Постанова № 30652026, 08.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2013 року 810/1067/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Маковецької І.М.,

представників позивача - Биковець О.І., Альошкіної І.П., Лідкової В.М.,

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій»

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось публічне акціонерне товариство «Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій» з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.02.2013 № 0004202230/310, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 127739,00 грн.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено висновок податкового органу про завищення позивачем витрат на сировину (пісок, щебінь, цемент), прямо пов'язану з виробництвом залізобетонних конструкцій, та про завищення позивачем суми амортизаційних витрат. На думку податкового органу, товариством безпідставно завищено валові та амортизаційні витрати, оскільки, з урахуванням маси виготовленої продукції, позивачем не підтверджено обсягів використаної сировини для виробництва залізобетонних опор на суму 285304 грн., та неправильно нараховано амортизаційні витрати на об'єкт основних засобів (склад готової продукції) на суму 417660,00 грн., що у сукупності призвело до заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 127739,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки сировина на виготовлення продукції списувалась товариством в межах допустимих норм та у відповідності до державних стандартів, а амортизаційні витрати сформовано з дотриманням положень Податкового кодексу. Позивач вважає висновки податкового органу неправомірними, а тому просив суд оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Публічне акціонерне товариство «Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій» є юридичною особою, що зареєстрована Білоцерківською міською радою 12.05.1996. Свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 № 241626.

Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 12.05.1996 за № 644, перебуває на обліку Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області.

У липні-серпні 2012 року, на підставі направлень Білоцерківської ОДПІ № 298-302 від 16.07.2012 № 307 від 17.07.2012, № 308 від 18.07.2012, № 324 від 01.08.2012 посадовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.03.2012, за результатами якої складено акт від 03.09.2012 № 2724/22-3/00130659/137.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, у тому числі, пунктів 138.1, 138.8, 138.10 статті 138, підпунктів 145.1.2, 145.1.3, 145.1.4 пункту 145.1 статті 145, пункту 146.11 статті 146 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств у розмірі 127739,00 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на твердженнях: 1) позивачем не підтверджено використання сировини для виробництва бетонних опор на загальну суму 285304,00 грн., а відтак, віднесення вартості цієї сировини до валових витрат є протиправним; 2) позивачем порушено порядок нарахування амортизаційних витрат на об'єкт основних засобів, оскільки під час перевірки було встановлено, що у 2008-2009 роках було проведено капітальний ремонт складу готової продукції, що призвело до зміни очікуваної економічної вигоди від використання даного об'єкта, а відтак, з урахуванням вимог Податкового кодексу, строк корисного використання складу підлягав перегляду.

За результатами перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.02.2013 № 0004202230/310, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 127739,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Платники податку на прибуток підприємств, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом ІІІ Податкового кодексу України.

В силу статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

За приписами підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Як убачається з акта перевірки від 03.09.2012 № 2724/22-3/00130659/137, при проведенні перевірки посадовими особами податкового органу встановлено, що маса сировини для виробництва віброопор СО 135-79 та віброваних стояків СВ 95-2 значно перевищує масу виготовленої продукції (дані наведені в таблиці на 20-21 сторінках акта), а відтак, податковий орган дійшов висновку про недоведеність використання позивачем при виробництві вказаних бетонних опор усієї списаної сировини, що, у свою чергу, призвело до завищення позивачем валових витрат на суму 285304,00 грн.

Судом встановлено, що виробництво залізобетонних виробів на підприємстві позивача здійснюється відповідно до державних стандартів. Зокрема, виготовлення бетонних опор СО 135-79 здійснюється відповідно до ТУ (технічні умови) 26.6.-00130659-001:2205, а віброваних стояків СВ 95-2 - відповідно до ДСТУ (державні стандарти України) БВ.2-6-2-95 (Робочі креслення № 83Н/1-1).

Зазначені стандарти та технічні умови визначають, у тому числі, кількість сировини (пісок, щебінь, цемент) необхідної для виготовлення 1 куб. м. продукції, її об'єми та граничне відхилення фактичного об'єму виробу від нормативного.

Так, для бетонних опор СО 95-2 встановлено наступні граничні відхилення: по довжині стояка - +-24мм, комель (нижня частини опори) - +-5мм, оголовок (верхня частина опори) - +- 5мм. Для бетонних опор СО 135-79 встановлено наступні граничні відхилення: по довжині стояка - +-20мм, комель (нижня частини опори) - +-5мм, оголовок (верхня частина опори) - +- 5мм, товщина стінки - +30 -5 мм.

Це пов'язано з тим, що бетонні опори не є сталими геометричними фігурами, а відтак не можуть бути ідеально рівними, і до міліметра відповідати нормативним розмірам.

У судовому засіданні представники позивача пояснили, що податковий орган у своїх розрахунках допустився помилок, оскільки при визначенні маси виготовленої продукції використовував лише проектні дані щодо маси такої продукції, замість правильного застосування фактичної маси виготовленої продукції, а для визначення маси використаної сировини при переводі з одиниці виміру «куб.м» використаної сировини в «тонни» маси, посадовими особами податкового органу взято максимально існуючу питому вагу піску та щебеню, замість питомої ваги піску та щебню, використаного при виробництві зазначених бетонних опор.

