Ухвала суду № 3065596, 05.03.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/С № К-25315/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2008 р. м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

при секретарі Ільченко О.М.

за участю представників

позивача: Храбана О.Л.

відповідача: Пона В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державного підприємства "Залучанський спиртовий завод"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.06.2006 р.

у справі № А-9/117

за позовом Державного підприємства "Залучанський спиртовий завод" (правонаступник Державного підприємства "Підгайчиківський спиртовий завод")

до Коломийської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2005р. позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Коломийської ОДПІ № 0000192600/0 від 07.04.2005 р., № 0000182600/0 від 07.04.2005р. Стягнуто з Коломийської ОДПІ на користь ДП «Підгайчиківський спиртзавод» 85 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судове рішення мотивовано тим, що податковою інспекцією неправомірно визначено обєкт оподаткування за нормами абз. «а» ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір». Спирт було виділено на виробництво алкогольних напоїв, а відповідно до п. «б» ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» обороти з реалізації (передачі) для виробництва підакцизних товарів, за виключенням нафтопродуктів, не є обєктом оподаткування акцизним збором. Допущені позивачем порушення при відвантаженні товару не є підставою для нарахування акцизного збору, оскільки чинне законодавство щодо оподаткування акцизним збором не встановлює залежність визначення обєкта оподаткування від наявності чи відсутності порушень позивачем порядку відпуску спирту.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.06.2006р. вказане рішення суду першої інстанції скасовано та відмовлено у позові.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що операція з відпуску спирту етилового здійснена з порушенням вимог «Порядку визначення виробників і покупців спирту та здійснення контролю за його обігом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України» від 29.08.2002 р. № 1266, та вимог «Положення про контрольні пости державних податкових інспекцій на підприємствах, що виробляють спирт», затвердженого наказом ДПА України від 24.03.2004 р. №160 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.04.2004 р. за №410/9009. Також суд апеляційної інстанції послався на приписи ч.ч. 1, 2, 3 , 6 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІVі дійшов висновку про правомірність прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень.

ДП "Залучанський спиртовий завод" подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що актом документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства № 57/26-20/400/00375384 від 05.04.2005 р. зафіксовано, що позивач при оподаткуванні операції з реалізації спирту радгосп-заводу «Мукачівський» у грудні 2004 року керувався абз. «б» ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 26.12.1992 р. № 18-92 (із змінами та доповненнями), згідно якої обороти з реалізації (передачі) для виробництва підакцизних товарів не є обєктом оподаткування. Однак, оскільки позивачем порушені вимоги Указу Президента України «Про систему заходів щодо усунення причин та умов, які сприяють злочинним проявам і корупції» від 09.02.2004 р. № 175/2004 та абз. «ж» п. 1 «Заходів щодо усунення причин та умов, які сприяють злочинним проявам та корупції», вимоги Наказу ДПА України «Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного збору» від 24.03.2004 р., вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 р. № 1266 «Про затвердження порядку визначення виробників і покупців спирту та здійснення контролю за його обігом», а також оскільки спирт етиловий був затриманий працівниками ВДСБЕЗ Рахівського РВ УМВС у Закарпатській області, податкова інспекція дійшла висновку про нарахування суми податкового зобовязання з акцизного збору за грудень 2004 року, визначивши обєкт оподаткування та ставку у відповідності до вимог абз. «а» ст. 3 та ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір».

На підставі акту перевірки податкова інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 0000182600/0 від 07.04.2005 р. про нарахування позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 51346,00 грн., в тому числі 36676,00 грн. основного платежу та 14670,00 грн. штрафних санкцій;

- № 0000192600/0 від 07.04.2005 р. про нарахування позивачеві податкового зобовязання з акцизного збору за спирт у розмірі 257435,00 грн., у тому числі 183882,00 грн. основного платежу та 73553,00 грн. штрафних санкцій.

За змістом п. 4.1. Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів.

Відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 26.12.1992 р. № 18-92 акцизний збір це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (робіт).

