Ухвала суду № 30652181, 04.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2570/4002/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

04 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Беспалова О.О., Парінова А.Б.,

при секретарі Трауті А.В.

за участю

представника позивача Уткіної О.О.

представника відповідача Шекери С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Ніжинський хліб» до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000412200 від 29.10.2012 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

В судове засідання з'явився представник позивача, який проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача до суду з'явився, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення від 10.10.2012 року № 29/22, наказу від 10.10.2012 року № 681, податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні господарських операцій з ПП «А-Ліра» відображених у декларації з ПДВ за липень 2010 року, за результатами якої складено Акт від 18.10.2012 року № 1047/22-00381054

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.10.2012 року № 0000412200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 449 883,75 грн. (за основним платежем 359 907,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 89 976,75 грн.

Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинним та скасувати зазначене податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача, викладені в Акті перевірки - є безпідставними, оскільки згідно первинних документів та даних бухгалтерського обліку підприємства фінансово-господарська діяльність відбувалась на законних підставах, що підтверджує дії платника податку в правовому полі. І тому виключення вищевказаної суми зі складу податкового кредиту, та відповідно визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість є незаконними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, основними видами діяльності позивача за КВЕД є: 15.81.0 виробництво хліба та хлібобулочних виробів; 51.36.0 оптова торгівля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами; 52.24.0 роздрібна торгівля хлібом, хлібобулочними та кондитерськими виробами; 51.21.0 оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; 51.90.0 інші види оптової торгівлі.

Також судом встановлено, що 01.07.2010 між ПП «А-Ліра» (Постачальник) та позивачем (Покупець) укладено договір № 01/07-6 поставки, відповідно до якого Постачальник передає у власність, а Покупець приймає і оплачує товар (насіння рапсу для технічних умов), ДСТУ 10583-76 на умовах, передбачених в п.4.1 в кількості та асортименті згідно додатків (специфікацій), які є невід'ємною частиною договору. Даний договір підписано сторонами та скріплено печатками.

Згідно специфікації № 1 (додаток №1 до договору) загальна сума зобов'язань складає 2159442,00 грн., умови поставки: FCA - зерновий склад ТОВ «Овсей», с. Львово, Бориславського району Херсонської області, додаткові умови: специфікація вступає в силу з моменту її підписання і є невід'ємною частиною даного договору.

Виконання умов даного договору підтверджується видатковою накладною № РН-0000099 від 09.07.2010 на суму з ПДВ 2 159 442,00 грн., актами прийому-передачі товару від 09.07.2010, відповідно до яких Покупець прийняв, а Продавець передав товар - насіння рапсу для технічних умов, урожаю 2010 року в кількості 705,700 тон на умовах FCA - зерновий склад ТОВ «Овсей», с. Львово, Бериславського району Херсонської області, на виконання умов вищезазначеного договору, податковою накладною від 09.07.2010 року № 114 на суму з ПДВ 2 159 442,00 грн., а оплата підтверджується платіжними дорученнями № 2901 від 21.07.2010 року на суму з 2 000 000,00 грн., № 3577 від 31.08.2010 року на суму 34 190,48 грн., № 3815 від 14.09.2010 року на суму 2 191,55 грн., № 157 від 11.01.2011 року на суму 111 000,00 грн. та № 185 від 12.01.2011 року на суму 12 059,97 грн..

В подальшому 09.07.2010 року між ТОВ «Регіональне галузеве підприємство «Інтерсталь» (далі - ТОВ «Інтерсталь») (Комісіонер) та позивачем (Комітент) укладено договір комісії № Р107/2, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Комітент доручає Комісіонерові, а Комісіонер зобов'язується від свого імені та за рахунок Комітента здійснити реалізацію на експорт насіння ріпака технічного (ДСТУ 10583-76), врожаю 2010 року (далі - товар), який належить Комітенту на правах власності.

