Ухвала суду № 30647115, 03.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4003/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

03 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.,

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.08.2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум - Оил» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

TOB «Преміум - Оил» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.03.2012 № 0000252302 та № 0000262302.

Окружний адміністративний суд своєю постановою від 16.08.2012 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 21.11.2011 року за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Преміум-Оил» ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС було складено Акт № 545/1-23-20-36644132 (далі - Акт перевірки), яким встановлено, зокрема, порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на 182554 грн., а також порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України, п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року N 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за N233/2037, ст. 3 Закону України «Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів» та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 764382 грн. та завищення від'ємного значення податку на додану вартість на 17509 грн.

13.12.2011 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено повідомлення-рішення: № 00001132320, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 764382 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 109039 грн.; № 00001142320, яким у зв'язку з порушенням пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України, ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 182554 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 30265 грн.

За результатами оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень від 13.12.2011 року, Державна податкова служба у м. Києві скасувала їх та 12.03.2012 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0000262302, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 781891 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 109037 грн.; № 0000252302, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 182554 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 30264 грн.

З матеріалів справи вбачається, що TOB «Преміум - Оил» укладено з TOB «Дія» та TOB «Скап Холдінг» договори про надання консалтингових-маркетингових послуг від 05.10.2009 року № 05-10/2009У та від 04.04.2010 року № 02-04/2010У, з TOB «Інтерпетрол» договір поставки від 29.06.2010 року № 16, з TOB «Сірмідсан» договір про надання рекламних послуг від 30.08.2010 року № 30/08/10-1, з TOB «Ціррус ЛТД» договір купівлі-продажу пального та його передачі за бланками-дозволами внутрішнього обігу від 31.08.2010 року № 348, з TOB «Про-Імпорт» та ПП «Стройторг-Т» агентські договори від 01.02.2011 року № 01/02-11 та від 01.04.2011 року № 10411, а також за усними домовленостями з TOB «Вакко» щодо поставки товарів (нафтопродуктів), на підставі яких позивачу надано відповідні агентські, рекламні, консалтингові та маркетингові послуги та поставлено відповідні товари (нафтопродукти), що підтверджується належним чином оформленими актами виконаних робіт, актами приймання передачі, актом приймання-здачі виконаних робіт (послуг), актом приймання передачі бланків-дозволів (талонів), кошторисом робіт на виготовлення та розповсюдження рекламної продукції, рахунками на оплату, видатковими, товарно-транспортними та податковими накладними. Позивач надані послуги та товари оплатив повністю, в тому числі сплативши у їх ціні податок на додану вартість у розмірі 436140 грн., що підтверджується реєстрами розрахункових документів та виписками банку з відмітками про їх виконання.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, правочини між TOB «Преміум-Оил» та TOB «Дія», TOB «Скап Холдінг», TOB «Інтерпетрол», TOB «Сірмідсан», TOB «Ціррус ЛТД». TOB «Про-Імпорт», ПП «Стройторг-Т», TOB «Вакко» виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами виконаних робіт, актами приймання передачі, актом приймання-здачі виконаних робіт (послуг), актом приймання передачі бланків-дозволів (талонів), кошторисом робіт на виготовлення та розповсюдження рекламної продукції, рахунками на оплату, рахунками-фактурами, видатковими, товарно-транспортними та податковими накладними.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується: договорами поставки, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), видатковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ, які були складені під час реалізації позивачем поставлених нафтопродуктів; договором про зберігання нафтопродуктів від 06.03.2010 року № 0603-03, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунками-фактурами, а також договором суборенди резервуарів від 01.04.2011 року № CO-1/06, актами прийому-передачі резервуарів, актами надання послуг, рахунком на оплату до нього, реєстром розрахункових документів, що підтверджують наявність у TOB «Преміям - Оил» спеціальних умов (ємкостей) для зберігання придбаних нафтопродуктів; «Маркетинговими дослідженнями ринку нафтопродуктів України Прогнози та перспективи.», використаними позивачем у подальшому у своїй господарській діяльності при її плануванні та веденні, які були складені та надані позивачу TOB «Скап Холдінг» на виконання умов договору від 04.04.2010 року № 02-04/2010У; «Аналізом основних учасників ринку продажу палива в Україні» та «Аналізом розвитку ринку нафтопродуктів в Україні, Росії 2008-2009 рр. Огляд світового ринку нафти» використаними позивачем у подальшому у своїй господарській діяльності при її плануванні та веденні, які були складені та надані позивачу TOB «Дія» на виконання умов договору від № 05-10/2009У; ліцензіями Головавтотрансінспекції про надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, що підтверджує наявність у постачальників позивача законодавчо передбачених умов для здійснення перевезень відповідних вантажів; договорами поставки, договором купівлі-продажу пального та його передачі за бланками-дозволами внутрішнього обігу, довіреностями на отримання ТМЦ, видатковими накладними, реєстрами розрахункових документів, які були складені внаслідок посередництва комерційних агентів ПП «Стройторг-Т» та TOB «Про-Імпорт» на виконання умов агентських договорів від 01.02.2011 року № 01/02-11 та від 01.04.2011 року № 10411; завданням, календарним планом на виконання робіт (надання послуг), планом розповсюдження рекламної продукції, а також листівкою (рекламним буклетом) щодо господарської діяльності та комерційної пропозиції TOB «Преміум-Оил», які були складені на виконання умов договору з TOB «Сірмідсан» про надання рекламних послуг від 30.08.2010 року № 30/08/10-1.

