Рішення № 30654270, 09.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5656/13 09.04.13За позовом Прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (позивач 1);

Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва» (позивач 2);

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1;

про стягнення 35 437,80 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від прокуратури: Дорошенко В. М., прокурор прокуратури, посвідчення №015606 від 14.03.2013 р.;

Від позивача1: не з'явилися;

Від позивача2: Самсонов Д. О., представник, довіреність №60 від 09.01.2013 р.;

Від відповідача: не з'явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2013 р. порушено провадження у справі №910/5656/13, розгляд справи призначено на 09.04.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Святошинського району мста Києва звернувся до господарського суду в інтересах позивачів з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача 34 359,51 грн. заборгованості, 1 078,29 грн. пені з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Позивач 1 був належним чином повідомлений про час, день та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення господарського суду, одна повноважних представників в судове засідання не направив, письмове пояснення по суті спору не надав.

У судовому засіданні представник позивача 2 позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач був належним чином повідомлений про час, день та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення господарського суду, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідач не направив в судове засідання повноважних представників, не надав письмовий відзив на позовну заяву та не заперечив позовні вимоги по суті.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників від прокуратури та позивача 2, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) 01.11.2007 року було укладено договір оренди нежитлового приміщення №213, відповідно до умов якого орендодавець на підставі розпорядження голови Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації №1098 від 21.06.2007 року та ордеру №286 від 01.11.2007 року передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 88,6 кв. м. для використання під розміщення ательє по пошиву та лагодженню одягу.

Відповідно до п. 2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування нежитловим приміщенням одночасно з підписанням сторонами цього договору та акту прийому-передачі вказаного приміщення.

Згідно з п. 3.1. договору, орендна плата розраховується відповідно до методики та базових орендних ставок, затверджених рішенням Святошинської районної у м. Києві ради №41 від 31.10.2006 року і складає за перший місяць оренди відповідно до розрахунку орендної плати.

Податок на додану вартість сплачується орендарем окремо від орендної плати у розмірах та порядку, визначеному чинним законодавством.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.

У п. 3.3. договору зазначено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Крім орендної плати орендар відшкодовує орендодавцю експлуатаційні витрати, пов'язані з утриманням приміщення; амортизаційні відрахування за орендоване майно; плату за землю (3.6. договору).

Відповідно до п. 3.9. договору, у випадку закінчення терміну дії цього договору орендна плата та інші, передбачені цим договором платежі, сплачуються орендарем подень фактичної здачі орендованого приміщення згідно акту прийому-передачі.

Згідно з п. 3.10. договору, за несвоєчасну сплату всіх платежів орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші витрати, пов'язані з утриманням приміщення, які покладені законодавством на орендодавця відносно займаної площі.

Цей договір діє з 15 листопада 2007 року до 15 квітня 2010 року (п. 9.1. договору).

У додатку №1 до договору оренди сторони визначили, що всього за перший місяць оренди відповідач повинен сплатити 8 212,02 грн. орендної плати.

Розмір експлуатаційних видатків згідно з додатком №2 становить 187,93 грн.

Згідно з розрахунком орендної плати разом з ПДВ, її розмір становить 8 832,97 грн.

Згідно з розрахунком відшкодування витрат орендодавця, їх сума становить 307,07 грн.

Додатковою угодою від 01.09.2008 року до договору сторони домовилися в преамбулі договору змінити назву орендодавця на Комунальне підприємство «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району».

Угодою №1 від 31.03.2010 року до договору оренди сторони домовилися загальною площею орендованого приміщення вважати 67,7 кв. м.

Відповідно був здійснений перерахунок розміру орендної плати та відшкодування витрат орендодавця.

У додатковій угоді №1 від 01.11.2011 року до договору №213 визначено, що договір оренди діє до 31 березня 2012 року включно.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ч. 1ст. 612 ЦК України).

На підтвердження виконання свого зобов'язання за договором позивач 2 надав суду акт прийому-передачі нежилого приміщення від 15.11.2007 року, який підтверджує факт передачі орендодавцем орендареві орендованого майна.

В подальшому розмір площі орендованого майна зменшився з 88,6 кв. м. до 67,7 кв. м.

Відповідно до п. 3.9. договору, у випадку закінчення терміну дії цього договору орендна плата та інші, передбачені цим договором платежі, сплачуються орендарем подень фактичної здачі орендованого приміщення згідно акту прийому-передачі.

Зворотнього акту прийому-передачі орендованого майна, який би підтверджував повернення об'єкта оренди відповідачем позивачеві 2 в матеріалах справи не міститься.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до пунктів 1, 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші витрати, пов'язані з утриманням приміщення, які покладені законодавством на орендодавця відносно займаної площі.

Згідно з п. 3.1. договору, орендна плата розраховується відповідно до методики та базових орендних ставок, затверджених рішенням Святошинської районної у м. Києві ради №41 від 31.10.2006 року і складає за перший місяць оренди відповідно до розрахунку орендної плати.

Податок на додану вартість сплачується орендарем окремо від орендної плати у розмірах та порядку, визначеному чинним законодавством.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.

У п. 3.3. договору зазначено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Крім орендної плати орендар відшкодовує орендодавцю експлуатаційні витрати, пов'язані з утриманням приміщення; амортизаційні відрахування за орендоване майно; плату за землю (3.6. договору).

Згідно з розрахунком орендної плати разом з ПДВ, її розмір становить 8 832,97 грн.

Згідно з розрахунком відшкодування витрат орендодавця, їх сума становить 307,07 грн.

Угодою №1 від 31.03.2010 року до договору оренди сторони домовилися загальною площею орендованого приміщення вважати 67,7 кв. м.

Відповідно був здійснений перерахунок розміру орендної плати та відшкодування витрат орендодавця.

Відповідач не виконував належним чином взятих на себе зобов'язань, внаслідок чого у нього виникла заборгованість по сплаті орендних та інших, передбачених договором зобов'язань у розмірі 34 359,51 грн.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували твердження позивача.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (частина 1 статті 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 3.10. договору, за несвоєчасну сплату всіх платежів орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 6 частини 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.07.2012 року №01-06/908/2012 «Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 року №01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарський судів», за змістом частини шостої статті 232 Господарського кодексу України та статті 253 Цивільного кодексу України, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Оскільки умовами укладеного між сторонами договору оренди встановлена можливість стягнення пені за кожен день прострочки, приймаючи до уваги, що прокурор Святошинського району здійснив нарахування пені за шість місяців прострочення виконання зобов'язання і те, що господарський суд не вправі виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вказаної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України у постанові від 31.01.2011 року у справі №41/103.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги прокурора Святошинського району міста Києва, який звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі позивачів, повністю.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва» (інд. 03134, м. Київ, вул. Симиренка, 17, код ЄДРПОУ 36037999) 34 359 (тридцять чотири тисячі триста п'ятдесят дев'ять) грн. 51 коп. заборгованості, 1 078 (одна тисяча сімдесят вісім) грн. 29 коп. пені. Видати наказ.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О. В. Мандриченко Дата складання рішення 12.04.2013 р.