Так, щодо виготовлення бетонних опор СВ 95-2 пояснили, що фактична вага зазначених опор відрізняється від їх проектної маси.

На підтвердження вказаного надали висновок експерта від 25.01.2013 № 1, відповідно до якого середньоарифметична маса виготовлених на підприємстві бетонних опор СВ 95-2 складає 802 кг, а не 750 кг, як то передбачено проектом, та взято за основу при розрахунках податковим органом (том 2, а.с.5).

Щодо виготовлення бетонних опор СО 135-79, аналогічно попередньому зазначили, що фактична вага зазначених опор відрізняється від їх проектної маси.

На підтвердження вказаного надали висновок експерта від 25.01.2013 № 1, відповідно до якого середньоарифметична маса виготовлених на підприємстві бетонних опор СО 135-79 складає 2498 кг, а не 2375 кг, як то передбачено проектом, та взято за основу при розрахунках податковим органом (том 2, а.с.6).

Різниця між фактичною та проектною вагою пояснюється тим, що опори виготовляються у формах, які вже тривалий час використовуються на заводі, мають фізичний знос поверхні та зміну геометричних форм.

Як убачається із зазначеного вище висновку експерта, фактичні розміри вироблених підприємством бетонних опор хоча і є більшими від нормативних, але за фактичним об'ємом відповідають нормам державних стандартів та технічних умов. Різниця між масою фактично використаної сировини та загальною масою виготовленої продукції за перевіряємий податковим органом період склала лише 12,69 тонн бетону (том 2, а.с.19-20).

За таких обставин, суд дійшов висновку, про помилковість розрахунків відповідача щодо маси використаної сировини та маси виготовлених бетонних опор, а відтак, і про безпідставність висновків податкового органу про не підтвердження маси сировини, використаної позивачем на виготовлення бетонних опор.

Враховуючи вищевикладене, висновки податкового органу про завищення позивачем валових витрат на суму 285304,00 грн. є безпідставними.

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем порядку нарахування амортизаційних витрат на об'єкт основних засобів (склад готової продукції), суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 145.1.2 пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу, нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 (для будівель - мінімум 20 років) і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

Відповідно до підпункту 145.1.4, пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу, строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання, але він не може бути меншим, ніж визначено в пункті 145.1 цієї статті.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання (крім виробничого методу нарахування амортизації).

Амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об'єктом його ліквідаційної вартості.

Відповідно до пункту 146.2 статті 146 Податкового кодексу, амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.

Згідно із пунктом 146.11 статті 146 Податкового кодексу, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

Як убачається з матеріалів справи, податковий орган дійшов висновку, що оскільки у 2008 та 2009 роках підприємством було проведено капітальний ремонт складу готової продукції, що призвело до зміни очікуваної економічної вигоди від використання даного об'єкта, то, з урахуванням вимог Податкового кодексу, строк корисного використання складу підлягав перегляду.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що у березні 2011 року на підприємстві була проведена інвентаризація основних засобів, був визначений перелік об'єктів основних засобів, а також визначено новий строк їх використання, який значно перевищує мінімальний строк, визначений пунктом 145.1 статті 145 Податкового кодексу. Зокрема, щодо складу готової продукції встановлений строк корисного використання 50 років з дати зарахування на баланс.

Також пояснив, що протягом 2008-2009 років дійсно проводився капітальний ремонт складу. Проте, при цьому об'єкт з експлуатації не виводився, постійно використовувався в господарській діяльності, а амортизація нараховувалась за весь період експлуатації, починаючи з дати вводу експлуатацію з 1964 року.

Факт введення складу в експлуатацію саме у 1964 році податковим органом не заперечувався.

Суд зазначає, що згідно приписів пункту 146.2 статті 146 Податкового кодексу, нарахування амортизаційних витрат на об'єкт основних фондів починається саме з моменту введення об'єкта в експлуатацію.

В акті перевірки від 03.09.2012 № 2724/22-3/00130659/137 не міститься посилань податкового органу щодо виведення вказаного складу з експлуатації на період проведення ремонтних робіт та не міститься посилань на його введення в експлуатацію саме після проведення останнього капітального ремонту.

Крім того, податковим органом не проводилось аналізу щодо зміни економічних вигод для позивача від використання складу готової продукції після проведення капітального ремонту.

Це означає, що у податкового органу не було підстав для здійснення перерахунку амортизаційних витрат позивача відносно складу готової продукції, як такого, що введено в експлуатацію у 2009 році, а відтак, висновок податкового органу про завищення позивачем амортизаційних витрат на суму 417660,00 грн. є безпідставними.

Таким чином, враховуючи той факт, що підчас розгляду справи позивачем спростовані обставини, на підставі яких ґрунтувались висновки відповідача про порушення позивачем порядку нарахування валових та амортизаційних витрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.02.2013 № 0004202230/310 - скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись вимогами статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 19.02.2013 №0004202230/310.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій" сплачений судовий збір у розмірі 1277 (одна тисяча двісті сімдесят сім) гривень 39 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 12 квітня 2013 р.