Що стосується посилання відповідача на порушення кримінальної справи № 69-107 відносно, зокрема, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за фактом створення фіктивних підприємств TOB «Вакко» та TOB «Скап Холдінгс», за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, то колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що по-перше, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробки документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-друге, постановою слідчого з ОВС СУ ПМ ДПА України від 27.04.2011 року кримінальна справа № 69-107 відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за фактом створення фіктивних підприємств TOB «Вакко» та TOB «Скап Холдінгс», за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, за відсутністю складу злочину, закрита, по-третє, відповідачем всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано належних доказів на підтвердження існування вказаних обставин.

Як видно з матеріалів справи, на момент укладення відповідних правочинів, підписання актів виконаних робіт, актів приймання передачі, актів приймання-здачі виконаних робіт (послуг), акту приймання передачі бланків-дозволів (талонів), кошторису робіт на виготовлення та розповсюдження рекламної продукції, рахунків на оплату, видаткових, товарно-транспортних та податкових накладних, юридичні особи TOB «Дія», TOB «Скап Холдінг», TOB «Інтерпетрол», TOB «Сірмідсан», TOB «Ціррус ЛТД», TOB «Про-Імпорт», ПП «Стройторг-Т», TOB «Вакко» не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Посилання податкового органу про порушення вимог чинного законодавства під час ведення своєї господарської діяльності TOB «Вакко» є необгрунтованим, оскільки, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-друге, сам по собі акт не є беззаперечним, належним та допустимим доказом даних фактів.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що правочини між TOB «Преміум-Оил» та TOB «Дія», TOB «Скап Холдінг», TOB «Інтерпетрол», TOB «Сірмідсан», TOB «Ціррус ЛТД», TOB «Про-Імпорт», ПП «Стройторг-Т», TOB «Вакко» були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, доказів наявності у TOB «Преміум-Оил» та TOB «Дія», TOB «Скап Холдінг», TOB «Інтерпетрол», TOB «Сірмідсан», TOB «Ціррус ЛТД», TOB «Про-Імпорт», ПП «Стройторг-Т», TOB «Вакко» умислу на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судами встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні, з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Згідно з п. 1.7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України та Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України, пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, сума ПДВ у розмірі 436140 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних TOB «Інтерпетрол», TOB «Сірмідсан», TOB «Ціррус ЛТД» та TOB «Вакко». На момент складання вказаних податкових накладних TOB «Інтерпетрол», TOB «Сірмідсан», TOB «Ціррус ЛТД» та TOB «Вакко» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також зареєстровані платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого колегія судді погоджується з висновком суду про наявність у них права на складання податкових накладних. Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 436140 грн., віднесена TOB «Преміум-Оил» до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 201 ПК України та Порядку № 165.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду, викладеної в ухвалі від 29.03.2012 у справі № К/9991/1617/11, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Водночас, згідно з ст. 3 Закону України «Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів» податкові зобов'язання з податку на додану вартість, що виникають у зв'язку з продажем товарів, визначених у статтях 1 та 2 цього Закону, нараховуються за наслідками податкового періоду, на який припадає отримання продавцем коштів або інших видів компенсацій вартості таких товарів від покупця. При цьому право на збільшення податкового кредиту платників податку на додану вартість - покупців таких товарів виникає у податковий період, на який припадає здійснення оплати коштами або шляхом надання інших видів компенсацій їх вартості, без застосування положень пункту 187.6 статті 187 Податкового кодексу України.

