Постанова № 30649435, 09.04.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/1496/13-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2013 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіБлонського В.К., при секретарі Дехтярук В.В. , за участі: представника позивача представника відповідача Вонсовича М.М., Яцюк Н.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НАРС АВТО" м. Старокостянтинів Хмельницької області до Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області (Старокостянтинівське відділення) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача в якому просить визнати неправомірним і скасувати податкове повідомлення-рішення Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції від 05.03.2013 року № 0000471701.

Свій позов позивач мотивує тим, що відповідач провів камеральну перевірку даних розрахунку суми збору за першу реєстрацію транспортних засобів, за результатами розгляду якої складено акт перевірки № 174/17/33965307 від 19.02.2013 року і на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.03.2013 року № 0000471701 на суму 5100 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення позивач вважає неправомірним з наступних підстав.

У всіх випадках застосовано штрафні санкції в розмірі 1020 грн., як за повторне порушення, що є неправомірним. В акті перевірки відсутня інформація про застосування до позивача штрафних санкцій протягом року.

Крім того базовим податковим (звітним) періодом відповідно до статті 236 Податкового кодексу України є період, що дорівнює календарному року.

Відповідач обов'язок подання звіту за першу реєстрацію транспортних засобів позивачу визначив на підставі пункту 239.2 статті 239 Податкового кодексу України, який встановлює порядок сплати збору, та зобов'язує юридичних осіб в десятиденний строк після першої реєстрації транспортних засобів подати відповідному органу державної податкової служби розрахунок суми збору за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Згідно пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Оскільки стаття 236 Податкового кодексу України суперечить пункту 239.2 статті 239 цього ж Кодексу, рішення необхідно приймати на користь платника податків.

За таких обставин податкове повідомлення - рішення від 05.03.2013 року № 0000471701 є неправомірним і його необхідно скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, пояснивши суду, що податкове повідомлення-рішення відповідача є неправомірним, так як при проведенні перевірки державним податковим органом не враховано положення статті 236 Податкового кодексу України якою встановлено, що базовий податковий (звітний) період із збору за першу реєстрацію транспортного засобу дорівнює календарному року.

Пункт 239.2 статті 239 Податкового кодексу України на який посилається державний податковий орган при встановленні порушення позивачем, суперечить нормам статті 236 Податкового кодексу України в зв'язку з чим необхідно застосувати правила пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України і прийняти рішення на користь платника податків.

Крім того розмір застосованих штрафних санкцій не відповідає вимогам статті 120 Податкового кодексу України, тому що немає повторності порушення.

Відповідачем проведена камеральна перевірка розрахунку суми збору за першу реєстрацію транспортних засобів всупереч вимогам Податкового кодексу України, оскільки такий розрахунок позивачем до державного податкового органу не був поданий, відповідач невірно визначив вид перевірки.

За таких обставин податкове повідомлення - рішення від 05.03.2013 року № 0000471701 є неправомірним і його необхідно скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю, пояснивши суду, що податкове повідомлення-рішення є законним, прийняте на підставі висновків акту перевірки проведеної Красилівською міжрайонною державною податковою інспекцією Хмельницької області (Старокостянтинівське відділення), якою встановлено порушення позивачем вимог пункту 239.2 статті 239 Податкового кодексу України, також при визначенні розміру штрафних санкцій враховано, що у 2012 році до позивача уже застосовувались штрафні санкції за аналогічне порушення.

Податкове повідомлення-рішення не суперечить вимогам Податкового кодексу України, тому враховуючи такі обставини у задоволенні позову необхідно відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (пункт 1.1 статті 1).

В судовому засіданні встановлено, що позивач 12.12.2005 року зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області та відповідно до статтей 15, 16 Податкового кодексу України є платником податків, зборів і зобов'язаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 4, підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби як контролюючі органи мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом, щодо податків, які справляються до бюджетів та державших цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Порядок проведення перевірок встановлений главою 8 (перевірки) розділу 2 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 75.1, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Камеральною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (пункт 86.2 статті 86 Податкового кодексу України).

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові (пункт 42.2 статті 42 Податкового кодексу України).

Посадовою особою державного податкового органу-Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції (Старокостянтинівське відділення) проведена камеральна перевірка даних розрахунку суми збору за першу реєстрацію транспортних засобів.

За результатами перевірки складений акт «Про результати камеральної перевірки даних розрахунку суми збору за першу реєстрацію транспортних засобів» № 174/17/33965307 від 19.02.2013 року.

Перевіркою встановлено та зроблено висновок про те, що ТОВ «НАРС АВТО» не подало до державного податкового органу податкову звітність, а саме: розрахунки збору за першу реєстрацію транспортних засобів за жовтень-грудень 2012 року, в кількості 5 штук, чим порушено пункт 239.2 статті 239 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 47.1.1 пункту 47.1 статті 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть: юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Відповідальність за порушення податкового законодавства відокремленим підрозділом юридичної особи несе юридична особа, до складу якої він входить.

Згідно підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

Пунктами 58.1, 58.2 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

В зв'язку з тим, що актом перевірки встановлено порушення позивачем як юридичною особою-платником податку пункту 239.2 статті 239 Податкового кодексу України, тобто ТОВ «НАРС АВТО» не подало податкову звітність із збору за першу реєстрацію транспортних засобів за жовтень-грудень 2012 року, в кількості 5 штук, на підставі акту перевірки відповідач як контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000471701 від 05.03.2013 року, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем із збору за першу реєстрацію транспортних засобів в розмірі 5100 грн., в тому числі штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 5100 грн.

Суд вважає, що висновки акту перевірки про те, що ТОВ «НАРС АВТО» не подало до державного податкового органу податкову звітність, а саме: розрахунки збору за першу реєстрацію транспортних засобів за жовтень-грудень 2012 року, в кількості 5 штук, чим порушило пункт 239.2 статті 239 Податкового кодексу України відповідають вимогам Податкового кодексу України, разом з тим, податкове повідомлення-рішення № 00000471701 від 05.03.2013 року необхідно визнати протиправним та скасувати, враховуючи наступне.

Як зазначено вище, відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Податкова декларація, розрахунок це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. (пункт 46.1 статті 46 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 46.5 статті 46 Податкового кодексу України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Із пояснень сторін та матеріалів справи, зокрема змісту акта перевірки, судом встановлено, що камеральна перевірка відповідачем проведена всупереч вимогам підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, оскільки проведена не на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, оскільки таких даних немає, як і немає самих розрахунків, тому що позивач не подав їх в установлені строки за звітні періоди жовтень-грудень 2012 року до державного податкового органу в якому перебуває на обліку як платник податків.

Саме таке порушення встановлене камеральною перевіркою та зафіксовано актом перевірки, а саме: неподання платником податків розрахунків збору за першу реєстрацію транспортних засобів за жовтень-грудень 2012 року, в кількості 5 штук.

В акті перевірки не зазначено, що державним податковим органом проведено перевірку даних розрахунків збору за першу реєстрацію транспортних засобів і які порушення встановлені при перевірці таких даних.

Аналізуючи наведені норми Податкового кодексу України, встановлені обставини у справі, суд робить висновок, що законодавець чітко і однозначно визначив поняття камеральної перевірки, в тому числі і предмет такої перевірки, а саме: дані зазначені у податкових деклараціях, розрахунках. За їх відсутності (податкових декларацій, розрахунків) по тій чи іншій причині у державному податковому органі, камеральна перевірка державним податковим органом проводитися не може і як наслідок такою перевіркою не може бути встановлене таке порушення як неподання платником податків податкової звітності-розрахунків збору за першу реєстрацію транспортних засобів за жовтень-грудень 2012 року.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї із таких обставин, в тому числі якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом.

Дослідження вказаних норм Податкового кодексу України дає суду підстави зробити висновок про те, що у разі якщо платник податків не подав в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом, державний податковий орган вправі провести тільки документальну позапланову перевірку.

Пунктами 78.4-78.8 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Відповідно до статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Всупереч вимогам Податкового кодексу України відповідач-Красилівська міжрайонна державна податкова інспекція Хмельницької області (Старокостянтинівське відділення) провела камеральну перевірку, тоді як закон вимагає у випадках неподання платником податків податкових декларацій, розрахунків проводити тільки документальну невиїзну перевірку.

Проведення перевірки забороненої Податковим кодексом України у випадках неподання платником податків податкових декларацій, розрахунків, відсутність рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та доказів надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, є на думку суду грубим порушенням норм Податкового кодексу України, які регулюють види, порядок та підстави проведення перевірок, та дають суду право зробити висновок про те, що податкове повідомлення-рішення прийняте за результатами проведеної протиправної перевірки також необхідно визнати протиправним та скасувати.

Що стосується таких підстав позивача для визнання податкового повідомлення-рішення протиправним та його скасування, а саме:

-неправомірне застосування штрафних санкцій в розмірі 1020 грн., як за повторне порушення, тому що в акті перевірки відсутня інформація про застосування до позивача штрафних санкцій протягом року;

-неправомірне визначення базового податкового (звітного) періоду на підставі пункту 239.2 статті 239 Податкового кодексу України, тоді як базовим податковим (звітним) періодом відповідно до статті 236 Податкового кодексу України є період, що дорівнює календарному року, в зв'язку з чим згідно пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України стаття 236 Податкового кодексу України суперечить пункту 239.2 статті 239 цього ж Кодексу, тому рішення необхідно приймати на користь платника податків, то суд вважає, що з таких підстав неможливо визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати, враховуючи такі обставини.

