Постанова № 30647034, 08.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 квітня 2013 року № 826/2578/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВК-Будінвест"

до

Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

про

визнання протиправними та скасування податкові повідомленя-рішення №000729/22-02, №000730/22-02 від 29.12.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПВК-Будінвест» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення від 29 грудня 2012 року № 000729/22-02 та № 000730/22-02.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нікчемності правочинів, укладених між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасна Торговельна Агенція».

Крім цього, на підтвердження необґрунтованості висновків податкового органу, представником позивача зазначено, що відповідачем не надано жодних доказів того, що укладання та виконання договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов’язків; на момент здійснення спірних операцій вищезазначені контрагенти були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту.

Представник відповідача у судовому засіданні 01 квітня 2013 року адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях проти позову, співпадають з висновками акта від 12 грудня 2012 року № 88/0/22-2/34242109 про результати документальної виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК-Будінвест» (код за ЄДРПОУ 34242109) З питань правомірності дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з «Сучасна Торгівельна Агенція» (код за ЄДРПОУ 7568634) за період з 01 червня 2012 року по 30 червня 2012 року.

01.04.2013 в судовому засіданні ухвалено про продовження розгляду справи у письмовому провадженні за згодою сторін на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПВК-Будінвест» (код за ЄДРПОУ 34242109) зареєстровано як юридична особа Солом’янською районною у місті Києві державною адміністрацією 28 лютого 2006 року за № 1 073 102 0000 008784.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 636535 до основних видів діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК-Будінвест» (код за ЄДРПОУ 34242109) за видами КВЕД відносяться: будівництво житлових і не житлових будівель (41.20.); будівництво мостів і тунелів (42.13.); будівництво інших споруд н.в.і.у. (42.99.); інші роботи із завершення будівництва (43.39.); надання інших інформаційних послуг н.в.і.у. (63.99.); фотокопіювання, підготування документів та інша спеціалізована допоміжна офісна діяльність (82.19.).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу від 23 листопада 2012 року № 1921 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, на підставі пункту 78.1.1, статті 78, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 та пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК – Будінвест» (код за ЄДРПОУ 34242109) з питань правомірності дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Столична Торгівельна Агенція» (код за ЄДРПОУ 37568634) за період з 01 червня 2012 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 12 грудня 2012 року № 88/0/22-2/34242109.

За висновками акту перевірки, податковим органом встановлені наступні порушення:

- пункту 198.3. статті 198, пункту 198.6. статті 198, пункту 201.4. статті 201, пункту 201.6. статті 201, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та тому числі: за червень 2012 року в сумі 75 585 грн., що в свою чергу вплинуло на завищення залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) декларації з ПДВ в червні 2012 року на суму 75 585 грн.

- пункту 198.3. статті 198, пункту 198.6. статті 198, пункту 201.4. статті 201, пункту 201.6. статті 201, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, статей 1-4, 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 176 851, 00 грн., в тому числі за червень 2012 року на суму 176 851, 00 грн.

Такий висновок податкового органу мотивований тим, що поставка товарів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Столична торговельна агенція» від контрагента ТОВ «Арігама» за червень 2012 року не підтверджується висновками акту перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від27 вересня 2012 року № 3982/22-4/37568634, у зв’язку з чим, на думку податкового органу, відсутні поставки товарів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Столична торговельна агенція» контрагентам – покупцям у червні 2012 року.

На підставі висновків акту перевірки, податковим органом згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54, пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України винесено наступні податкові повідомлення – рішення:

- за порушення пункту 198.3. статті 198, пункту 198.6. статті 198, пункту 201.4. статті 201, пункту 201.6. статті 201, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податковим повідомленням – рішенням від 29 грудня 2012 року № 000729/22-02 Товариству з обмеженою відповідальністю «ПВК-Будінвест» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 221 064, 00 грн., в тому числі: за основним платежем – на суму 176 851, 00 грн., за штрафними санкціями – на суму 44 213, 00 грн.

- за порушення пункту 198.3. статті 198, пункту 198.6. статті 198, пункту 201.4. статті 201, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податковим повідомленням – рішенням від 29 грудня 2012 року № 000730/22-02 Товариству з обмеженою відповідальністю «ПВК-Будінвест» зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 75 858, 00 грн.

