Ухвала суду № 3065284, 12.11.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                           К/скарга №К-28452/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м.Київ, вул.Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2008   Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого                Ланченко Л.В.

суддів                            Голубєвої Г.К.

                                       Нечитайла О.М.

                                       Пилипчук Н.Г.

                                       Степашка О.І.           

при секретарі:             Остапенку Д.О.

за участю представників:

позивача: Єрмака Є.С.

відповідача:Мінченка Я.В.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м.Києва

на постанову  Господарського суду м.Києва від 10.04.2006  та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2006

у справі№29/446

за позовом Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»

до  Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м.Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

                                                                   ВСТАНОВИВ:

             Постановою  Господарського м.Києва від 10.04.2006 позов ДТГО «Південно-Західна залізниця»  задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі м.Києва від 19.10.2005 №0000430312/3, яким визначено  суму податкового зобов’язання за платежем плата за землю  на загальну суму 168712,00 грн.

            Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2006 постанову Господарського суду м.Києва від 10.04.2006  змінено, скасовано податкове повідомлення-рішення  ДПІ у Солом’янському районі м.Києва від 19.10.2005 №0000430312/3.

            У справі відкрито касаційне провадження за  касаційною скаргою відповідача,  у якій  ставиться питання про скасування  судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права.

Позивач  у запереченнях на касаційну та його представник у судовому засіданні касаційної інстанції просив в задоволенні касаційної скарги відмовити, рішення судів залишити без змін.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень,  про визначення позивачу податкового зобов’язання за платежем плата за землю, стали висновки акту перевірки від 22.02.2005 №32/23-1224/01069761,  про порушення позивачем приписів Закону України «Про плату за землю» при обрахуванні  розміру земельного податку за земельні ділянки відведені Київській дистанції колії Південно-Західної залізниці,  у зв’язку з чим донараховано 165032,00 грн. – основного платежу та 82516,00 грн. – штрафних санкцій.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням  ДПА України від 29.09.2005 №0396/6/25-1015 скасовано податкові повідомлення-рішення  від 23.02.2005 №0000432312/0, від 14.05.2005 №0000432312/1, від 29.07.2005 №0000432312/2 в частині донарахованої суми податку за землю (під залізницею) за рахунок застосування локальних коефіцієнтів на місце розташування земельних ділянок та скасовано у відповідній частині штрафні санкції.

Згідно частини першої ст.67 Земельного кодексу України до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об’єктів транспорту.

Статтею 68 Земельного кодексу України визначено, що до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничних полотном  та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв’язку, водопостачання, каналізації, під захисними та укрупнювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Таке ж саме положення містить і Закон України «Про транспорт».

Частиною 10 ст.7 Закону України «Про плату за землю» встановлено пільгове оподаткування земель залізничного транспорту. Зокрема, визначено, що податок на земельні ділянки, надані залізниці, справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частини першої та другої цієї статті.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції  виходили  з того, що згідно з даними Державного земельного кадастру, зазначені земельні ділянки, зареєстровані  як землі транспорту; документально підтверджено, що всі будівлі, розміщені на зазначених земельних ділянках, належать Київській  дистанції  колії Південно-Західної залізниці та використовуються за цільовим призначенням для виконання функцій дільниці; доказів того, що зазначені земельні ділянки компетентним органом державної влади та органом місцевого самоврядування  віднесено до іншої категорії, суду не надано. З огляду на викладене суди дійшли висновку, що позивач правомірно обчислював земельний податок з урахуванням частини десятої ст.7 Закону України «Про плату за землю» та рішення Київської міської Ради «Про затвердження  грошової оцінки земель м.Києва» від 27.04.2000  №104/825 у розмірі 25%  від суми земельного податку, обчисленого як один відсоток від середньої базової вартості одного кв.м. по місту, без врахування локальних коефіцієнтів на місце розташування земельних ділянок.

Суд касаційної інстанції вважає, що такі висновки  судів першої та апеляційної інстанцій є обґрунтованими та відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначені відповідачем у касаційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи,  судами повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивоване і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, у зв’язку з чим касаційна скарга  підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення  залишенню без змін.

            Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

 УХВАЛИВ:

            Касаційну скаргу  Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову  Господарського суду м.Києва від 10.04.2006  та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2006  - без змін.

 Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                         Головуючий                                                              Л.В.Ланченко

                         Судді                                                                          Г.К.Голубєва

                                                                                                            О.М.Нечитайло                

                                                                                                             Н.Г.Пилипчук

                                                                                                             О.І.Степашко