Разом з тим, до даного договору комісії між сторонами укладено додаткові угоди, а саме: 09.07.2010 року № 01-01, згідно якої п.1.2.1 договору комісії викладено у наступній редакції: загальна кількість товару, яка підлягає реалізації складає 705,7 тон та 10.07.2010 року № 02-02, згідно якої п.1.2.2 договору комісії викладено у наступній редакції: мінімальна ціна реалізації - 2 885,62 грн. за одну тону на загальну суму не менше 2 036 382,03 грн. Загальна сума реалізації не може змінюватися.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що всі договори було складено у відповідності до чинного законодавства, скріплено підписами відповідальних осіб, та проставлені печатки підприємств.

На підставі акту прийому-передачі товару № 1 від 09.07.2010 року Комітент (позивач) передав, а Комісіонер (ТОВ «Інтерсталь») прийняв на комісію на території зернового складу ТОВ «Овсей», с. Львово, Бериславського району Херсонської області товар, а саме насіння ріпака технічного (ДСТУ 10583-73), врожай 2010 року на суму 2036382,03 грн. (а.с.104).

ТОВ «Інтерсталь» 15.10.2007 року зареєстроване, як юридична особа виконавчим комітетом Херсонської міської ради, що підтверджується свідоцтвом серії А01 № 014770, взятий на податковий облік до ДПІ у м. Херсоні, як платник податків - 17.10.2007 року, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 03.06.2010 № 406/29-117 та з 24.10.2007 року є платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом № 100073269.

На виконання умов договору комісії 10.07.2010 року між ТОВ «Інтерсталь» (Продавець) та Lordnet Import Corp (Покупець) укладено контракт № RS07/10-2 на продаж насіння ріпака, врожай 2010 року, українського виробництва (а.с.105-111).

Виконання контракту підтверджується митною декларацією, актом надання послуг № 13 від 26.07.2010 року (компенсація послуг щодо погрузки ріпака), рахунком № 31 від 29.07.2010 року за транспортно-експедиторські послуги та послуги митного брокера та рахунком № 52 від 16.07.2010 року (фумігація ріпака).

Виконання договору комісії № Р107/2 від 09.07.2010 підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.07.2010 року № ОУ-0000018, № ОУ-0000016, № ОУ-0000017, № ОУ-0000023, № ОУ-0000030, звітами Комісіонера № 3 від 22.07.2010 та № 3/1 від 31.08.2010, а оплата підтверджується платіжними дорученнями № 132 від 21.07.2010 року на суму 2 000 000,00 грн., № 181 від 31.08.2010 року на суму 34 190,48 грн., № 203 від 14.09.2010 року на суму 2 191,55 грн., № 187 від 12.01.2011 року на суму 34 834,00 грн., № 294 від 18.01.2011 року на суму 142 000,00 грн. та № 329 від 19.01.2011 року на суму 85 536,44 грн. (а.с.123-128).

З акту перевірки вбачається, що за липень 2010 року позивачем задекларовано податкового кредиту з ПДВ в сумі 1 006 885,00 грн.

Підставою для висновків Ніжинської ОДПІ ДПС про порушення позивачем норм Закону про ПДВ є акт ДПІ у Скадовському районі Херсонської області ДПС від 15.06.2012 року № 82/22/34323178 про результати планової виїзної документальної перевірки ПП «А-Ліра» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року, яким встановлено ознаки нікчемності правочинів (а.с.63-72).

Колегія суддів не може погодитись із таким висновком відповідача, з огляду на наступне.

Так, п. 1.7 ст. 1 Закону про ПДВ визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ, податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що видаткові та податкові накладні які містяться в матеріалах справи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Здійснюючи правовий аналіз обґрунтованості висновків податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ПП «А-Ліра», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. В свою чергу дані бухгалтерського обліку та податкового обліку відображуються у податкових деклараціях платників податків.

Вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку валових витрат та податкового кредиту потребує встановлення всіх обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту та валових витрат підприємства.

При вирішенні вказаного питання слід виходити з того, що відповідно до норм статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань - платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» в даному випадку на момент проведення фінансово-господарських операцій ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремо платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі контрагентів.

Відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Разом з тим, позивачем доведено факт здійснення господарських операцій належними первинними документами, дослідженими судами першої та апеляційної інстанцій.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Ніжинський» до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Суддя Беспалов О.О.

Суддя Парінов А.Б.

Повний текст ухвали виготовлено 9 квітня 2013 року

.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.