На думку позивача, висновок акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення – рішення є неправомірними ат підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з’ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції та установлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку є передумовою для висновків про наявність порушень податкового законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПВК-Будінвест» та (Генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Столична торговельна агенція» (Субпідрядник) укладено Договір на виконання будівельних робіт № 24/04-ХБ від 24 квітня 2012 року, за умовами якого Субпідрядник зобов’язується на свій ризик виконати з власних матеріалів та матеріалів Генпідрядника власними засобами та здати Генпідряднику в установлені даним Договором строки замовлені Генпідрядником роботи по влаштуванню залізобетонних конструкцій на об’єкті: «Індивідуальний житловий будинок з комплексом господарських будівель і споруд в с. Хотів Києво - Святошинського району Київської області», а Генпідрядник зобов’язується прийняти та оплатити виконані Субпідрядником роботи умовах, передбачених даним Договором.

За пунктом 2 цього Договору, загальна вартість робіт, згідно даного Договору, складається з сум всіх Актів виконаних робіт до даного Договору, які підписані уповноваженими представниками сторін. Договірна ціна одиниці виміру робіт узгоджена сторонами в Протоколі узгодження договірної ціни (Додаток №1 до цього Договору).

Відповідно до пункту 13.1. Договору на виконання будівельних робіт № 24/04-ХБ від 24 квітня 2012 року передача-приймання виконаних робіт у відповідності з даним Договором оформляється Сторонами шляхом підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт по формі №-3 на протязі п’яти днів з моменту закінчення робіт та надання субпідрядником вказаних актів Генеральному підряднику на підпис.

Протоколом узгодження договірної ціни на виконання робіт визначено найменування робіт, одиницю виміру, кількість та вартість.

При цьому, згідно Довідки про вартість робіт за червень 2012 року, яка підписана сторонами та завірена їх печатками, вартість будівельних робіт з урахуванням ПДВ за звітний період складає 1 514 618, 70 грн.

На підтвердження реальності виконання умов вищезазначеного договору надано суду:

- копії актів приймання виконаних робіт за червень 2012 року №№ 1-3;

- податкові накладні від 27 червня 2012 року № 551, від 26 червня 2012 року № 430, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 12150403;

- реєстр виданих та отриманих податкових накладних за червень 2012 року;

- платіжні доручення від 12 червня 2012 року № 313, від 18 червня 2012 року № 319, від 22 червня 2012 року № 331, від 26 червня 2012 року, від 26 червня 2012 року № 338, від 04 липня 2012 року № 345, від 07 липня 2012 року № 357, від 26 липня 2012 року № 383;

- реєстр отриманих податкових накладних;

- податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2012 року;

- розшифровку податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за червень 2012 року;

- розрахунок податкового кредиту за червень 2012 року;

- копії робочих креслень до Договору № 24/04-ХБ від 24 квітня 2012 року;

- електронний носій, на якому міститься усі робочі креслення до Договору № 24/04-ХБ від 24 квітня 2012 року.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача – ТОВ «Столична торговельна агенція» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Представником позивача надано суду Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців станом на 27 лютого 2013 року згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Столична торговельна агенція» зареєстроване як юридична особа (статус – «підтверджено»), знаходиться за адресою: 01103, місто Київ, вул. Кіквідзе, 13-В.

Слід зазначити, що податковий орган не посилається на відсутність реєстрації податкових накладних у встановленому порядку, що виписані ТОВ «Столична торговельна агенція», на підставі яких позивачем нараховано податок на додану вартість.

Суд звертає увагу, що надана суду первинна документація належним чином оформлена, використана податковим органом під час проведення перевірки, що свідчить про правомірність формування позивачем податкового кредиту платником податку на додану вартість.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Столична торговельна агенція», а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Аналогічні за змістом висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 31 грудня 2011 року у справі № 21-47а10, від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, які, в свою чергу, узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, згідно якої у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права.

У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту – Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, стаття 135 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення доходів та їх склад, який є основою класифікації доходів платника податку, відображається у розрахунках до декларації з податку на прибуток підприємства і є уніфікованим переліком, яким керуються як платники податку, так і податкові органи.

До числа доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відносяться доходи від операційної діяльності та інші доходи. Вони визначаються на основі первинних документів, що підтверджують отримання платником доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, визначених Податковим кодексом у розділі II.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи платника податків визначаються на основі первинних документів, завданням яких у податкових відносинах є підтвердження факту отримання доходів. Порядок ведення та зберігання таких документів визначається правилами ведення бухгалтерського обліку. Головними документами при цьому виступають рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконання робіт, виписки із банківських рахунків, прибуткові касові ордери та ін. Ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 17 червня 1999 р. N 996 встановлює, що первинним документом є "документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення". Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та звітність несе власник або уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприємством.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов’язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.