Суд касаційної інстанції знаходить такою, що ґрунтується на приписах законодавства позицію суду першої інстанції про відсутність у податкової інспекції правових підстав для нарахування позивачеві акцизного збору за операцією з реалізації спирту у грудні 2004 року радгосп-заводу «Мукачівський» згідно із п. «а» ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 26.12.1992 р. № 18-92, та відповідно, про відсутність підстав для перерахунку бази оподаткування податком на додану вартість такої операції у відповідності до вимог п. 4.1. Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

Згідно із п. «б» ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 26.12.1992 р. № 18-92 обєктом оподаткування є обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного споживання, промислової переробки (крім оборотів з реалізації (передачі) для виробництва підакцизних товарів), а також для своїх працівників.

Таким чином, обороти з реалізації (передачі) для виробництва підакцизних товарів законодавцем виключені з переліку обєктів оподаткування акцизним збором, оскільки у такому випадку акцизний збір обчислюється з продажу підакцизних товарів, що вироблені на митній території України, що виключає підстави для віднесення оборотів з реалізації для виробництва підакцизних товарів до обєкту оподаткування, визначеного п. «а» ст. 3 вищевказаного Декрету.

Як встановлено статтею 7 вказаного Декрету платники акцизного збору несуть відповідальність за правильність обчислення і своєчасність стягнення та сплати акцизного збору до бюджету відповідно до чинного Законодавства.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, є Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.

Таким чином, платники акцизного збору несуть відповідальність, передбачену Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, виключно за неправильне обчислення та несвоєчасну сплату акцизного збору до бюджету, чого у даному випадку не було в силу відсутності правових підстав для оподаткування акцизним збором оборотів з реалізації (передачі) для виробництва підакцизних товарів.

Допущені позивачем порушення вимог законодавства при відпуску спирту на адресу радгоспу щодо порядку відпуску та ведення бухгалтерського обліку не тягнуть за собою обовязку нараховувати та сплачувати акцизний збір за операцією, яка не є обєктом оподаткування, визначеним Декретом Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 26.12.1992 р. № 18-92. Такі дії платника податку тягнуть за собою відповідальність, передбачену іншим законодавством України, в залежності від складу вчиненого порушення.

З огляду на викладене, у суду апеляційної інстанції не було жодних правових підстав для висновку про прийняття податковою інспекцією податкових повідомлень-рішень про нарахування позивачеві акцизного збору та у звязку з цим податку на додану вартість.

Суд касаційної інстанції вважає за необхідне також зауважити, що у даному випадку операція з реалізації спирту не може вважатися такою, яка відбулася, і яка взагалі тягне за собою виникнення податкових зобовязань.

Датою виникнення податкових зобовязань з продажу підакцизних товарів (продукції) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, це або дата зарахування коштів від покупця, чого у даному випадку не було, або дата відвантаження (передачі) товарів (продукції), що також не може бути визнаним з огляду на нижченаведене.

За умовами договору купівлі-продажу спирту етилового з харчової сировини на внутрішньому ринку від 20.10.2004 р. (п. 5.4) датою відвантаження вважається дата виписки товарно-транспортної накладної.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, у копії товарно-транспортної накладної № 000009 від 21.12.2004 р. у рядку «прийняв (відповідальна особа)» вказано прізвище посадової особи, але підпис відсутній, а у рядку «відпуск узгодив» відсутній штамп податкового органу «виїзд дозволено» та особистий підпис працівника контрольного поста, у звязку з чим вказаний документ не відповідає вимогам первинного документу, які висуваються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV, а тому не є таким, що підтверджує здійснення господарської операції, зокрема операції з відвантаження (передачі) товарів (продукції).

Про те, що операція з відвантаження спирту не відбулася свідчать й інші зафіксовані актом перевірки та встановлені судами попередніх інстанцій обставини.

З огляду на викладене, касаційні скарги підлягають задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції скасуванню, а законна та обґрунтована постанова суду першої інстанції, як помилково скасована, - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державного підприємства "Залучанський спиртовий завод" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.06.2006р. скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2005р.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

судді Л.В. Ланченко

Л.І. Бившева

О.М. Нечитайло

О.А. Сергейчук