Постанова № 30652020, 08.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2013 року 810/503/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Маковецької І.М.,

представників позивача - Гопкало В.Н., Гопкало В.В., Федоришина О.О.,

представників відповідача - Мороз В.М., Денисюка О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Яготинський райагротехсервіс»

до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Яготинський райагротехсервіс» з позовом до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.10.2012 №00000152300 та № 0000701700, згідно з якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 444917,77 грн., та податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 65,10 грн.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 01.10.2012 №00000152300 покладено висновок податкового органу про несплату позивачем на спеціальний рахунок в банку самостійно визначених податкових зобов'язань по скороченій декларації з ПДВ у розмірі 365482,27 грн., чим порушено вимоги статті 209 Податкового кодексу.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 01.10.2012 № 0000701700 покладено висновок податкового органу про неутримання податку з доходів фізичних осіб, які при здійсненні господарської діяльності з позивачем не надали останньому копій свідоцтв про державну реєстрацію їх як суб'єктів підприємницької діяльності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки: товариством вчасно сплачувались всі платежі по самостійно задекларованим зобов'язанням, вказаний факт підтверджується документально; постановою Яготинського районного суду Київської област від 10.10.2012 у справі № 1028/534/12 встановлено факт наявності у позивача усіх копій свідоцтв про державну реєстрацію фізичних осіб, з якими товариство мало господарські відносини, а відтак товариство звільнено від утримання податку із доходів таких осіб. Позивач вважає висновки податкового органу неправомірними, а тому просив оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, з мотивів, викладених у письмових запереченнях. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Товариство з додатковою відповідальністю «Яготинський райагротехсервіс» є юридичною особою, що зареєстрована Гребінківською районною державною адміністрацією Полтавської області 18.10.2012 та є правонаступником всіх прав та обов'язків публічного акціонерного товариства «Яготинський райагротехсервіс».

ТДВ «Яготинський райагротехсервіс» є сільськогосподарським підприємством та перебуває на спеціальному режимі оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

У серпні-вересні 2012 року, на підставі наказу Яготинської МДПІ від 15.08.2012 № 96 посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт від 13.09.2012 № 287/2200/13724194.

Перевіркою встановлено порушення, у тому числі, пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України в частині не сплати на спеціальний рахунок в банку самостійно визначеного податкового зобов'язання у розмірі 365482,27 грн., пункту 4.3 статті 4, пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в частині не утримання податку з доходів фізичних осіб, які при здійсненні господарської діяльності з позивачем не надали останньому копій свідоцтв про державну реєстрацію їх як суб'єктів підприємницької діяльності.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на твердженні, що наявні на спеціальному рахунку позивача переплати (накопичені кошти) не могли бути зараховані податковим органом в рахунок погашення самостійно визначених платником зобов'язань з ПДВ, а відтак у позивача утворився борг зі сплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ, а також на тому, що позивачем до Яготинської МДПІ не надано документів на підтвердження реєстраційних даних щодо осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які перебували у господарських відносинах з товариством, а відтак позивачем протиправно не було утримано податок з доходу, виплаченого зазначеним особам.

За результатами перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.10.2012 №00000152300 та № 0000701700, згідно з якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 444917,77 грн., та податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 65,10 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 209.1 статті 209 Податкового кодексу, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із пунктом 209.2 статті 209 Податкового кодексу, спеціальним режимом оподаткування передбачено, що сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 № 11 (далі-Порядок №11), сільськогосподарське підприємство у разі обрання спеціального режиму оподаткування відкриває протягом одного звітного (податкового) періоду спеціальний рахунок (поточний рахунок із спеціальним режимом використання) відповідно до законодавства за умови подання засвідченої органом державної податкової служби копії свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування.

Згідно із пунктом 3 Порядку № 11, Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 203 Податкового кодексу, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Як убачається з акта перевірки від 13.09.2012 № 287/2200/13724194, податковий орган дійшов висновку про несплату позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на спеціальний рахунок у банку, у тому числі: за березень 2011 року - 30855,17 грн., за травень 2011 - 3377,00 грн., за листопад 2011 - 192582,10 грн., за лютий 2012 - 41007,00 грн., за квітень 2012 - 8175,00 грн., за травень 2012 - 89486,00 грн.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, посадовими особами податкового органу при винесенні оскаржуваного рішення не було враховано той факт, що у товариства по спеціальному рахунку рахувались переплати (надмірно сплачені кошти), які і повинні були бути зараховані податковим органом в рахунок погашення податкових зобов'язань з ПДВ, що виникали.

Наявність переплат на спеціальному рахунку позивача підтверджується актом звірки від 01.10.2012 (а.с.29).

