Постанова № 30649360, 09.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 квітня 2013 року 810/1141/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання: Пасічнюк С.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Балицький Т.М.,

представника відповідача - Чеченєва Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АБ Груп»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АБ Груп» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.12.2012 № 0000412203 та № 00004022203.

Ухвалами суду від 07.03.2013 було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явились представники сторін.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 05.12.2012 № 0000412203 та № 00004022203. Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує невмотивованістю висновків акта перевірки та порушеннями відповідачем норм чинного законодавства.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив повністю відмовити у задоволенні позову, подав письмові заперечення. Обґрунтовуючи заперечення проти позову представник відповідача зазначив, що вважає висновки акта перевірки вмотивованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - законними.

Дослідивши обставини справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

12.11.2012 відповідач за наслідками перевірки позивача виніс Акт №831/22-3/37284619 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АБ Груп» (код ЄДРПОУ 37284619) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «НОРТ ВУД» (код за ЄДРПОУ 37015143) за липень місяць 2012 року» (надалі Акт перевірки від 12.11.2012).

Із Акта перевірки слідує, що відповідач встановив наступні порушення позивачем норм податкового законодавства:

- згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу припису закону - Договір № 07-12 від 02 липня 2012 року ТОВ «АБ Груп» та ТОВ «НОРТ ВУД» на загальну суму - 49 000,00 грн., у т. ч. ПДВ - 8 166, 67 грн.;

- п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), у зв'язку з чим ТОВ «АБ Груп» занижено суму податку на додану вартість у розмірі - 8 166,67 грн. за липень місяць 2012 року;

- п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (із змінами та доповненнями), у зв'язку з чим ТОВ «АБ Груп» занижено податок на прибуток за ІІІ квартал 2010 року у розмірі - 8 575,00 грн.

Як слідує зі змісту Акта перевірки, підставою донарахування позивачу сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток є факт господарських правовідносин у перевіряємому періоді з контрагентом - ТОВ «НОРТ ВУД».

Відповідач обґрунтовує порушення встановлені в Акті перевірки тим, що Броварською ОДПІ було складено Акт від 25.09.2012 № 114/22-5/37015143 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НОРТ ВУД» з питань підтвердження господарських відносин з підприємствами - постачальниками та покупцями за липень 2012 року. Крім того, відповідач зазначив, що підприємство відсутнє за місцезнаходженням та, що корпоративні права продані іншому власнику. Також, у Акті перевірки позивача, відповідач посилається на пояснення гр. ОСОБА_4, яка є засновником та директором ТОВ «Тіара - ВМН» (контрагент ТОВ НОРТ ВУД») та яка передала свої корпоративні права гр. ОСОБА_5, і яка пояснила, що господарською діяльністю не займалась та ніколи не бачила директора чи бухгалтера ТОВ «НОРТ ВУД».

Посилаючись на вказані обставини, викладені в Акті перевірки від 12.11.2012, відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину укладеного між позивачем та ТОВ «НОРТ ВУД».

На підставі вказаного Акта перевірки від 12.11.2012 відповідачем було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 05.12.2012 № 0000412203 та № 00004022203.

Позивач не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Досліджуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд надав оцінку документам, які були досліджені і відповідачем при проведенні перевірки позивача, а саме:

- копія договору поставки від 02.07.2012 № 07-12;

- копії платіжних доручень;

- копії видаткових накладних;

- копії податкових накладних;

- копії виписок з банківських рахунків;

- копії товарно-транспортних накладних;

- копія Акту від 15.10.2012 №36/22-5/37015/43 про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НОРТ ВУД»;

- копія Акту від 25.09.2012 №114/22-5/37015/43 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НОРТ ВУД» з питань підтвердження господарських відносин з підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями за липень 2012 року.

Із вищезазначених документів слідує, що 02.07.2012 між позивачем та ТОВ «НОРТ ВУД» було укладено договір поставки № 07-12 (далі - договір № 07-12). За умовами цього договору ТОВ «НОРТ-ВУД» (продавець за договором) зобов'язувалось постачати сипучі будівельні матеріали (в подальшому товар) в асортименті позивачеві (покупцеві) згідно додатків до договору та накладних, а позивач (покупець) зобов'язувався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму відповідно до умов Договору.

