Ухвала суду № 3065020, 24.09.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/С № К-34371/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2008 р. м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Каліушко Ф.А.

за участю представників

позивача: Ніколаєвої Т.Є., Мальцевої О.А.

відповідача: Хруля С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Судак

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2006 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.10.2006р.

у справі № 2-23/8534-2006А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-російське підприємство «Бугаз»

до Державної податкової інспекції у м. Судак

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2006 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.10.2006 р., позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Судак № 134/650/10/23-1 від 20.03.2006р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 190356,00 грн. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Судак №187/1011/10/23-1 від 22.03.2005 р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 18735,31 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Спільне українсько-російське підприємство «Бугаз» 3,40 грн. державного мита.

ДПІ у м. Судак подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», вважаючи, що позивач мав оподатковувати операції з наданих нерезидентові послуг за ставкою 20%, оскільки такі послуги не експортувалися за межі митної території України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства № 15/23-1/30229918 від10.03.2005р. ДПІ у м. Судак зафіксовано порушення ТОВ «Спільне українсько-російське підприємство «Бугаз» вимог п.п. 7.4.4., п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що зумовило донарахування податку на додану вартість у загальному розмірі 12490,21 грн., в тому числі за листопад 2003 року у сумі 437,00 грн. та за червень 2004 року у сумі 12053,21 грн.

На підставі вказаного акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 187/1011/10/23-1 від 22.03.2005 р. про визначення позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 18735,31 грн., у тому числі 12490 грн. основного платежу та 6245,10 грн. штрафних санкцій.

Актом комплексної документальної перевірки № 29/23-1/30229918 від 24.02.2006р. зафіксовано заниження позивачем суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 126904,00 грн., у тому числі за листопад 2004 року в сумі 27345,00 грн., за грудень 2004 року в сумі 21557 грн., за січень 2004 року у сумі 78002,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення 134/650/10/23-1 від 20.03.2006 р. про визначення позивачеві за порушення п. 6.1, п.п. 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 190356,00 грн., у тому числі 126904,00 грн. основного платежу та 63452,00 грн. штрафних санкцій.

Між ТОВ «Спільне українсько-російське підприємство «Бугаз» та Федеральним державним унітарним підприємством «Науково-виробниче підприємство «Польот» укладені договори від 09.01.2003р. № 4, від 29.01.2004р. № 5, від 15.03.2004р. № 6 на виконання дослідницько-конструкторських робіт «Дюна»; на передачу науково-технічної продукції; передачу робіт з розробки та монтажу імітатору вузла зв'язку діапазону ДЗ для підводного прийому сигналів; на роботу з проведення ШЕР «Підготовка, забезпечення та проведення випробувань датчиків контролю зони».

Як вбачається з матеріалів справи, податкова інспекція, обґрунтовуючи свою позицію щодо порушення позивачем вимог п.п. п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» від03.04.1997 р. № 168/97-ВР, посилалася на те, що виконання науково-дослідних і експериментальних робіт не входить до вичерпного переліку послуг, визначених цією нормою Закону, отже, не може оподатковуватися за нульовою ставкою.

Відповідно до п.п. 6.2.2. п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час здійснення оподаткування спірних операції) податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України.

Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що визначальною умовою для оподаткування податком на додану вартість операцій з надання (продажу) робіт (послуг) за нульовою ставкою є призначення робіт (послуг) саме для використання та споживання за межами митної території України. При чому, вказаною нормою закону не передбачені обмеження для певних видів операцій з продажу робіт (послуг), а визначений перелік операцій є уточнюючим переліком і не є вичерпним.

У касаційній скарзі податкова інспекція також зазначає, що надані послуги не експортувалися за межі митної території України, натомість така позиція не ґрунтується на доказах, а загальні посилання податкової інспекції на те, що це вбачається з предмету договору та актів прийому-передачі судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки жодним чином не підтверджують те, що результат випробування радіофізичних приладів у вигляді технічної, наукової і іншої документації, переданий нерезидентові, не був призначений для використання та споживання за межами митної території України.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування правильних за своєю суттю судових рішень судів попередніх інстанцій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Судак залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2006 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.10.2006р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло

О.А. Сергейчук

О.І. Степашко