу ОСЦПВ № ВВ/182267 (том І. - а.с.54).

На підставі розпорядження № 020570 від 27 листопада 2008 року позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування власнику автомобіля Кісельовій Н.Ю в сумі 140 312,78 грн. за ремонт її автомобіля «Hyndai SONATA» реєстраційний номер АА 5197 НМ,. Платіжним дорученням № 26884 від 1 грудня 2008 року названа сума страхового відшкодування була виплачена Страхувальнику ( том І. - а.с.55,56).

Вироком Подільського районного суду м. Києва від 23 листопада 2009 року встановлено, що вищеназвана ДТП сталась в результаті порушення Правил дорожнього руху Кандибою В.В., який керував автомобілем BENZ", реєстраційний номер СЕ 5349 АК та знаходився у трудових відносинах з ТзОВ "Балакком" (том І - а.с. 14-18).

У заявлених вимогах позивач просить стягнути з відповідача в порядку регресу суму у розмірі 114 813,78грн. Визначаючи суму позову 114813,78 грн. позивач врахував, що цивільно-правова відповідальність відповідача - власника транспортного засобу BENZ", реєстраційний номер СЕ 5349 АК на момент дорожньо-транспортної пригоди теж була застрахована в ЗАТ "ПРОСТО-страхування" відповідно до Полісу № ВВ/9182267 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 17 березня 2008 року, за умовами якого ліміт відповідальності за заподіяну шкоду становить 25500,00 грн. та з урахуванням виплаченої 01 грудня 2008 року суми страхового відшкодування визначило суму позову (140313,78 грн. - 25500 грн. = 114813,78 грн.).

При прийнятті постанови суд апеляційного інстанції виходить з наступного.

У відповідності до ст. 355 ГК України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України, цим кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно з ч. 16 ст. 1 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договором майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно з приписами ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно п. 22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За приписами ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (права власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці, залежно від обставин, що мають істотне зайченя (ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Таким чином, виходячи з вищевикладених норм права та фактичних обставин справи, позивач після виплати ним 01 грудня 2008 року страхового відшкодування, отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, на час ДТП власником автомобіля «Mercedes BENZ", реєстраційний номер СЕ 5349 АК було товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Балакком", з яким водій Кандиба Валерій Вікторович, під час вчинення ДТП, знаходився в трудових відносинах та виконував свої трудові обов'язки, (том І - а.с. 132), то в силу ч.1 ст. 1172 ЦК України відповідач відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до вимог ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У силу ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За приписами ч.ч. 1, 6 ст. 261 Цивільного кодексу України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Згідно з абзацом 4 пункту 8 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду цивільних справ про відшкодування шкоди» роз`яснено, що регресна вимога може бути пред`явлена протягом трьох років, з дня виконання зобов`язання про відшкодування шкоди (відшкодування в натурі, виплати суми періодичних платежів, тощо).

У відповідності з ч.ч. 3, 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності , порушене право підлягає захисту.

Як видно з матеріалів справи та як вірно встановлено судом першої інстанції, у даному випадку днем виконання позивачем основного зобов'язання є 01 грудня 2008 року - дата виплати страхового відшкодування. З цього дня й почався перебіг позовної давності за регресними зобов'язаннями тривалістю у три роки, який закінчився 01 грудня 2011 року.

ПАТ "ПРОСТО-страхування» лише у серпні 2012 року звернулось до господарського суду Чернівецької області з позовом до ТзОВ "Балакком" про стягнення з останнього в порядку регресу 114813,78 грн. затрат по виплаті страхового відшкодування.

Під час розгляду справи у господарському суді Чернівецької області відповідач 20 серпня 2012 року подав суду заяву про застосування позовної давності ( том І. - а.с.105-107).

Як вбачається з матеріалів справи, 20.09.2012р. позивачем було надано суду першої інстанції письмові пояснення (том І - а.с. 147-148), у яких останній просив суд визнати причини пропуску строку позовної давності поважними і захистити порушене право, обґрунтовуючи неможливість звернення до суду в межах строку позовної давності, у зв`язку з відсутністю у нього копії вироку суду в кримінальній справі від 23.11.2009р., яким працівника відповідача Кандибу В.В. визнано винним у скоєнні ДТП та притягнено до кримінальної відповідальності та зазначив, що незважаючи на численні звернення до Подільського районного суду м. Києва, копію вироку суду від 23 листопада 2009 року позивач отримав лише під час розгляду іншої справи Приморським районним судом міста Одеси, у якій позивача ухвалою від 03 квітня 2012 року було залучено у якості третьої особи.