Із пояснень сторін, матеріалів перевірки і матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «НАРС АВТО» за період з жовтня 2012 року по грудень 2012 року проводило першу реєстрацію транспортних засобів на території України та не подало до державного податкового органу податкову звітність із збору за першу реєстрацію транспортних засобів за жовтень-грудень 2012 року, в кількості 5 штук.

Збір за першу реєстрацію транспортного засобу відноситься до загальнодержавних податків і зборів (підпункт 9.1.15 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 231.1 статті 231 Податкового кодексу України платниками збору є юридичні та фізичні особи, які здійснюють першу реєстрацію в Україні транспортних засобів, що відповідно до статті 232 цього Кодексу є об'єктами оподаткування.

Так як транспортні засоби першу реєстрацію яких на території України проводив позивач, є за змістом статті 232 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування збором за першу реєстрацію транспортного засобу, позивач відповідно до пункту 231.1 статті 231 цього кодексу є платником збору за першу реєстрацію транспортного засобу.

Одним із обов'язків платника податків як це передбачено підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України є обов'язок подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Загальний порядок подання до контролюючих органів декларацій, звітності та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів встановлений главою 2 (податкова звітність) розділу 2 Податкового кодексу України.

Згідно пунктів 49.1, 49.2, підпунктів 49.18.1-49.18.3 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

-календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

-календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

-календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Податковим кодексом України розмежовуються поняття «податковий період» та «звітний період», тобто звітний період є складовою частиною податкового періоду, а в деяких випадках співпадає з податковим періодом.

Згідно до підпунктів 7.1.6, 7.1.7, 7.1.8 пункту 7.1 статті 7 Податкового кодексу України під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи як податковий період, строк та порядок сплати податку, строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Так згідно статті 33 Податкового кодексу України податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

Податковий період може складатися з кількох звітних періодів.

Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.

Для збору за першу реєстрацію транспортних засобів в Україні пунктом 236.1 статті 236 Податкового кодексу України встановлено базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному року.

Пунктом 35.3 статті 35 Податкового кодексу України визначено, що порядок сплати податків та зборів встановлюється цим Кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.

Для збору за першу реєстрацію транспортних засобів в Україні, пунктом 237.1 статті 237, пунктами 239.1, 239.2 статті 239 Податкового кодексу України встановлено, що збір сплачується фізичними та юридичними особами перед проведенням першої реєстрації в Україні транспортних засобів.

Збір сплачується за місцем реєстрації транспортних засобів за ставками, які діють на день сплати.

Юридичні особи в десятиденний строк після першої реєстрації в Україні транспортних засобів подають відповідному органу державної податкової служби за місцем свого знаходження та за місцем реєстрації транспортного засобу розрахунок суми збору за такі транспортні засоби за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. До розрахунку обов'язково додаються копії реєстраційних документів, завірені відповідним уповноваженим державним органом України, який проводив таку реєстрацію.

Послідовний аналіз пункту 46.1 статті 46, пунктів 49.1, 49.2 статті 49, пунктів 33.1, 33.2, 33.3 статті 33, пункту 35.3 статті 35, пункту 237.1 статті 237, пунктів 239.1, 239.2 статті 239 Податкового кодексу України дає підставу суду зробити висновок про те, що хоча для збору за першу реєстрацію транспортних засобів в Україні встановлено базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному року, разом з тим такий базовий податковий (звітний) період складається із кількох звітних періодів, кількість яких залежить від кількості проведених реєстрацій транспортних засобів за базовий податковий (звітний) період і за кожен такий звітний період юридична особа в десятиденний строк після першої реєстрації в Україні транспортних засобів зобов'язана подати відповідному органу державної податкової служби за місцем свого знаходження та за місцем реєстрації транспортного засобу розрахунок суми збору за такі транспортні засоби.

Таке виключення із загального правила визначеного для платників збору за першу реєстрацію транспортних засобів статтею 236 Податкового кодексу України встановлено статтею 239 цього Кодексу тільки для платників податків-юридичних осіб, яким і є позивач.

Розрахунок суми збору за першу реєстрацію транспортних засобів затверджений наказом Державної податкової адміністрації України № 994 від 23.12.2010 року "Про затвердження форми Розрахунку суми збору за першу реєстрацію транспортних засобів, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за N 1423/18718.

