Постанова № 30647045, 01.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 квітня 2013 року № 826/2913/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ІНВЕСТ ГРУП" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000522628, №000522728 від 09.10.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Інвест Груп» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 09 жовтня 2012 року № 000522628 та № 000522728.

Позивач не погоджується з висновками Акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем неправомірно визнано витрати позивача незаконними.

Представник відповідача у судовому засіданні 01 квітня 2013 року адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях проти позову, співпадають з висновками акта від 10 вересня 2012 року № 721/22-7/37592955 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Інвест Груп» (код ЄДРПОУ 37592955) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій з оренди державного нерухомого майна концерну «Війсьторгсервіс» (код ЄДРПОУ 33689922) та його здачі в суборенду третім особам за період з 01 січня 2011 року по 31 липня 2012 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Інвест Груп» (код ЄДРПОУ 37592955) зареєстровано як юридична особа Солом'янському районною у місті Києві державною адміністрацією 02 березня 2011 року; місцезнаходження юридичної особи: 03151, місто Київ, вул. Волинська, будинок 47 (копія Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Інвест Груп», затвердженого загальними зборами учасників, протокол № 9 від 07 серпня 2012 року міститься в матеріалах справи).

Згідно Довідки серії АБ № 516294 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до основних видів діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Інвест Груп» за видами КВЕД відносяться: управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту (68.32.); роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (47.11.); складське господарство (52.10.); діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (56.10.); купівля та продаж власного нерухомого майна (68.10.); надання в оренду і експлуатацію власного чи орендованого майна (68.20.).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Інвест Груп» перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби з 03 березня 2011 року № 32068 та зареєстроване як платник податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлення від 16 травня 2012 року № 378/22-7 та наказів Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби № 1112 від 24 липня 2012 року, № 1275 від 22 серпня 2012 року, № 1332 від 30 серпня 2012 року, згідно підпункту 78.1.11. пункту 78.1. статті 78, пункту 82.2. статті 82 Податкового кодексу України та постанови від 19 червня 2012 року про призначення документальної позапланової перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Інвест Груп» за період з 01 січня 2011 року по теперішній час в рамках кримінальної справи № 49-3089, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Інвест Груп» (код ЄДРПОУ 37592955) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій з оренди державного нерухомого майна концерну «Військторгсервіс» (код ЄДРПОУ 33689922) та його здачі в суборенду третім особам за період з 01 січня 2011 року по 31 липня 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 10 вересня 2012 року № 721/22-7/37592955.

Як висновок проведеної перевірки, податковим органом встановлено наступні порушення:

- підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139, підпункту 138.10.4. пункту 138.10. статті 138, підпункту 14.1.36., підпункту 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, статей 1-4, 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 676 685, 00 грн., в тому числі: за II квартал 2011 року на суму 87 808, 00 грн.; за II-III квартали 2011 року на суму 190 289, 00 грн.; за II-IV квартали 2011 року на суму 319 496, 00 грн.; за I квартал 2012 року на суму 209 138, 00 грн.; за півріччя (I+II квартали) 2012 року на суму 357 189, 00 грн.;

- пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, статей 1-4, 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 432 800, 00 грн., в тому числі по періодах: червень 2011 року - 18 874, 00 грн.; липень 2011 року - 20 018, 00 грн.; серпень 2011 року - 44 359, 00 грн.; вересень 2011 року - 15 002, 00 грн.; жовтень 2011 року - 10 587, 00 грн.; листопада 2011 року - 77 769, 00 грн.; грудень 2011 року - 36 559, 00 грн.; січень 2012 року - 30 143, 00 грн.; лютий 2012 року - 44 530, 00 грн.; березень 2012 року - 44 530, 00 грн.; квітень 2012 року - 30 143, 00 грн.; травень 2012 року - 30 143, 00 грн.; червень 2012 року - 30 143, 00 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивачем подані заперечення від 27 вересня 2012 року № 265, які залишені без задоволення, а висновки акту від 10 вересня 2012 року № 721/22-7/37592955 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Інвест Груп» (код ЄДРПОУ 37592955) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій з оренди державного нерухомого майна концерну «Війсьторгсервіс» (код ЄДРПОУ 33689922) та його здачі в суборенду третім особам за період з 01 січня 2011 року по 31 липня 2012 року - без змін.

На підставі висновків акту перевірки, податковим органом згідно із підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України за порушення пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення - рішення від 09 жовтня 2012 року № 00526228, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 536 283, 00 грн., в тому числі за основним платежем - на суму 432 800, 00 грн., за штрафними санкціям - на суму 103 483, 00 грн.

Також, на підставі висновків акту перевірки, податковим органом згідно із підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України за порушення підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139, підпункту 138.10.4. пункту 138.10. статті 138, підпункту 14.1.36., підпункту 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення - рішення від 09 жовтня 2012 року № 000527228, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 765 982, 00 грн., в тому числі за основним платежем - на суму 676 685, 00 грн., за штрафними санкціями - на суму 89 297, 00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, спірні податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Інвест Груп» від 17 жовтня 2012 року № 293 та від 28 грудня 2012 року № 351 - без задоволення (копії рішення Державної податкової служби у місті Києві від 17 грудня 2012 року № 8592/10/12-114 та рішення Державної податкової служби України від 25 лютого 2013 року № 2882/6/10-2115 містяться в матеріалах справи).