Дійсність виконання договору № 07-12 була підтверджена представником позивача в судовому засіданні наступними документами:

- видатковими накладними від 12.07.2012 № РН-25; від 27.07.2012 № РН-44;

- податковими накладними від 12.07.2012 № 25; від 27.07.2012 № 44;

- платіжними дорученнями від 06.08.2012 № 84; від 25.07.2012 № 75;

- товарно-транспортними накладними від 12.07.2012 № 2134; № 2136; від 17.07.2012 № 2159; № 2155; від 27.07.2012 № 2185; від 31.07.2012 № 2198;

- виписками із банківського рахунку від 11.07.2012; від 18.07.2012; від 24.07.2012; від 26.07.2012; від 31.07.2012.

Окрім того, представник позивача обґрунтовуючи господарську доцільність укладення договору № 07-12 та призначення товару за цим договором подав до суду наступні документи, які підтверджують реалізацію придбаного товару контрагентам позивача, а саме: копію сертифікату відповідності; копію договору поставки № 01/05-12; видаткові накладні та податкові накладні виписані позивачем ТОВ «БУДКОМ ПЛЮС»; податкові накладні виписані позивачем ТОВ «Новобуд-ВС».

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет спору у даній справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні відповідач заперечував проти задоволення позову, однак його заперечення не були підтверджені належними та достатніми доказами.

Відсутність належних доказів, які б вказували на порушення податкового законодавства, що має наслідком безумовне та чітко визначене застосування відповідних санкцій податкового законодавства, та за умов застосування презумпції правомірності рішень платника податку, передбаченого п.4.1.4. Податкового кодексу України, приводить суд до висновку про задоволення позову та скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Щодо правового врегулювання відносин визначення платником податкового кредиту з податку на додану вартість та декларування валових витрат при визначенні позивачем податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.14.1.181 статті 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема і з придбання товарів.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Відносно твердження податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем контрагенту - ТОВ «НОРД ВУД» в оплату за поставлений товар є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Щодо висновку відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «НОРТ ВУД», суд зазначає наступне.

Чинним законодавством не передбачено такого наслідку (санкції) встановлення факту нікчемності (недійсності) правочину, як донарахування податкових платежів за такими правочинами, зокрема і платежів з ПДВ та податку на прибуток.

Донарахування податкових зобов'язань, є за своїм змістом санкцією за допущене порушення платником податку у сфері виключно податкових правовідносин, а встановлення ознак недійсності чи правомірності правочину є суть цивільних правовідносин, в сфері дії яких податкові органи не наділені управлінськими повноваженнями. Тому, висновок відповідача про недійсність (нікчемність) договору №5 в Акті перевірки не може бути належною юридичною підставою для винесення оскаржуваного рішення та має лише інформативний характер.

За умов відсутності вказівки та доказів вчинення позивачем правопорушення у сфері саме податкових правовідносин, застосування санкцій податкового законодавства у вигляді донарахування податкових зобов'язань та штрафу є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про нікчемність укладеного між позивачем і ТОВ «НОРТ ВУД» правочину на підставі розгляду матеріалів перевірки, яка здійснена податковим органом, в якій досліджувались господарські взаємовідносини ТОВ «НОРТ ВУД» з іншим підприємством - ТОВ «Тіара - ВМН», а не позивачем.

Таким чином суд, вивчивши документи подані представником позивача, не може виключити дійсність проведення господарських операцій на виконання договору №07-12, оскілки виконання договору №07-12 та право позивача на формування податкового кредиту та віднесення позивачем витрат, понесених у зв'язку з здійснення господарських взаємовідносин з контрагентом, до сум валових витрат, підтверджено позивачем первинними бухгалтерськими документами.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що позивач неправомірно сформував податковий кредит та включив до валових витрат суми по господарських взаємовідносинах з контрагентом - ТОВ «НОРД ВУД», а висновки податкового органу викладені в Акті перевірки не підтверджені і є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення від 05.12.2012 № 0000412203 та № 00004022203, - є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 5.12.2012 №0000412203 та №0000402203, прийняті Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АБ Груп» судовий збір у розмірі 220 (двісті двадцять) гривень 00 копійок .

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.

Повний текст постанови виготовлено та підписано - 12 квітня 2013 р.