Ухвала суду № 3064666, 25.06.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                               К/С  № К-22825/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ  

                                                       УХВАЛА

                                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                             

25.06.2008 р.                                                                                              м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів                       Ланченко Л.В.

                                  Бившевої Л.І.         

                                Сергейчука О.А.

                                Степашка О.І.  

при секретарі        Меньшиковій О.Я.

за участю представників

позивача: Тимошко Г.В., Грищенко О.А.

відповідача: Купельського О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

на постанову Господарського суду міста Києва від 07.12.2005 р.

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2006 р.

у справі № 21/289

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілон Інвест»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

                                       ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Києва від 07.12.2005 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2006р., позовні вимоги задоволені повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 02.03.2005 р. № 139/23-6/32532383 та відшкодовано з Державного бюджету України на користь ТОВ «Пілон Ін вест» 85,00 грн. витрат зі сплати державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові. Посилається на порушення судом норм матеріального права, а саме: п.п. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 та п.п. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 335/94-ВР (із змінами та доповненнями).  Зазначає, що суть порушення полягає в тому, що суди помилково розцінили операції з первинного випуску цінних паперів, як операцію з торгівлі цінними паперами, та що позивач, як учасник такої емісії, має право для відображення у податковому обліку витрати щодо випуску та одержання цінних паперів. Наголошує на тому, що у порушення п.п. 7.6.3 п.7.6 ст. 7 вказаного Закону позивач у ІІІ кварталі 2004 року відніс вартість векселів (23920586,92 грн.), на придбання яких витрати понесені не були, оскільки вони були отримані як засіб платежу за договорами купівлі-продажу, що призвело до заниження прибутку від операцій з цінними паперами, з врахуванням збитків отриманих від операцій з векселями та акціями у сумі 18559800,00 грн., та відповідно до валового доходу у ІІІ кварталі 2004 року на суму 5360786,92 грн.

ТОВ «Пілон Інвест» у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення – без змін, зазначаючи про правомірність віднесення 23920586,92 грн. до складу витрат на придбання цінних паперів на підставі абз. 2 п.п. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». 

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що актом перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 25.02.2005 р. № 78/23-6/3253283 за період з 09.07.2003 р. по 01.10.2004 р. зафіксовано порушення позивачем вимог п.п.7.6.3 п. 7.6 ст. 7 та п.п. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у тому, що позивачем до складу витрат на придбання векселів в окремому обліку по операціям з цінними паперами у ІІІ кварталі 2004 року віднесено вартість векселів на суму 23920586,92 грн., отриманих від покупців за договорами купівлі-продажу як засіб платежу. Це порушення зумовило заниження скоригованого валового доходу від операцій з цінними паперами за 9 місяців 2004 року на суму 5360786,92 грн., та відповідно, заниження податку на прибуток у розмірі 1340196,73 грн. та завищення суми збитків, отриманих від операцій з цінними паперами у розмірі 18559800,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.03.2005 р. № 139/23-6/32532383 про визначення позивачеві на підставі п.п. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 2278334,44 грн., у т.ч. 1340196,73 грн. основного платежу та 938437,71 грн. штрафних санкцій.

Протягом ІІІ кварталу 2004 року ТОВ «Пілон-Інвест» в розрахунок за реалізовані товари отримало від підприємств-покупців прості векселі загальною номінальною вартістю 23920586,92 грн., у тому числі:

- прості векселі ТОВ «СНП Інвестмент» загальною номінальною вартістю 9840786,92 грн., оформлені у розрахунок за договором купівлі-продажу цінних паперів від 01.07.2004 р. № К92/04 «а»;

- прості векселі ТОВ «Роялті Холдінг» загальною номінальною вартістю 3266406,44 грн., оформлені у розрахунок за договором купівлі-продажу цінних паперів від 01.07.2004 р. № К-92/04 «б»;

-прості векселі ВАТ «Точмаш» загальною номінальною вартістю 10101683,70 грн., оформлені у розрахунок за договором купівлі-продажу товару від 05.02.2004 р. № М/01/95;

-прості векселі ВАТ «Точмаш» загальною номінальною вартістю 711000709,86 грн., оформлені за договором купівлі-продажу товару від 05.02.2004р. № М/02/96.

ТОВ «Пілон Інвест» також укладалися договори купівлі-продажу векселів, за якими товариство здійснювало продаж векселів, отриманих від контрагентів-покупців в оформлення заборгованості за відвантажені товари.

Загальна номінальна вартість векселів, продаж яких відбувся за 9 місяців 2004 року, склала 23920586,92 грн.

