Постанова № 30656467, 09.04.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2013 р.Справа № 5024/1166/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді: Філінюка І.Г.,

Суддів: Лисенко В.А., Михайлова М.В.

(Склад колегії суддів згідно з розпорядженням голови суду)

секретар судового засідання: Станкова І.М.

за участю:

ФОП ОСОБА_1 - не з'явився;

від СТОВ «Червонофлотець» - не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Херсонської області від 16.01.2013 р.

у справі №5024/1166/2012

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Червонофлотець»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 39 429 грн.

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Червонофлотець» звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь СТОВ «Червонофлотець» кошти в розмірі 39 429 грн. та судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано несплатою ФОП ОСОБА_1 вартості безпідставно отриманих від СТОВ «Червонофлотець» 30,33 тонн ячменю.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 16.01.2013 р. (суддя Ярошенко В.П.) позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Червонофлотець» кошти в сумі 39 429 грн., а також 1609 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення місцевого господарського суду вмотивовано відсутністю документального підтвердження повернення коштів відповідачем, або будь-яких заперечень проти позовних вимог.

Крім того, господарський суд першої інстанції вказує на те, що відповідачем не було надано заперечень стосовно факту підписання накладної та доручення, а також не надано документального підтвердження причин несплати рахунку експертної установи за проведення судової почеркознавчої експертизи, яку було призначено ухвалою суду від 12.10.2012 року з метою з'ясування вищезазначеного питання.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Херсонської області, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області від 16.01.2013 р. у справі №5024/1166/2012 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Зокрема, ФОП ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі зазначає, що останнім не було оплачено проведення судової почеркознавчої експертизи у зв'язку із виникненням складної фінансової ситуації.

Також скаржник стверджує, що одержував від позивача ячмінь на суму 39 439 грн. в рахунок оплати за виконані послуги та компенсації вартості паливних матеріалів по договору підряду №14 від 02.09.2009 р.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя: Філінюк І.Г., судді: Лисенко В.А., Михайлов М.В.) від 11.02.2013 р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.03.2013 р. о 10:30.

Засідання судової колегії 05.03.2013 р. та 21.03.2013 р. відкладались на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання 09.04.201 представники сторін не з'явились.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, У період з липня 2009 року по червень 2010 року між СТОВ «Червонофлотець» та ПП ОСОБА_1 укладено ряд договорів про виконання сільськогосподарських робіт, а саме:

- 02 липня 2009 року договір підряду № 1 про виконання робіт по збиранню зернових культур (озима пшениця, ярий ячмінь) урожаю 2009 року;

- 02 вересня 2009 року договір підряду № 14 про виконання робіт по дискуванню земельних ділянок СТОВ «Червонофлотець»;

- 01 жовтня 2009 року договір підряду № 11 про виконання робіт по збиранню зернових культур (соняшнику) урожаю 2009 року;

- 14 червня 2010 року договір підряду № 6 про виконання робіт по збиранню зернових культур (озима пшениця, озимий ячмінь) урожаю 2010 року.

Відповідно до накладної від 21 липня 2010 року № 172/б СТОВ «Червонофлотець» відпущено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 30,33 тонни ячменю на суму 39 429 грн.

Крім того, матеріали справи містять довіреність № 1 на отримання ОСОБА_1 від СТОВ «Червонофлотець» 30,33 тонни ячменю.

Відповідно до ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визначаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а друга сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин регулюються також Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ч. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

Місцевим господарським судом з'ясовано та матеріалами справи підтверджується, що вказані сільськогосподарські роботи за договором підряду № 6 ФОП ОСОБА_1 не виконав для СТОВ «Червонофлотець» у 2010 році, тим самим відповідач порушив господарське зобов'язання за вказаним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач під час розгляду даної справи в суді першої інстанції стверджував, що йому не належить підпис на накладній № 172/б від 21.07.2010 року, яким засвідчено отримання останнім відпущений товар, однак, ухилився від вчинення покладених на нього судом дій щодо оплати вартості експертизи.

