Постанова № 30648109, 27.03.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

27 березня 2013 року 15 год. 10 хв. Справа № 0870/10136/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., при секретарі судового засідання Шмаріні І.О., за участю представників позивача - Міщенко О.В. (довіреність від 15 березня 2013 року) та Кравченко А.Б. (довіреність від 22 березня 2013 року), представника відповідача - Худолій Н.В. (довіреність від 01 жовтня 2012 року), представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7» - Кіпи О.В. (довіреність від 16 січня 2013 року), представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Запорізької міської ради - не прибув, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби до Департаменту житлового господарства та розподілу житлової площі Запорізької міської ради про звернення стягнення податкового боргу.

25 жовтня 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі іменується - позивач) до Департаменту житлового господарства та розподілу житлової площі Запорізької міської ради (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд звернути стягнення податкового боргу на кошти Департаменту житлового господарства та розподілу житлової площі Запорізької міської ради в рахунок погашення податкового боргу Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7» в розмірі 1177415 грн. 06 коп., у тому числі податкового боргу по податку на додану вартість в розмірі 915989 грн. 01 коп., податкового боргу по податку на прибуток в розмірі 243773 грн. 02 коп., боргу по земельному податку в розмірі 16536 грн. 46 коп. та орендної плати за землю з юридичних осіб в розмірі 1113 грн. 57 коп.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7» має перед бюджетом податковий борг в розмірі 1177415 грн. 06 коп., у тому числі: зі сплати податку на додану вартість в розмірі 915989 грн. 01 коп., зі сплати податку на прибуток в розмірі 243773 грн. 02 коп., зі сплати земельного податку в розмірі 16536 грн. 46 коп. та зі сплати орендної плати за землю з юридичних осіб в розмірі 1113 грн. 57 коп., який в силу приписів статті 96 Податкового кодексу України підлягає стягненню з органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває майно боржника - Департаменту житлового господарства та розподілу житлової площі Запорізької міської ради.

Ухвалою суду від 15.02.2013 справу №0870/10136/12 прийнято до провадження на розгляд суддею Недашківською К.М. на підставі розпорядження керівника апарату Запорізького окружного адміністративного суду від 14.02.2013 №8 у зв'язку з перебуванням судді Нечипуренка О.М. на лікуванні, та призначено судове засідання на 05.03.2013.

27.03.2013 в судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

В судове засідання також прибув представник відповідача, підтримав, викладену в письмових запереченнях на адміністративний позов, правову позицію щодо предмета спору та просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 27.03.2013.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7» пройшло процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 №755-IV, та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби.

Податковий борг Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7» на суму в розмірі 1177415 грн. 06 коп. виник внаслідок систематичної несплати відповідачем в повному обсязі самостійно нарахованих по податковим деклараціям, поданим до податкового органу, зобов'язань, та при реалізації владної управлінської функції суб'єктом владних повноважень відносно суб'єкта господарювання були винесені рішення, якими покладено обов'язок здійснити платежі на користь відповідних бюджетів, що спричинило утворення суми заборгованості.

В судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7», пояснив, що факт наявності податкового боргу в розмірі 1177415 грн. 06 коп. ним не заперечується, проте його сплата є неможливою через скрутне фінансове становище підприємства.

Позивач, посилаючись на приписи статті 96 Податкового кодексу України, зазначав, що оскільки у Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7» відсутнє власне майно, а все майно, яке перебуває у його користуванні, належить до сфери управління Департаменту житлового господарства та розподілу житлової площі Запорізької міської ради, то сума податкового боргу підлягає стягненню з останнього.

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з вимогою від 11.04.2012 №1684/10/19-12 про розгляд на найближчій сесії питання погашення податкового боргу Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7 шляхом виділення коштів місцевого бюджету (а.с. 24), проте відповіді за результатами такого звернення не отримав.

За приписами пункту 96.3 статті 96 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі іменується - ПК України), відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Право на звернення до суду з позовними вимогами про звернення стягнення податкового боргу позивач обґрунтовує неотриманням у визначений строк відповіді від органу, в управлінні якого перебуває майно Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7».

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив та вказав, що Департамент житлового господарства та розподілу житлової площі Запорізької міської ради не являється окремим органом місцевого самоврядування, який може вирішувати питання можливості погашення податкового боргу комунального підприємства шляхом виділення коштів місцевого бюджету, а являється лише структурним виконавчим органом Запорізької міської ради, до якого не можуть бути заявлені такі вимоги.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу заявлених вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 96.1.1 пункту 96.1 статті 96 ПК України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Аналізуючи положення наведеної статті ПК України, суд приходить до висновку, що обов'язок податкового органу звертатися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади щодо прийняття ними рішення про виділення коштів місцевого бюджету на погашення податкового боргу комунального підприємства обумовлений лише наявністю певних обставин: 1. недостатністю суми коштів, отриманої від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, на покриття суми його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів; 2. відсутністю у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено.

Судом встановлено, що з метою забезпечення виконання боржником зобов'язань зі сплати податкового боргу, майно КП «ВРЕЖО №7» було передано в податкову заставу на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради «Про погодження зміни об'єкту податкової застави» від 03.02.2012 №03-20/00228 (а.с. 207), на підставі якого податковим керуючим Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби було складено Акт опису майна від 22.02.2012 №2 (а.с. 206), предметом якого являлась двоповерхова адміністративно-управлінська будівля по вул. Явірній, 8 в м. Запоріжжі.

В матеріалах справи наявний Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) від 06.03.2012 №35157761 (а.с. 205), де зазначено про міну об'єкта обтяження на підставі Акту опису від 01.12.2009 №326 на майно платника податків згідно Акту опису від 22.02.2012.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не дотримано порядок, визначений статтею 96 ПК України, оскільки матеріалами справи підтверджено факт наявності майна, що перебуває у податковій заставі та передане для забезпечення виконання грошових зобов'язань боржником, а контролюючий орган не вживав жодних заходів щодо продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства на покриття суми його податкового боргу.

Крім того, суд погоджується з доводами відповідача про те, що орган державної податкової служби, на виконання приписів статті 96 ПК України, був зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з відповідним поданням, проте відповідач не відноситься до таких суб'єктів. Департамент житлового господарства та розподілу житлової площі Запорізької міської ради не являється органом місцевого самоврядування або ж окремим органом виконавчої влади, а створений відповідно до рішення Запорізької міської ради «Про структуру виконавчих органів Запорізької міської ради, загальну чисельність апарату Запорізької міської ради та її виконавчих органів з 01.03.2011» від 18.02.2011 №6.

Відповідно до частини 3 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі іменується - Закон України №280/97-ВР), матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Частиною 5 статті 16 Закону України №280/97-ВР встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 17 Закону України №280/97-ВР визначено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Основним документом, яким керується Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7» при здійсненні своєї діяльності, є Статут, затверджений розпорядженням Запорізької міської ради Народних депутатів від 14.08.1995 №1485.

Пунктом 1.4 Статуту Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7» (а.с. 40-42) встановлено, що таке підприємство є комунальним, заснованим на державній комунальній власності і уповноважене власником - Запорізькою міською радою народних депутатів, в особі Запорізького управління житлового господарства, забезпечувати збереження, експлуатацію, капітальний та поточний ремонти житлового фонду, який знаходиться в віданні місцевих рад.

Таким чином, на умови відсутності майна, внесеного в податкову заставу комунального підприємства, податковий орган був зобов'язаний звернутись до Запорізької міської ради, як органу місцевого самоврядування, з відповідним поданням, оскільки питання виділення коштів з місцевого бюджету на погашення податкового боргу комунального підприємства можливе виключно за результатами розгляду такого питання на сесії.

Оскільки, контролюючим органом не були вжиті заходи щодо продажу майна, що перебуває в податковій заставі, суд приходить до висновку, що недотримання податковим органом порядку, визначеного статтею 96 ПК України, є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення податкового боргу Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7» в розмірі 1177415 грн. 06 коп. на кошти Департаменту житлового господарства та розподілу житлової площі Запорізької міської ради.

Керуючись статтями 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - залишити без задоволення.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М.Недашківська