Тобто, вказаною правовою нормою встановлено порядок застосування касового методу визначення податкових зобов'язань при продажу товарів визначених статями 1 та 2 вказаного Закону, а саме нафти сирої (код 2709 00 000 згідно з Гармонізованою системою опису та кодування товарів), ввезеної на територію України до 31.12.2001 та важких дистилятів (дизельного пального) за кодами згідно з Гармонізованою системою опису та кодування товарів 2710 00 610, 2710 00 650, 2710 00690, ввезених на територію України до 01.10.2000 або виготовлених нафтопереробними заводами України до 01.10.2000.

Беручи до уваги те, що у відповідача відсутні докази про наявність інформації щодо термінів виготовлення чи ввезення дизельного пального, підтверджену відповідними документами податкового та бухгалтерського обліку, суд приходить до висновку щодо недоведеності відповідачем правомірності застосування касового методу при придбанні чи продажу вказаних товарів. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.07.2009 у справі № К-13707/06.

Крім того, преамбула Закону України «Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів», яка передбачала, що вказаний Закон спрямований на створення умов для безперебійного забезпечення сільськогосподарських працівників паливно-мастильними матеріалами та запобігання збільшенню цін на них у період підготовки та проведення весняно-польових робіт у 2000 році, залишилась незмінною. Таким чином, строк дії Закону № 1521-111, а саме 2000-й рік, встановлений у тексті преамбули, і не може застосовуватись до господарських операцій, здійснених у 2011 році. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.03.2007 у справі № К-19973/06.

Таким чином, враховуючи наведене, а також те, що відповідачем не надано доказів виготовлення дизельного палива до 1 жовтня 2000 року, як встановлено статтею 2 Закону України «Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних операцій», у відповідача не було підстав для застосування «касового методу» нарахування податкових зобов'язань згідно вказаного Закону, а відтак, позивач правомірно сформував податковий кредит по факту отримання від контрагентів податкових накладних, тобто по першій події, передбаченій п. 198.2 ст. 198 ПК України.

Судом також враховується, що, як видно з матеріалів справи, позивач оплатив дизпаливо отримане у квітні 2011 року на загальну суму 1571248 грн. у т.ч. ПДВ 261845 грн., отримане у травні 2011 року на загальну суму 3080293 грн. у т.ч. ПДВ 513382 грн. та отримане у червні 2011 року на загальну суму 4888081 грн. у т.ч. ПДВ 814680 грн. в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами розрахункових документів з відмітками банку про їх виконання.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних TOB «Інтерпетрол», TOB «Сірмідсан», TOB «Ціррус ЛТД» та TOB «Вакко» податкових накладних, а також не застосування касового методу, за висновком судів, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС про порушення TOB «Преміум-Оил» пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України, п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, ст. З Закону України «Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів» є необгрунтованим та таким, що не відповідає законодавству та дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 12.03.2012 року № 0000262302 - безпідставним та неправомірним.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні положення містяться у пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

З огляду на вищевказане, а також враховуючи, що витрати позивача за правочинами з TOB «Інтерпетрол», TOB «Сірмідсан», TOB «Ціррус ЛТД» та TOB «Вакко» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, а у відповідача були відсутні підстави для застосування «касового методу» нарахування податкових зобов'язань позивачу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість висновку Акту перевірки про порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 12.03.2012 року № 0000252302 - безпідставним та неправомірним.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.08.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали суду виготовлений 08.04.2013 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.