Визнаючи недійсним податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що операція з отримання ТОВ «Пілон Інвест» векселів від ТОВ «СНП «Інвестмент», ТОВ «Роялті Холдінг», ВАТ «Точмаш» для цілей оподаткування підлягає визнанню як операція з придбання товарів, що відповідає приписам п.1.6 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/95-ВР (у редакції Закону України від 22.05.1997 р. №283/97-ВР). Аналіз п.п. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» свідчить, що та обставина, що векселі отримані платником податку як засіб платежу за отримані товари, а не були придбані за договором купівлі-продажу, не впливає на порядок податкового обліку операцій з отримання векселів. Отже, вартість поставленого майна, в оформлення заборгованості за яке ТОВ «Пілон Інвест» отримало векселі, є сумою компенсації вартості таких векселів і, відповідно, витратами ТОВ «Пілон Інвест». Таким чином, договірна вартість майна, в оформлення заборгованості за яке ТОВ «Пілон Інвест» отримало векселі від ТОВ «СНІГ Інвестмент», ТОВ «Роялті Холдінг», ВАТ «Точмаш» за договорами від 01.07.2004 р. № К-92/04 «А», від 01.07.2004 р. № К-92/04 «Б», від 05.02.2004 р. № М/01/95, від 05.02.2004р. № ММ/02/96, підлягала відображенню у складі витрат ТОВ «Пілон Інвест» на придбання векселів в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами та деривативами відповідно до приписів п. 7.6 Закону і складає 23920586,92 грн.  

Суд касаційної інстанції не може визнати законними та обґрунтованими судові рішення судів попередніх інстанції, оскільки останні прийняті без повного та всебічного з’ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Визначений Уніфікованим законом про переказні та прості векселі (Закон запроваджений Женевською конвенцією 1930 року, який є частиною законодавства України про обіг векселів з урахуванням застережень, обумовлених додатком ІІ до цієї Конвенції) порядок передачі векселів не передбачає їх відчуження шляхом здійснення цивільно-правових угод, зокрема купівлі-продажу, однак чинне законодавство України не забороняє торгівлю векселями, тобто векселя можуть виступати у якості товару, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення (п. 1.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР).  

Відповідно до п. 1.19. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Здійснення розрахунків векселями може бути ознакою бартерної операції, але тільки з огляду на нижченаведене.

Об’єктом «бартеру» (товарного обміну) є виключно товар, обмін яким здійснюється суб’єктами господарської операції. Отже, для того, щоб об’єктом «бартеру» (товарного обміну) був вексель, необхідно щоб він виступав у якості товару.

Бартерна господарська операція у податкових правовідносинах характеризується таким способом розрахунків за товари (роботи, послуги), як  будь-яка інша, ніж грошова форма, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2374-ІІІ видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов’язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов’язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов’язання щодо платежу за векселем.

З огляду на наведені положення законодавства, суд касаційної інстанції вважає, що встановлених судами попередніх інстанцій обставин недостатньо для того, щоб можна було визнати правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції, по яким позивачем були сформовані спірні витрати на придбання векселів в окремому обліку по операціям з цінними паперами, підлягали оподаткуванню згідно із п. 7.6. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР.

Порядок оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами регламентується п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР.

Відповідно до п. 7.6.2 п. 7.6 ст. 7 вказаного Закону норми цього пункту поширюються на платників податку – торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.

Аналіз приписів п. 7.6 ст. 7 вказаного Закону дає підстави вважати, що приписи п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» поширюються на ті операції з цінними паперами та деривативами, які передбачають саме торгівлю цінними паперами, тобто, у даному випадку, операції з придбання та продажу векселів, які здійснюються на підставі відповідних цивільно-правових угод та у встановленому законодавством порядку, шляхом здійснення розрахунків, в результаті яких передбачається зарахування грошових коштів на рахунки продавця для компенсації вартості векселя.

У випадку ж здійснення бартерних операцій, зміст яких полягає у проведенні розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг), порядок оподаткування, визначений п. 7.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не поширюється на такі операції.

 Надаючи оцінку діям позивача щодо формування витрат з придбання векселів у порядку, визначеному п. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суди повно не встановили обставини щодо господарських операцій, за якими позивач сформував витрати з придбання векселів і відобразив їх в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами, не розкрили їх зміст, не надали оцінки та не визначили правову природу договорів шляхом аналізу їх умов, не встановили та не надали правової оцінки векселям, які отримані позивачем, способу передачі позивачеві таких цінних паперів, не дослідили питання щодо порядку оподаткування бартерних операцій, а також як операції з продажу векселя відображалися контрагентами позивача за договорами у бухгалтерському та податковому обліку, чи застосовувалися ними приписи п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і чи формувалися ними доходи з продажу векселів згідно із п.п. 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 цього Закону.  

Допущені судами попередніх інстанцій вищевказані порушення не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, який згідно із ст. 220 КАС України перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. 

З огляду на викладене, судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належно оцінити докази,  і, в залежності від встановлених обставин, здійснити розгляд справи у відповідності із нормами матеріального та процесуального права.  

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                 УХВАЛИВ :

           Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задовольнити частково.

Постанову Господарського суду міста Києва від 07.12.2005 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2006 р. скасувати, а справу направити до Окружного адміністративного суду м. Києва на новий розгляд.

           Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя                            Н.Г. Пилипчук

судді                                                 Л.В. Ланченко                                                                                                                                                                                              

Л.І.  Бившева

О.А. Сергейчук

О.І. Степашко