В судових засіданнях під час апеляційного провадження представник відповідача стосовно належності підпису на накладній від 21.07.2010 року ФОП ОСОБА_1 не заперечував, натомість надав пояснення, згідно з якими останній одержував від позивача ячмінь на суму 39 439 грн. в рахунок оплати за виконані послуги та компенсації вартості паливних матеріалів по договору підряду №14 від 02.09.2009 р.

Проте, під час розгляду господарської справи господарським судом Херсонської області № 5024/2366/2011 за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до СТОВ «Червонофлотець» про стягнення заборгованості за надані послуги згідно договору підряду № 6 від 14.06.2010р., СТОВ «Червонофлотець» стверджувало, що ячмінь на суму 39420 грн. за видатковою накладною № 172/б від 21.08.2010р. був поставлений ФОП ОСОБА_1 в якості часткової оплата за надані послуги по договору № 6 від 14.06.2010р. Рішенням господарського суду Херсонської області від 19.01.2012р. по справі 5024/2366/2011 р. встановлено, що при оформлені поставки ячменю на суму 39420 грн. ФОП ОСОБА_1 за накладною № 172/б від 21.08.2010р. не зазначено цільове призначення або підставу його передачі.

Отже, суд не врахував доводи СТОВ «Червонофлотець» відносно зустрічної поставки товару на суму 39420грн.

Відповідно до вимог ст. 35 ГПК України, факти встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів. в яких беруть участь ті самі сторони.

За таких обставин, судова колегія не може погодитися з доводами апелянта - ФОП ОСОБА_1 відносно того, що поставку ячменю за накладною № 172/б від 21.08.2010р. здійснено в якості оплати наданих послуг за договором № 14 від 02.09.2009р., оскільки зазначена накладна також не містить посилання на договір № 14 від 02.09.2009р., як на підставу здійснення поставки.

Відповідно до ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законодавством не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Можливість вчинення правочинів в усній формі законодавцем передбачено ст.ст. 205-206 ЦК України, якими визначено, що сторони мають право самостійно обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами укладено договір купівлі-продажу, так як сторони в накладній № 172/б від 21.07.2010р. узгодили найменування товару та його вартість, що є істотними умовами зазначеного договору та відповідає нормам діючого законодавства.

Судова колегія звертає увагу, що характерною ознакою договору купівлі-продажу є те, що договір купівлі-продажу може вважатися укладеним, незважаючи на погодження всіх можливих інших умов (строк, місце, спосіб виконання тощо).

Як передбачено ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 і ч.2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, 28.03.2012р. позивач надіслав відповідачу претензію №1 з вимогою оплатити заборгованість в сумі 39429 грн., яку відповідачем отримано 31.03.2010 р., що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на поштовому повідомленні (арк. спр. 17).

Відповідач не надав суду доказів про сплату заборгованості за отриманий товар ( ячмінь) у розмірі 39429 грн.

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Що стосується посилань ФОП ОСОБА_1 на використання власних паливно-мастильних матеріалів під час виконання з його боку договору підряду № 14 від 02.09.2009р., та, відповідно, отримання від позивача товару за накладної № 172/б від 21.08.2010р. у якості оплати послуг та відшкодування вартості ПММ, то судова колегія звертає увагу на те, що взаєморозрахунки за зазначеним договором виходять за межі предмету позову у даній справі, водночас останнього не позбавлено права звернення з окремим позовом щодо взаєморозрахунків між сторонами за договором № 14 від 02.09.2009р.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Херсонської області від 16.01.2013 р. у справі №5024/1166/2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, рішення господарського суду Херсонської області від 16.01.2013 р. у справі №5024/1166/2012 - залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 12 квітня 2013р.

Головуючий суддя Філінюк І. Г.

Суддя Лисенко В.А.

Суддя Михайлов М.В.