Ухвала суду № 30652175, 09.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

Дата ухвалення
09.04.2013
Номер справи
2а-15769/12/2670
Номер документу
30652175
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-15769/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Ключкова Н.В. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

09 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Пилипенко О.Є.,

при секретарі Раченку Д.Г.

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві апеляційну Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скальса» до Державної податкової інспекції в Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.11.2012 року №000573227, №000574227, №000575227, №000576227, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Скальса» звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Солом'янському районі міста Києва ДПС про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.11.2012 року №000573227, №000574227, №000575227, №000576227.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 лютого 2013 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Солом'янському м. Києва ДПС з 15.10.2012 року по 19.10.2012 рік було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість при взаємовідносинах з Фірмою «Капітель-Плюс» (код ЄДРПОУ 31095815) та БВП «Строитель-Плюс» (код ЄДРПОУ 31263808) за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт від 25.10.2012 року № 6997/22-7/26568100 (а.с.77-98).

Згідно акту перевірки від 25.10.2012 року позивачем порушено вимоги абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.144.1 ст. 144 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 53 810,00 грн. за 2009 рік та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 173 762,00 грн., в тому числі за І квартал 2011 року - 13 606,00 грн. та за 2011 рік (без врахування І-го кварталу) - 160 156,00 грн. та порушення позивачем п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 42 715,00 грн., в тому числі за травень 2011 року на суму 1 910,00 грн., за червень 2011 року на суму 40 805,00 грн., та завищення суми бюджетного відшкодування в загальному розмірі 35 085,00 грн., в тому числі за вересень 2009 року на суму 29 711,00 грн., за листопад 2009 року на суму 5 374,00 грн. Листом від 29.10.2012 р. № 40/1К позивач звернувся до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС із запереченнями на акт перевірки.

Листом від 02.11.2012 року № 23460/10/22-709 відповідач надав відповідь позивачеві на заперечення до акту перевірки, відповідно до якого висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки ДПІ у Cолом'янському районі м. Києва ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.11.2012 року:

- № 000573227, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 42 716,00 грн., в т.ч. 42 715,00 грн. - основний платіж, 01,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 000574227, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 80 715,00 грн., в т.ч. 53 810,00 грн. - основний платіж, 26 905,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 000575227, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 173 762,00 грн.;

- № 000576227, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8 061,00 грн., в т.ч. 5 374,00 грн. - основний платіж, 2 687,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями податкового органу позивач звернувся до суду про їх скасування.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД, зокрема, є: будівництво будівель, будівництво інших споруд, діяльність у сфері інжинірингу, купівля та продаж власного нерухомого майна, управління нерухомим майном, організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та БВП «Строитель-Плюс» було укладено наступні договори:

- договір будівельного підряду № 416 від 14.04.2011 року предметом даного договору було виконання контрагентом позивача будівельно-монтажних робіт по благоустрою території забудови кварталу житлових будинків в VI мікрорайоні по пр. Г. Острякова, 242 в м.Севастополі та зобов'язання позивача прийняти виконані роботи та сплатити їх відповідно до умов даного договору;

- договір будівельного підряду № 1508 від 15.12.2010 року предметом даного договору було виконання контрагентом позивача будівельно-монтажних робіт по вивезенню ґрунту, вертикальному плануванню та відновленню покриття поза майданчикового водопроводу забудови кварталу житлових будинків в VI мікрорайоні по пр. Г. Острякова, 242 в м.Севастополі та зобов'язання позивача прийняти виконані роботи та сплатити їх відповідно до умов даного договору.

Також, між позивачем та Фірмою «Капітель-Плюс» було укладено договір підряду № 40/568 від 15.09.2009 року предметом даного договору було отримання контрагентом позивача дозволу на виконання земляних робіт, організацію технічного нагляду, та, в межах договірної ціни, виконання на свій ризик власними та залученими силами та засобами роботи по прокладці зовнішніх мереж водопроводу кварталу житлових будинків в IV мікрорайоні по пр. Г. Острякова, 242 в м. Севастополі згідно проекту 010/08-НВК на дільниці траси В1-6 - В1-4, та зобов'язання позивача прийняти та сплатити виконану роботу.

Позивач на виконання вказаних договорів отримав від Фірми «Капітель-Плюс» та БВП «Строитель-Плюс» вищевказані будівельно-монтажні роботи.

Як вбачається з матеріалів справи висновки акту перевірки базуються на висновках акту перевірки ДПІ у м.Сімферополі АРК ДПС від 11.04.2012 року № 38/22/31095815 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Фірми «Капітель-Плюс» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 рік» та на висновках акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС від 11.04.2012 року № 37/22/31263808 «Про неможливість проведення зустрічної звірки БВП «Строитель-Плюс» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 рік». Відповідно до змісту вказаних актів встановлено, що Фірмою «Капітель-Плюс» та БВП «Строитель-Плюс» не було додержано в момент вчинення правочинів вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання вказаними контрагентами позивача до реальних вигодо набувачів, у зв'язку з чим відповідач дійшов висновку, що правочини між позивачем та вищевказаними контрагентами були укладені без мети настання реальних наслідків та є нікчемними.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці), та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Відповідно ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці) передбачено порядок обчислення і сплати податку. Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 зазначеної статті податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що усі первинні документи, а саме: копії договорів, копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт, копії актів прийому виконаних будівельних робіт, копії рахунків, копії рахунків-фактур, копії підсумкових відомостей ресурсів (витрати по факту), копії податкових накладних, на виконання робіт за вищевказаними договорами з Фірма «Капітель Плюс» та БВП «Строитель-Плюс» відповідають вимогам до первинних документів, встановлених наведеним вище законодавством України.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців контрагенти позивача знаходяться за своїм місцезнаходженням, а тому доводи про неможливість провести зустрічну перевірку є сумнівними.

Таким чином, висновки податкового органу, викладенні в акті перевірки від 25.10.2012 року № 6997/22-7/26568100 про порушення позивачем абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.144.1 ст.144 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 53 810,00 грн. за 2009 рік та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 173 762,00 грн., в тому числі за І квартал 2011 року - 13 606,00 грн. та за 2011 рік (без врахування І-го кварталу) - 160 156,00 грн. та порушення позивачем п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 42 715,00 грн., в тому числі за травень 2011 року на суму 1 910,00 грн., за червень 2011 року на суму 40 805,00 грн., та завищення суми бюджетного відшкодування в загальному розмірі 35 085,00 грн., в тому числі за вересень 2009 року на суму 29 711,00 грн., за листопад 2009 року на суму 5 374,00 грн. не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги. А відтак, податкові повідомлення-рішення від 05.11.2012 року №000573227, №000574227, №000575227, №000576227 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги ТОВ «Скальса».

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 09.04.2013 року.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

О.Є.Пилипенко

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Попередній документ : 30650982
Наступний документ : 30652181