Такі обставини позивач просив суд першої інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, визнати поважними причинами пропуску позовної давності та захистити порушене право.

Проте, суд першої інстанції на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, в зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності та вказав на те, що відповідач не заявляв клопотання про визнання поважними причин пропущення позовної давності та поновлення строку позовної давності.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду із таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Згідно з приписами ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З аналізу наведеної норми права вбачається, що суд у відповідності до ст. 53 ГПК України вправі поновлювати процесуальні строки, однак строк позовної давності до них не відноситься, а тому відповідно не може бути відновлений.

Як зазначалось вище, диспозицією ч. 5 ст. 267 ЦК України не передбачено повноважень суду для поновлення строку позовної давності, а лише передбачено його обов`язок захистити право у випадку визнання поважності причин пропуску такого строку.

В той же час необхідно зазначити, що хоча вказана норма і припускає можливість визнання судом поважними певних причин пропуску позовної давності, однак не містить переліку таких причин. Виходячи з загальних засад законодавства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об`єктивно унеможливили звернення особи, за судовим захистом у період дії строку позовної давності . Отже, поважними є обставини, які не залежать від волевиявлення такої особи.

З огляду на викладене та на виконання вказівки Вищого господарського суду України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити обставини пропуску позивачем строку позовної давності, які зазначені ним поважними.

Як зазначалось вище, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок зіткнення чотирьох легкових автомобілів, тому на спірні правовідносини поширюються приписи статті 1188 Цивільного кодексу України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відповідно до якої необхідно встановити ступінь вини кожного з власників джерел підвищеної небезпеки у заподіянні шкоди та в залежності від ступеня їх вини визначити розмір відшкодування шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. При цьому, шкода, завдана працівником, відшкодовується юридичною особою-роботодавцем лише у випадках її заподіяння з вини працівника, що підтверджена належними доказами.

Така правова позиція роз'яснена пунктами 4, 5 Постанови Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" №6 від 27.03.1992 року.

Отже, доведення вини власника джерела підвищеної небезпеки при заподіянні шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки є передумовою для покладення на таку особу обов'язку з відшкодування шкоди, завданої потерпілим. Матеріалами справи (заявою позивача) підтверджується порушення кримінальної справи щодо одного з учасників дорожньо-транспортної події. Отже, тільки вирок суду, що набрав законної сили в даній ситуації буде доказом вини конкретної особи в заподіянні шкоди, оскільки протоколи про адміністративне правопорушення правил дорожнього руху в такому випадку не складаються.

Як видно з матеріалів справи, та як встановлено судом апеляційної інстанції, в даному випадку, перешкодою для звернення ПАТ «ПРОСТО-страхування» до суду стала неможливість отримання останнім протягом значного періоду часу копії вироку Подільського районного суду міста Києва від 23.11.2009року, який набрав законної сили 09.10.2010р. (том ІІ - а.с. 69-71) стосовно винної особи, яким підтверджується визнання винним та засудження водія Кандиби В.В. у справі №1-380 за скоєнні ДТП 25.09.08року, тобто документа, який відіграє ключову роль в обґрунтуванні позовних вимог позивача і без якого позов був би безпідставним. Дані обставини виникли всупереч волі позивача, оскільки, як вбачається з документів, долучених позивачем до вищезазначених письмових пояснень у суді першої інстанції, останній неодноразово звертався із запитами до суду за отриманням даного документу (том І - а.с. 149-157).

Усі вищенаведені обставини, на думку колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду, мають вагоме значення для вирішення справи, однак їх з`ясування було залишено поза увагою суду першої інстанції і, як наслідок, прийнято рішення про відмову в позові в зв»язку з пропуском строку позовної давності, а отже із порушенням норм матеріального права .

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, тому це рішення слід скасувати, а апеляційну скаргу задоволити .

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу ПАТ «ПРОСТО-страхування» - задоволити .

2. Рішення господарського суду Чернівецької області від 20.09.2012р. у справі № 5027/496/2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задоволити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Балакком» (58000, м.Чернівці, вул. Комунальників, 4-Б, код ЄДРПОУ 33395278) на користь приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (04050, м.Київ, вул. Герцена, 10, п/р 26503441 в АТ «Райффайзен БАНК АВАЛЬ, МФО 300335, код ЄДРПОУ 24745673) в порядку регресу суму у розмірі 114 813,78грн., 2 296,28грн. судового збору за подання позовної заяви, 1150,00грн. судового збору за подання апеляційної скарги .

3. Господарському суду Чернівецької області видати відповідний наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена

в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

5. Справу передати в господарський суд Чернівецької області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Гнатюк Г.М.

Мирутенко О.Л.