Постанова № 30655867, 09.04.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2013 р. Справа№ 5011-11/1142-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Яковлєва М.Л.

За участю представників:

від позивача: Гаркавенко С.В. - представник за довіреністю,

від відповідача: Бойко О.С. - представник за довіреністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжний-15»

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.01.2013р.

по справі №5011-11/1142-2012 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжний-15»

про стягнення 212 569,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

В січні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Молодіжний-15" (далі-відповідач) 212 569,73 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №540098 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.06.2004 в частині здійснення розрахунків за спожиту теплову енергію, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість за період з 01.10.2011 по 01.01.2012 у розмірі 209 425,83 грн.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач, крім основного боргу, просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 544,89 грн., інфляційні втрати у розмірі 106,45 грн. та 3% річних у розмірі 492,56 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.01.2013р. у справі №5011-11/1142-2012 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 03.01.2013р., відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилається на неповне з'ясування обставин справи господарським судом, що мають значення для вирішення справи та на порушення останнім норм матеріального права.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - зміні в частині стягнення з відповідача основного боргу з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.06.2004 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (найменування якого було змінено на Публічне акціонерне товариство "Київенерго") в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго", як енергопостачальною організацією, та Житлово-будівельним кооперативом "Молодіжний-15", як абонентом, був укладений договір № 540098 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі-Договір), відповідно до якого предметом останнього є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.

Термін дії Договору відповідно до умов п.п. 8.1, 8.4 встановлений з дня його підписання до 31.12.2004 року та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору або його перегляду не буде письмово заявлено однією із сторін.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що за своєю правовою природою Договір є договором енергопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Аналогічна норма міститься і в ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно із ч. 6 та 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

У відповідності до п. 2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію-в період опалювального сезону; гарячого водопостачання-протягом року; в кількостях та обсягах згідно з додатком №1 до Договору, вартість якої згідно з п. 2.3.1 Договору споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати.

Облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку, а щодо гарячого водопостачання-розрахунковим способом.

Згідно із п.2 додатку № 4 до Договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Абонентам, що не мають приладів обліку кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації, та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Строки сплати за фактично спожиту теплову енергію передбачені п. 3 додатку № 4 (Порядок розрахунків за теплову енергію) - не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наявними в матеріалах справи обліковими картками (табуляграмами) та відомостями обліку споживання теплової енергії підтверджується, що в періоді з 01.10.2011 по 01.01.2012 позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 254 592,38 грн.

Проте, свого зобов'язання щодо здійснення розрахунків за спожиту теплову енергію відповідачем в повному обсязі не виконано. Вартість спожитої теплової енергію була оплачена відповідачем частково-на суму 90 817,95 грн., про що свідчить довідка про надходження коштів за спожиту теплоенергію, яка було подана позивачем в апеляційній інстанції (т.3 а.с.98-99). Таким чином, в останнього перед позивачем утворилась заборгованість за період з 01.10.2011 по 01.01.2012 у розмірі 163 774,43 грн.

Крім того, судова колегія відзначає, що згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про теплопостачання" тариф (ціна) на теплову енергію -грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

За приписами статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Законом України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України"(набрав чинності з 22 липня 2010 року) внесено зміни до ряду законодавчих актів у сфері теплопостачання.

Зокрема, у підпункті 2 пункту "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження із встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.

Згідно з абзацом 5 пункту 2 частини першої та пунктом 4 частини першої статті 6 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" ця Комісія встановлює тарифи на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією, а також визначає суб'єктів природних монополій, діяльність яких регулюється відповідно до цього Закону, та складає і веде галузеві реєстри таких суб'єктів господарювання.

ПАТ "Київенерго" є суб'єктом природних монополій у сфері теплопостачання та його включено до відповідного галузевого реєстру.

Таким чином, із 22.07.2010 року з повноважень органів місцевого самоврядування виключено право встановлювати тарифи на теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення для суб'єктів природних монополій, яким є позивач у цій справі.

Відповідно до п.2 ст.19 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" Національна комісія регулювання електроенергетики України виконує функції державного регулювання у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення до закінчення процесу формування Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, що має бути завершено до 1 січня 2011 року. До встановлення Національною комісією регулювання електроенергетики України тарифів на теплову енергію, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, постачання теплової енергії, а також тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення діють тарифи, що встановлені відповідно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Керуючись наданими цим Законом повноваженнями, НКРЕ 14 грудня 2010 року прийняла постанову № 1729, якою було затверджено тарифи на теплову енергію Акціонерній енергопостачальній компанії "Київенерго". Ця постанова набрала чинності з 01.01.2011 року.

Пунктом 13 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 21 квітня 1998 року № 335/98, діючого на момент виникнення правовідносин, встановлено, що НКРЕ в межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства приймає рішення у вигляді постанов і розпоряджень, які є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які здійснюють діяльність на оптовому ринку електроенергії, ринках газу, нафти та нафтопродуктів.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 11.12.2012 у справі № 22/313.

Зазначене повністю спростовує доводи відповідача про неправомірність застосування позивачем при розрахунку вартості спожитої теплової енергії за заявлений до стягнення період тарифів, затверджених постановою НКРЕ від 14.12.2010 № 1729.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 209 425,83 грн. підлягає частковому задоволеню в сумі 163 774,43 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 106,45 грн. та 3% річних в розмірі 492,56 грн., судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

З огляду на вищезазначені правові норми боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов'язання, приписи вказаних правових норм та перевіривши розрахунок позивача, з останнього судом першої інстанції правомірно стягнуто інфляційні втрати в розмірі 106,45 грн. та 3% річних в розмірі 492,56 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 2 544,89 грн., судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 3.5. додатку № 4 до Договору сторони погодили, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

У відповідності до положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.ст.1,3 Закону).

З огляду на те, що взяті на себе зобов'язання щодо здійснення оплати за спожиту теплову енергію відповідачем належним чином не виконано, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними та підлягають задоволенню за розрахунком позивача перевіреним судом.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжний-15» підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду - зміні в частині основного боргу; позов слід задовольнити частково.

Судові витрати покладаються відповідно до ст.49 ГПК України на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжний-15» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.01.2013 року у справі №5011-11/1142-2012 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.01.2013 року у справі №5011-11/1142-2012 змінити та викласти його в наступній редакції:

«Позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» задовольнити частково.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Молодіжний-15" (01033, м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 55, кв. 21, ідентифікаційний код 22893792) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 163 774 (сто шістдесят три тисячі сімсот сімдесят чотири) грн. 43 коп. заборгованість за спожиту теплову енергію.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Молодіжний-15" (01033, м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 55, кв. 21, ідентифікаційний код 22893792) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл.. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) пеню у розмірі 2 544 (дві тисячі п'ятсот сорок чотири) грн. 89 коп., інфляційні втрати у розмірі 106 (сто шість) грн. 45 коп., 3 % річних у розмірі 492 (чотириста дев'яносто дві) грн. 56 коп., а також 3 338 (три тисячі триста тридцять вісім) грн. 37 коп. судового збору».

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл.І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Молодіжний-15" (01033, м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 55, кв. 21, ідентифікаційний код 22893792) 463 (чотириста шістдесят три) грн. 37 коп. судового збору.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

5. Матеріали справи №5011-11/1142-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 15.04.2013р.

Головуючий суддя Авдеєв П.В.

Судді Куксов В.В.

Яковлєв М.Л.