Ухвала суду № 3065236, 24.09.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/скарга №К-35649/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м.Київ, вул.Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2008 р. Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А

Степашка О.І.

при секретарі: Каліушка Ф.А.

за участю представників:

позивача: не зявився.

відповідача: Циганкової В.О.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва

на постанову Господарського суду м.Києва від 02.08.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2006 р.

у справі№32/244-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамблоки плюс»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Подільському районі м.Києва від 11.11.2005 №0002522380/0, від 14.12.2005 №0002522380/1, від 24.02.2006 №0002522380/2, від 03.05.2006 №0002522380/3, від 03.05.2006 №0000722380/3.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 02.08.2006, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2006, позов задоволено повністю.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Позивач заперечень на касаційну скаргу не надав, представників у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Справу розглянуто відповідно до вимог ч.4 ст.221 КАС України.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову документальну перевірку щодо правильності обчислення позивачем земельного податку за період з 08.08.2003 по 01.09.2005, за результатами якої складено акт від 31.10.2005 №323-23/80-912-30603939.

Перевіркою встановлено, що відповідно до договору від 05.07.2001, укладеного між Київської міською радою в особі Головного управління земельних ресурсів та ДП «Керамблоки», правонаступником якого є позивач, за ДП «Керамблоки» (інвестором-забудовником) до 07.08.2003 зарезервовано земельну ділянку розташовану у м.Києві по вул.Нижньоюрківській, 2, загальною площею 1,0006 га для розташування гаражів. Договір резервування земельної ділянки не продовжений. Однак, після закінчення строку дії договору резервування земельної ділянки, позивач, як фактичний землекористувач, є платником земельного податку на загальних підставах.

Протягом періоду, який перевірявся, позивач значиться платником податку на землю, нараховував та сплачував земельний податок, однак в неналежному розмірі. Заниження податкових зобов'язань по земельному податку зумовлене неправомірним обчисленням його розміру на підставі ч.5 ст.7 Закону України «Про плату за землю» позивачем, який не має статусу гаражно-будівельного або дачно-будівельного кооперативу.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0002522380/0 від 11.11.2005, яким позивачу визначено податкове зобовязання по земельному податку у загальному розмірі 111892,84 грн., у т.ч. 75701,75 грн. основного платежу та 36191,11 грн. штрафних санкцій.

За результатами апеляційного узгодження донарахованих зобовязань, 03.05.2006 прийнято податкове повідомлення-рішення №0002522380/3, яким позивачу донараховано податкові зобовязання з податку на землю в розмірі 111892,84 грн. та №0000722380/3, яким збільшено розмір штрафних санкцій на 1829,76 грн.

Суди попередніх інстанцій встановлено, що земельна ділянка площею 1,0006 га, розташована у м. Києві по вул. Нижньоюрківська, 2, у власність або користування позивачу не надавалась, а було погоджено лише місце розташування земельної ділянки, про що свідчать наявні в справі копії висновку Подільської РДА від 19.03.2003 №847-09, висновку Головного державного санітарного лікаря м.Києва від 23.02.2004 №1204, висновку Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 01.06.2004 №19-4768, технічного завдання від 15.01.2005, висновку державної служби охорони культурної спадщини від 18.07.2005 №22-2377/35, висновку державної землевпорядної експертизи від 13.02.2006 №07-10, висновку Київміськголовзему від 10.02.2006 №09-02-4/293, розпорядження Подільської районної у м.Києві державної адміністрації від 22.03.2006 №237, а також висновку КП Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт від 28.02.2006 №8/1-264.

ДП «Керамблоки плюс» і позивач - правонаступник цього підприємства, протягом дії договору резервування земельної ділянки по вул.Нижньоюрківській, 2, у м.Києві документів на право користування вищезазначеною земельною ділянкою не отримували, відповідне рішення Київською міською радою не приймалось.

Згідно рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 17.01.1956 №127 «Про встановлення меж кар'єру глин та місць відвалів вскришних порід заводу керамблоків» право користування усією земельною ділянкою по вул.Нижньоюрківській, 2, отримало Управління промбудматеріалів м.Києва, правонаступником якого є ВАТ «Фірма «Керамблоки», а не позивач.

На даний час вказана земельна ділянка згідно листа від 24.07.2006 №07-05/20198 Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації знаходиться у користуванні ВАТ «Фірма «Керамблоки» та зареєстрована за цим підприємством.

Відповідно до приписів ст.5 Закону України «Про плату за землю» обєктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Субєктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (ст.13 Закону України «Про плату за землю»).

Статтею 15 цього Закону визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Положеннями ч.1 ст.125, ч.1 ст.126 Земельного кодексу України закріплено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації, яке посвідчується державними актами за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.10 ст.25 Земельного кодексу України резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

У разі резервування земельної ділянки її власник залишається незмінним.

За таких обставин судова колегія вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про безпідставність визначення позивачу сум податкового зобов'язання зі сплати земельного податку та штрафних санкцій, є правильними.

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки не спростовують фактичних обставин справи встановлених судом.

Лист-погодження від 19.01.2000 №24, в якому ВАТ «Фірма «Керамблоки» не заперечує проти вилучення земельної ділянки на користь ДП «Керамблоки плюс» під будівництво гаражів, судами правильно не взято до уваги, оскільки він не є документом, який за законом підтверджує право користування земельною ділянкою та визначається як підстава для сплати земельного податку.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м.Києва від 02.08.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2006 без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

О.А.Сергейчук

О.І.Степашко