Вказаний наказ втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 21 грудня 2012 року N 1405, яким затверджено нову форму Розрахунку суми збору за першу реєстрацію транспортних засобів, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 січня 2013 року за N 149/22681.

Ні попередній наказ Державної податкової адміністрації України, ні теперішній наказ Міністерства фінансів України не були в установленому порядку визнанні такими, що суперечать Конституції України, чи будь-якому діючому закону України, тобто були і є обов'язковими до виконання як контролюючими органами так і платниками податків.

За таких обставин суд при вирішенні спору не бере до уваги пояснення представника позивача про те, що статті 236, 239 Податкового кодексу України допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, як це передбачено пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України, зокрема, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Суд не вбачає у досліджених обставинах справи презумпції правомірності рішень платника податку, тому що норми статтей 236, 239 Податкового кодексу України не допускають неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України) і оскільки судом не встановлено такої обставини як можливість неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів.

Позивач - ТОВ «НАРС АВТО» зобов'язаний як платник податків щоразу після проведення кожної першої реєстрації транспортних засобів виконати вимоги пункту 239.2 статті 239 Податкового кодексу України, а саме: в десятиденний строк після кожної першої реєстрації в Україні транспортних засобів подати відповідному органу державної податкової служби за місцем свого знаходження та за місцем реєстрації транспортного засобу розрахунок збору за такі транспортні засоби за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Згідно акту перевірки, розрахунку штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) як додатку до акту перевірки від 19.02.2013 року № 174/17/33965307 та пояснень сторін судом встановлено, що позивач не подав до Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції (Старокостянтинівське відділення) у 2012 році п'ять розрахунків збору за першу реєстрацію транспортних засобів за жовтень-грудень 2012 року.

Враховуючи такі обставини суд вважає цілком законними висновки відповідача в акті перевірки про порушення позивачем пункту 239.2 статті 239 Податкового кодексу України.

Суд також при вирішенні спору не бере до уваги пояснення представника позивача про те, що відповідач у разі застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) повинен був визначати їх розмір в сумі 170 грн., а не 1020 грн., враховуючи таке.

Відповідно до пунктів 113.1, 113.3 статті 113, пункту 115.1 статті 115 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні подачки та збори.

Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

У разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

Згідно пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягне за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання, а ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Зазначена норма Податкового кодексу України не розмежовує фінансову відповідальність за неподання або несвоєчасне подання платником податків податкових декларацій (розрахунків) в залежності від видів податків і зборів, тому у разі якщо орган державної податкової служби встановлює, що протягом року на платника податків було накладено штраф за кожне неподання або несвоєчасне подання податкових декларацій (розрахунків) по будь-якому податку чи збору, не обов'язково такого ж по якому приймається рішення про застосування штрафу, орган державної податкової служби повинен нарахувати штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Згідно розрахунку штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) як додатку до акту перевірки від 19.02.2013 року № 174/17/33965307 встановлено і така обставина не заперечується поясненнями представника позивача, що за наявною в базах даних інформацією до платника податків - ТОВ «НАРС АВТО» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 170 грн., за податковим повідомленням-рішенням № 0000831600 від 28.09.2012 року на підставі акту перевірки № 746/16/33965307, яким встановлено, що ТОВ «НАРС АВТО» не подало в строки визначені Податковим кодексом України податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2012 року.

Податкове повідомлення-рішення № 0000831600 від 28.09.2012 року позивачем не оскаржувалось.

Враховуючи такі обставини суд вважає, що немає підстав визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції (Старокостянтинівське відділення) від 05.03.2013 року № 0000471701 в зв'язку із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення позивачем податкового законодавства в більшому на думку позивача розмірі, ніж це передбачено пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, аналізуючи все в сукупності суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000471701 від 05.03.2013 року на суму 5100 грн., є таким, що не відповідає вимогам Податкового кодексу України, тобто є протиправним, в зв'язку з тим, що прийняте на підставі акту перевірки який не відповідає вимогам Податкового кодексу України, тому його необхідно скасувати.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 7, 9, 15, 16, 20, 33, 42, 46, 47, 49, 54, 58, 75, 76, 78, 79, 86, 113, 115, 120, 231, 232, 236, 237, 239 Податкового кодексу України, ст.ст. 9, 11, 86, 159 - 163, 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області (Старокостянтинівське відділення) № 0000471701 від 05.03.2013 року, яким до товариства з обмеженою відповідальністю "НАРС АВТО" м. Старокостянтинів Хмельницької області застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 5100 грн., (п'ять тисяч сто гривень).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 15 квітня 2013 року

Суддя/підпис/В.К. Блонський"Згідно з оригіналом" Суддя В.К. Блонський