Ухвала суду № 3065240, 24.09.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№К-10876/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м.Київ, вул.Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2008 Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі: Каліушку Ф.А.

за участю представників:

позивача: Лисняка Я.В.

відповідача: Волошиної Т.І., Дружинець Н.М.

розглянувши касаційну скаргу Токмацької обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області

на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.10.2004 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 14.04.2005

у справі№6/245

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Токмака»

до Токмацької обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Хліб Токмака» звернулось з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Токмацької ОДПІ Запорізької області №0000792302/0-5205 від 02.06.2004, яким донараховано податок на прибуток в сумі 3150 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 2300 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.10.2004, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 14.04.2005, позов задоволено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачемпроведено комплексну документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2003 по 31.12.2003, за результатами якої складено акт від 28.05.2003 за №24-23-31713269.

У акті перевірки встановлено, що внаслідок не включення повної суми орендної плати до складу валового доходу з боку позивача мало місце заниження валового доходу в сумі 1650 грн. і, відповідно, податкового зобов'язання по орендним операціям з ПП ОСОБА_1 (договір б/н від 02.01.2003), з ПП АФ «Стимул» (договір № 25/А від 25.04.2003), з ТОВ «Запорожець» (договір № 18/А від 05.05.2003), оскільки суми орендної плати були нижчими від суми амортизації наданих в оренду основних фондів, чим було допущено порушення п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». А також встановлено заниження позивачем валового доходу у звязку з не включенням до реалізації суми 1062 грн. з операції з ПП ОСОБА_1 по придбанню у нього хлібних лотків та цегли.

На підставі акта перевірки податковим органом направлено позивачу податкове повідомлення-рішення від 02.06.2004 №0000792302/0-5205, яким донараховано податок на прибуток в сумі 3150 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 2300 грн.

Згідно п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під валовим доходом розуміється загальна сума доходу, одержаного (нарахованого) платником податку від всіх видів діяльності в звітному періоді в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.

Згідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - це діяльність особи, націлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у тому випадку, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною і істотною. Таким чином, одержаний (нарахований) дохід може мати місце виключно в ході реалізації господарської діяльності.

Відповідно до ст.ст.4, 151, 153, 161, 162 Цивільного кодексу УРСР (чинного на час укладання договорів оренди) , п.1 ст.21, ст.23 Закону України «Про підприємства в Україні», ст. ст.6, 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення», господарська діяльність підприємства могла мати місце тільки за наявності відповідного договору, зобов'язання між суб'єктами господарської діяльності виникають з договору і повинні виконуватися відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання якого або одностороння зміна умов якого не допускається. Таким чином, розмір орендної плати в цьому випадку може бути визначений тільки угодою (договором) сторін. Вказані норми Законів регулюють питання наявності або відсутності господарської діяльності, внаслідок здійснення якої у платника податків виникає оподатковуваний дохід. Жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що орендна плата повинна перевищувати амортизаційні відрахування.

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» визначено, що доходом є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, яке приводить до збільшення власного капіталу (окрім збільшення капіталу за рахунок внесків учасників) за звітний період.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у позивача мало місце пряме збільшення економічних вигод, оскільки орендні платежі є надходженням активів і збільшенням власного капіталу, крім того наявність орендних платежів приводила до збільшення валового доходу, компенсації частини амортизаційних відрахувань і, відповідно, збільшувало прибуток що підлягає оподаткуванню.

Порушення п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не знайшло свого підтвердження, оскільки дана норма не містить вимоги про включення у валовий дохід суми різниці між встановленою договором орендною платою і сумою амортизаційних відрахувань.

Щодо висновків відповідача про заниження позивачем валового доходу у звязку з не включенням до реалізації суми 1026 грн. з операції з ПП ОСОБА_1 по придбанню у нього хлібних лотків та цегли, то судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом грудня 2003 р. позивачем було реалізовано ПП ОСОБА_1 хлібобулочних виробів на загальну суму 64407,34 грн. В свою чергу ПП ОСОБА_1 провів розрахунок з позивачем грошовими коштами на суму 58490 грн., тобто не в повному обсязі, у звязку з чим за ПП ОСОБА_1 залишився борг перед позивачем в сумі 5917,34 грн., в рахунок якого ПП ОСОБА_1 розрахувався з позивачем хлібними лотками та цеглою на загальну суму 1026 грн. Таким чином, мала місце операція в межах існуючої заборгованості, без додаткового постачання товарів.

Доказів того, що позивачем здійснювалась додатково будь-яка реалізація товарів на користь ПП ОСОБА_1 крім вищевказаних операцій, чиприпинення між цими сторонами зобов'язань шляхом заліку зустрічним однорідних вимог відповідно до приписів ст.217 ЦК України, відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, висновки судів про відсутність збоку позивача порушень п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є правильними.

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки не спростовують фактичних обставин справи встановлених судом.

Крім того, для цілей обкладання податком на прибуток використовується податковий облік платника податку, а не бухгалтерський.

Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Токмацької обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 28.10.2004 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 14.04.2005 без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

О.А.Сергейчук

О.І.Степашко