Судом було досліджено декларації позивача з ПДВ та платіжні доручення зі сплати зобов'язання з ПДВ по вказаним деклараціям за перевіряємий період. Жодних розбіжностей встановлено не було.

Крім того, згідно облікової картки позивача за товариством не рахується жодної недоїмки зі сплати самостійно визначених податкових зобов'язань.

За таких обставин, суд дійшов висновку про помилковість висновків податкового органу про порушення позивачем пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України в частині не сплати на спеціальний рахунок в банку самостійно визначеного податкового зобов'язання, а відтак, і про протиправність винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення від 01.10.2012 №00000152300.

Крім того, при вирішенні даного спору судом взято до уваги лист ДПС України від 02.11.2012 №4711/0/61-12/15-3115, яким надано роз'яснення платникам податку, що у випадку надмірного перерахування коштів на спеціальний рахунок, зазначені кошти поверненню платнику податку не підлягають та враховуються ним у рахунок майбутніх перерахувань на спеціальний рахунок.

Це означає, що платник податку, який обрав спеціальний режим оподаткування у відповідності до статті 209 Податкового кодексу, має право вносити на спеціальний рахунок надлишкові суми по ПДВ (суми переплати) та зараховувати зазначені кошти в рахунок майбутніх платежів, що свідчить про помилкове тлумачення податковим органом норм податкового законодавства при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.10.2012 № 0000701700, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 65,10 грн., не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-ІУ (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, далі-Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб)

Платниками вказаного податку, в силу положень статті 2 цього Закону, є фізичні особи - резиденти, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи. При цьому, під доходом з джерелом його походження з України розуміється будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України.

Відповідно до пункту 1.15 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до підпункту 4.3.25 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до закону;

Відповідно до підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань з урахуванням норм цього пункту. До спеціального законодавства належить спеціальна система оподаткування, запроваджена Указом Президента України від 03.07.98 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Указ), та звичайна (загальна) система оподаткування, чинна відповідно до розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Неутримання податку з виплачуваних підприємцям доходів при здійсненні господарських відносин з підприємством запроваджено з метою усунення подвійного оподаткування їх доходів, оскільки існують спеціальні порядки оподаткування доходів підприємців. Фізична особа, яка зареєструвалася відповідно до чинного законодавства як суб'єкт підприємницької діяльності, має можливість самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від провадження підприємницької діяльності: згідно з Указом або відповідно до розділу IV Декрету.

Таким чином, відповідно до положень підпункту 4.3.25 пункту 4.3 статті 4, підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону, статті 2 та 6 Указу, статті 14 Декрету податкові агенти не мають законодавчих підстав для утримання податку з доходів, виплачуваних фізичним особам, зареєстрованим у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності. Але при цьому податковий агент має отримати та пред'явити (під час його документальної перевірки контролюючими органами) факт того, що договір укладено і дохід виплачено саме підприємцю. Неутримання податку можливе за умови пред'явлення підприємцем документів, які підтверджують, що одержаний дохід є доходом від провадження їх підприємницької діяльності, зокрема, копій свідоцтва про державну реєстрацію та платіжних документів про сплату авансових платежів.

Це означає, що у разі виникнення у підприємства господарських відносин з фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності і останні не надають підприємству зазначені вище документи, то таке підприємство - податковий агент повинно виконати обов'язок щодо нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з виплачуваних підприємцям доходів.

У судовому засіданні представник позивача не заперечував той факт, що свідоцтва про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців ОСОБА_7 та ОСОБА_6 до Яготинської МДПІ при проведенні перевірки надані не були. Пояснив, що при поданні відповідачу належних документів на підтвердження здійснення господарських відносин з контрагентами - фізичними особами, бухгалтер підприємства помилково не надав податковому органу зазначені свідоцтва. Вказані свідоцтва не були надані позивачем і під час оскарження податкового повідомлення-рішення у рамках адміністративного оскарження.

Ненадання при перевірці зазначених свідоцтв стало підставою для донарахування відповідачем позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 65,10 грн.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на фактичну наявність вищезазначених свідоцтв, які були ним надані до адміністративного позову, оскільки на момент проведення перевірки та під час адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного за наслідками такої перевірки, ці свідоцтва були відсутні.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 01.10.2012 № 0000701700 відповідач діяв у межах та у спосіб, передбачених чинним законодавством.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись вимогами статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області від 01.10.2012 № 0000152300.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягунти з Державного бюджету України на користь товариства з додатковою відповідальністю "Яготинський райагротехсервіс" сплачений судовий збір у розмірі 2290 (дві тисячі двісті дев'яносто) гривень 56 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя (підпис) Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 12 квітня 2013 р.