Позивача не погоджується із такими висновками акту перевірки та вважає спірні податкові повідомлення - рішення від 09 жовтня 2012 року № 000522628 та № 000522728 таким, що підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За результатами перевірки встановлено та не спростовується представниками сторін, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Інвест Груп» орендує у Концерну «Військторгсервіс» цілісний майновий комплекс на підставі угоди від 01 квітня 2011 року про внесення змін та доповнень до Договору № 140/5-1-01-03 від 01 січня 2003 року, укладеної між Концерном «Військторгсервіс» (Орендодавець, Балансоутримувач) та ТОВ «Інтер Інвест Груп» (Орендар) в особі філії № 3 Концерну «Військторгсервіс», згідно з якою права та обов'язки орендаря ТОВ «Енергобудпроект» за договором оренди переходять до ТОВ «Інтер Інвест Груп».

Договір від 01 січня 2003 року № 140/5-1-01-03 був укладений між Головним управлінням торгівлі Тилу Міністерства оборони України, правонаступником якого є Концерн «Військторгсервіс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Львівська гарнізонна база» щодо оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства.

Між Концерном «Військторгсервіс» (Орендодавець, Балансоутримувач) та ТОВ «Інтер Інвест Груп» (Орендар) на виконання рішення господарського суду міста Києва від 25 листопада 2011 року у справі № 11/265 укладеного угоду від 01 лютого 2012 року про внесення змін до Договору № 140/5-1-01-03 від 01 січня 2003 року оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу Підприємства. Сторони уклали дану якій прийшли до взаємної згоди викласти Договір № 140/5-1-01-03 від 01 січня 2003 року в новій редакції.

За висновками акту перевірки, згідно з поясненням, наданим листом від 03 серпня 2012-09-03 № 3 ТОВ «Інтер Інвест Груп» віднесло суми орендної плати та загально експлуатаційних витрат (відшкодування постачання електричної енергії, газо-, водо-, теплопостачання) до складу витрат на загальну суму 8174400 грн.

Відповідач стверджує, що згідно з наданими до перевірки документами суми щодо сум орендної плати та загально-експлуатаційних витрат (відшкодування постачання електричної енергії, газо-, водо-, теплопостачання) та з урахуванням пояснення товариства, наданого листом від 03.08.2012-09-03р. № 3 встановлено, що ТОВ «Інтер Інвест Груп» в порушення підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139, підпункту 138.10.4. пункту 138.10. статті 138, підпункту 14.1.36., підпункту 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України безпідставно завищено витрати на 847157 грн. внаслідок включення до складу витрат витрати, які не підтверджені первинними документами.

Зокрема, перевіркою встановлено наступні обставини: умовами наданого договору з додатковими угодами до нього не передбачено надання орендодавцем послуг загально-експлуатаційних та комунальних витрат, сплати за електроенергію, крім того, в періоді, що перевірявся ТОВ «Інтер Інвест Груп» включило до складу витрат компенсацію земельного податку (відшкодування земельного податку) перерахованого у складі вартості послуг по оренді приміщення по зазначеному договору; згідно з наданими до перевірки актами виконаних робіт неможливо встановити правильність нарахування вказаних витрат, тому що в даних в актах виконаних робіт не вказано показники згідно з якими розраховується дана сума (площа, вартість комунальних послуг, адреса, будівля), не зазначено конкретний перелік наданих послуг, також у актах : відсутні посилання на інші документи, що підтверджують виконання робіт, відсутні кількісні і вартісні показники формування вартості послуг, що не дає змогу встановити пов'язаність проведених витрат з господарською діяльністю підприємства; позивачем завищено суми витрат за ІІ-ІV квартали 2011 року та за півріччя 2012 року на суму витрат щодо компенсації загально-експлуатаційних та комунальних витрат, сплати за електроенергію та відшкодування земельного податку в загальному розмірі 2 242 856, 00 грн.; позивачем завищено податковий кредит за червень 2011 року - червень 2012 року на суму податку на додану вартість на суму 432800, 00 грн. з вартості загально-експлуатаційних послуг, комунальних витрат, сплати за електроенергію, відшкодування земельного податку щодо яких до перевірки не надано документів стосовно зв'язку та подальшого використання у власній господарській діяльності підприємства таких послуг, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 432800, 00 грн.

Отже, вирішуючи адміністративну справу по суті та досліджуючи питання правомірності формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах з вищевказаним контрагентом позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон № 996-XIV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано суду доказів на спростовування висновків акту перевірки та не спростовано наявність порушень податкового законодавства, що встановлено за результатами перевірки.

Відповідно до підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пп.138.10.4 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці, визначені згідно зі статтею 153 цього Кодексу; амортизацію наданих в оперативну оренду необоротних активів; амортизацію необоротних та нематеріальних активів у складі об'єктів, отриманих у концесію відповідно до Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності"; інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно: суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов'язковому порядку, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

В свою чергу, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі по тексту - Положення № 88) встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Пунктами 2-3 Положення № 88 встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Як встановлено судом, первинні документи контрагентів позивача виписані з порушенням законодавства або ж взагалі відсутні.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частини 1 статті 203, частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З викладеного вбачається, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06 липня 2009 року № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобо-Тур-Сервіс» не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволення позовних вимог.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда

Повний текст постанови виготовлено 08.04.2013