Слід зазначити, що матеріали справи містять копію ліцензії серії АВ № 589862, що видана Державною архітектурно – будівельною інспекцією України Товариству з обмеженою відповідальністю «ПВК-Будінвест» на заняття господарською діяльністю, пов’язаною із створенням об’єктів архітектури за переліком робіт згідно з додатком, копія якого також міститься в матеріалах справи та згідно Дозволу на початок виконання роботи підвищеної небезпеки № 652.11.32-45.21.1. Товариству з обмеженою відповідальністю «ПВК-Будінвест» дозволено робіт підвищеної небезпеки при будівництві.

При цьому, на підтвердження реальності виконання умов Договору на виконання будівельних робіт № 24/04-ХБ від 24 квітня 2012 року та подальшого використання позивачем у власній господарській діяльності отримані послуги, позивачем додану до матеріалів справи копію Договору на виконання будівельних робіт № 07/12-11 від 07 грудня 2011 року, за умовами якого Субпідрядник (Товариство з обмеженою відповідальністю «ПВК - Будінвест») зобов’язується на свій ризик виконати з власних матеріалів та матеріалів Генпідрядника (Товариство з обмеженою відповідальністю «МС БУД») власними засобами та здати Генпідряднику в установлені даним Договором строки замовлені Генпідрядником роботи по влаштуванню залізобетонних конструкцій на об’єкті: «Індивідуальний житловий будинок з комплексом господарських будівель і споруд в с. Хотів Києво - Святошинського району Київської області», а Генпідрядник зобов’язується прийняти та оплатити виконані Субпідрядником роботи умовах, передбачених даним Договором.

При цьому на підтвердження реальності вищезазначеної угоди позивачем надано суду копії протоколів узгодження договірної ціни, що укладались протягом грудня 2011 року; копії товарно – транспортних накладних (том 1, а/с 175- 250, том 2 а/с 1-14), згідно яких позивач одержував від ТОВ «Бетон Сервіс» будівельні матеріали протягом червня 2012 року та сплачував відповідно отриманий товар.

Також, суд не приймає посилання податкового органу на висновки викладені в акті перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від27 вересня 2012 року № 3982/22-4/37568634, згідно яких поставка товарів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Столична торговельна агенція» від контрагента ТОВ «Арігама» за червень 2012 року не підтверджується, у зв’язку з чим, відсутні поставки товарів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Столична торговельна агенція» контрагентам – покупцям у червні 2012 року, оскільки висновки зазначеної перевірки не поширюються на діяльність позивача, як самостійного платника податків та не встановлюють юридичних наслідків для останнього, а надана позивачем первинна документація спростовує висновки податкового органу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформований податковий кредит по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Столична торговельна агенція», а висновки відповідача, що викладені в Акті перевірки про за порушення пункту 198.3. статті 198, пункту 198.6. статті 198, пункту 201.4. статті 201, пункту 201.6. статті 201, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 221 064, 00 грн., в тому числі: за основним платежем – на суму 176 851, 00 грн., за штрафними санкціями – на суму 44 213, 00 грн. є помилковими, відтак аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про скасування податкового повідомлення – рішення від. 29 грудня 2012 року № 000729/22-02.

Щодо встановлення порушень пункту 198.3. статті 198, пункту 198.6. статті 198, пункту 201.4. статті 201, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 75 858, 00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2. статті 200 Податкового кодексу України).

Пунктом 200.3. статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4. статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Сума податку, що заявлена позивачем до бюджетного відшкодування фактично сплачена позивачем, який є отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах, постачальникам таких товарів/послуг.

З наведених норм вбачається, що право на отримання бюджетного відшкодування виникає не раніш виникнення від'ємного значення податку за результатами обрахування різниці між значеннями податкових зобов'язань та податкового кредиту звітного податкового періоду.

Як вже зазначалось, судом встановлено факт здійснення позивачем господарських операцій з настанням відповідних правових наслідків та дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а тому спірне податкове – рішення від 29 грудня 2012 року № 000730/22-02 також підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК-Будінвест» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК-Будінвест» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва Державної податкової служби від 29 грудня 2012 року № 000729/22-02.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва Державної податкової служби від 29 грудня 2012 року № 000730/22-02.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда