Рішення № 30646530, 15.04.2013, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 0503/9652/2012

2/219/175/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.04.2013 року

4 квітня 2013 року Артемівський міськрайонный суд Донецької області

у складі: головуючого судді Харченко О.П.,

при секретарі Карабута Ю.В.

позивача: ОСОБА_1 ,представника позивача: адвоката ОСОБА_2

, відповідача: ОСОБА_3, представника відповідача: адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Артемівську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 «про визначення додаткового строку для прийняття спадщини»

В С Т А Н О В И В :

05.11.2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3,який в подальшому уточнив, в якому вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 . померла його мати та мати відповідача , ОСОБА_5 , що мешкала за адресою: АДРЕСА_1 ,що підтверджується свідоцтвом про смерть та витягом з Державного реєстру АЦСГДРН. На день її смерті він ,будучи зареєстрованим за місцем мешкання у м.Соледарі Донецької області фактично мешкав у с. Петрушки Києво-Святошинського р-ну Київської області з жінкою у незареєстрованому шлюбі. Про смерть його матері йому ніхто не повідомив. Документи позивача- паспорт, свідоцтво про його народження знаходились у квартирі матір,як і запис його номеру телефона . Доступ до цієї квартири після смерті матері отримав відповідач та його дружина. У липні 2012 року позивачеві стало відомо про смерть матері . 20 липня 2012 року він приїхав у м. Соледар та намагався зустрітися з відповідачем . Доступ позивачеві до квартири матері та відповідачем та його дружиною був унеможливлений , бо після спілкування з останньою щодо отримання документів ,у тому числі свідоцтва про смерть матері з метою подання заяви позивачем до нотаріальної контори ,йому було повідомлено, що ніяких документів позивача у квартирі матері не було ,а свідоцтво про смерть він не отримає, бо тільки відповідач має право на отримання спадщини. Не маючи змоги подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у зв*язку із їх відсутністю позивач здійснив дії по їх відновленню , але за цей час минув строк подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті матері 26.01.2012 р. . Як відомо позивачеві відповідач прийняв спадщину шляхом подання до нотаріальної контори ,а нотаріуса не повідомив про наявність у позивача права на отримання спадщини,у зв*язку із чим нотаріусом не були здійснені дії ,передбачені ст.63 ЗУ «Про нотаріат». Відповідно до отриманої у КП «Артемівське БТІ» інформації, квартира матері,що належить до спадщини ,переоформлена на себе відповідачем. Позивач просив суд визначити йому , як спадкоємцю першої черги за законом додатковий строк у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини спадкодавця ОСОБА_5 відкритої ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок її смерті.

05.11.2012р. позивач подав до суду уточнену позовну заяву у якій послався на ті самі обставини та заявив ті самі ж позовні вимоги.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені ним позовні вимоги підтримав за вказаними у позовній заяві мотивами. Він суду пояснив, що він мешкав у с. Петрушки Святошинського р-ну Київської області без паспорта ,а точніше був там на заробітках на фермі і там жив на фермі . До матері він приїжджав востаннє у жовтні 2011 р. та давав їй гроші . Він спілкувався з матір*ю по мобільному телефону ще після 15 січня 2012 р.,але йому ніхто не повідомив про її смерть. У нього не було мобільного телефону ,він його купив приблизно 15 липня 2012 року перед приїздом . Усі його документи знаходилися у квартирі, де мешкала мати,але відповідач та його дружина йому не віддали паспорт та інші документи,тому йому довелося їх відновлювати. Він приїхав у липні 2012 року , а брат йому пропонував забрати меблі з квартири у жовтні 2012 р. Ще до звернення до суду він знав, що відповідач вже продав успадковану квартиру. Йому також відомо ,що відповідач прийняв спадщину та вже продав успадковану квартиру іншим людям. Вважає ,що строк для подання заяви до нотаріальної контори він пропустив з поважних причину у зв*язку із відсутністю паспорта та інших документів і тому просить суд визначити йому додатковий строк. Паспорт громадянина України він не отримав, бо був тимчасово зареєстрований у м. Норільську РФ у 1992 році і на теперішній час він також не має паспорта. Номер мобільного телефона був у матері і були київські номери. 20 липня 2012 року він приїхав та звернувся до нотаріуса щоб подати заяву ,але нотаріус йому пояснив, що йому треба мати документи: паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про смерть,бо нотаріус не може встановити його особу.

Представник позивача також підтримала позовні вимоги і суду пояснила, що позивач звертався до нотаріуса ,щоб подати заяву, але йому усно було відмовлено у прийнятті заяви, хоча відсутність паспорта не може вважатися підставою для такої відмови. Оскільки відповідач не повідомив нотаріуса про наявність інших спадкоємців, то цим він створив перешкоди позивачеві у реалізації його права на прийняття спадщини. Просила позов задовольнити,вважаючи причини пропуску строку поважними.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні,вважаючи його необґрунтованим. Він суду пояснив, що його батьки за життя виділили брату - позивачу по справі- житло ,тому він вважає ,що той отримав свою долю від майна батьків ще за їх життя. Окрім того він ще у квітні 2012 року зустрічав позивача і той йому говорив ,що не претендує на спадщину. Також він звертає увагу суду на ту обставину, що він разом з братом був на заробітках у Росії у Норільську, а після повернення він обміняв паспорт ,а брат не обміняв ,хоча перешкод для цього не було.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні також просив відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог,вважаючи причини пропуску строку не поважними та зазначаючи ,що позивач сам не побажав отримати паспорт громадянина України , не мав при собі документів які б підтверджували його особу і пропустив строк для подання заяви з не поважних причин.

Заслухавши доводи та пояснення сторін та їх представників , дослідивши матеріали цивільної справи № 2о-487-06 та матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть виданого Соледарською міською радою м. Артемівська ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис № 17(а.с.2).

Сторони не заперечують, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 дійсно є синами ОСОБА_5 після смерті якої відкрилася спадщина.

Спадкоємцями першої черги за законом є обидва сини спадкодавиці: позивач та відповідач за позовом. Інших спадкоємців не має.

Як видно з повідомлення Першої Артемівської державної нотаріальної контори спадкову справу після смерті ОСОБА_5 було заведено в Соледарській державній нотаріальній конторі .(а.с.28).

Інформаційна довідка зі спадкового реєстру від 09.01.2013р. підтверджує доводи сторін про те, що після смерті ОСОБА_5 відкрита спадкова справа № 52409695 та було видане свідоцтво про право на спадщину 07.08.2012 року (а.с.29).

Згідно повідомлення Соледарської державної нотаріальної контори 13.02.2012 року з заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 звернувся її син ОСОБА_3 по його заяві була заведена спадкова справа за № 09/2012 спадковий реєстр № 52409695 . 07.08.2012 року з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом звернувся її син ОСОБА_3 і йому було видане таке свідоцтво за № 495.Більше ніхто не звертався з заявами про прийняття спадщини. (а.с.56).

Відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).

Згідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У п. 24 (абз. 6) постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування"передбачено, що, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

У судовому засіданні заслухані свідки з боку позивача ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9,ОСОБА_10 .

Свідок з боку позивача ОСОБА_6 суду розповіла , що була знайома з ОСОБА_5 і їй відомо,що померла спілкувалася по телефону з братом із Києва.ОСОБА_3 прийшов до матері приблизно у вересні 2011 р. ,коли вона вже тяжко хворіла. Потім ОСОБА_7 за нею доглядала,а з 07.01.2012р. ОСОБА_7прогнала ОСОБА_11 . А позивач ОСОБА_12 приїхав 20.07.2012р., коли залишився тиждень для прийняття спадщини. У нього не було документів. Він говорив ,що частина документів він загубив,а частина документів залишилися у квартирі матері. У нього не було паспорта і тепер він взяв довідку ,бо він був зареєстрований у Росії для консульства у Харкові.

Свідок з боку позивача ОСОБА_8 у суді засвідчила ,що вона мешкала по-сусідству з померлою ОСОБА_13 і їй відомо, що позивач ОСОБА_1 купив їй пральну машинку, телевізор та допомагав їй робити ремонт квартири. Незадовго до смерті ОСОБА_5 подарувала золоті сережки дочці позивача. Їй відомо, що ОСОБА_1 приїхав наприкінці травня 2012 року. Коли ОСОБА_1 приїхав в травні 2012 року він намагався зайти в квартиру, але там були поміняні замки. ОСОБА_1 казав, що в квартирі були документи.

Свідок з боку позивача ОСОБА_7 у судовому засіданні розповіла, що ОСОБА_1 приїхав в липні 2012 року,прийшов до неї ,а вона йому сказала йти до колишньої дружини ОСОБА_9. Він уже знав,що матір померла. Він ходив до ОСОБА_3, але з ним не бачився. ОСОБА_1 приїжджав до матері 1-2 рази на рік.

Свідок з боку позивача ОСОБА_9 суду показала,що вона з позивачем була у шлюбі та має з ним двох спільних дітей. Вона дев*ять років з ОСОБА_1 жили окремо,а тепер знову зійшлися. Він приїхав 20.07.2012 року, а до цього вони не спілкувалися і у неї не було його мобільного телефону. Вона не знала,де він знаходився . Він ходив до нотаріуса ,але у нього не було документів . Він їй казав, що усі його документи були в квартирі матері.Через два дні після приїзда позивача він ходив до відповідача, але того не було вдома.

Свідок з боку позивача ОСОБА_10 суду розказала, що вона з ОСОБА_7 рятувала ОСОБА_5, яка померла восени 2011 року.

Свідок з боку позивача - ОСОБА_14 суду пояснив, що він знає позивача тривалий час,сам мешкає у Київській області та йому відомо, що позивач там працював на заробітках на фермі,бо позивач інколи допомагав йому виконувати деякі роботи. Йому не відомо, щоб позивач потребував грошей, йому той допомогав безкоштовно, а якби позивач попросив би грошей ,то він би їх йому дав.

Свідок з боку відповідача ОСОБА_15 суду пояснила, що вона є дружиною відповідача ОСОБА_3 і вона доглядала спадкодавцю до смерті,а сусідка ОСОБА_16 їй допомогала це робити за оплату, але наразі вона дуже хвора і тому не може з*явитися до суду. Спадкодавиця померла на її руках . Вона повідомила через зятя брату померлої ,який мешкає у Києві про її смерть та просила передати позивачеві про це. А приблизно 26-27 лютого 2012р. вона розмовляла з рідним сином позивача ОСОБА_3 і той їй сказав, що батько телефонував йому і він йому сказав про смерть бабусі . Їй також відомо, що позивач давно живе без паспорта ,а тепер він став претендувати на спадщину ,бо почав жити із колишньою дружиною і та вимагає від нього гроші.

Свідок з боку відповідача ОСОБА_17 суду розповів, що наприкінці квітня 2012 р. перед травневими святами він разом із другом заїжджали на залізничний вокзал м. Дружківка ,де бачили як розмовляли ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Він чув, як ОСОБА_3 сказав ,що померла мати та запитував у позивача, чи той буде претендувати на спадщину .

Свідок з боку відповідача ОСОБА_18 у суді засвідчив, що він на прикінці квітня 2012 року був на вокзалі у м. Дружківка що забрати ОСОБА_3 і на вокзалі він бачив як той розмовляв з ОСОБА_1 і питав, чи збирається той побувати на могилі матері на кладовищі.

Свідок з боку відповідача ОСОБА_19 суду повідомив, що він допомогав закопати могилу і коли поминали , то колишня дружина позивача ОСОБА_9 казала, що звонив брат ОСОБА_3 до її матері і він знає, що його мати померла .

Свідок з боку відповідача ОСОБА_20 суду розповів, що він спілкувався за життя з батьком позивача і відповідача і той йому розповів у 1995 році, що він купив квартиру сину - позивачеві ОСОБА_1 і тому батько вважав, що він з ним розрахувався і більше йому нічого не винен. Ці доводи свідка підтверджуються у заяві позивача ОСОБА_1 по цивільній справі № 2о-487-06 на а.с.4 , де він вказував що у грудні 1994 року батько придбав йому квартиру за адресою : АДРЕСА_2 де він мешкав до 1997 року ,а в 1997 році після смерті батька він її продав та купив будинок по АДРЕСА_3,де проживає та зареєстрований до часу подання заяви до суду.

Суд критично оцінює показання свідків з боку позивача ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9та ОСОБА_10 ,які розповілили, що вони знаходяться у неприязнених стосунках з дружиною відповідача,щодо тієї обставини, що вони суду розповіли ,що позивач приїхав до м.Соледару 20.07.2012 року. Ці свідки спочатку стверджували , що позивач приїхав 20 червня 2012 року а потім стали пояснювати ,що це було 20.07.2012 року і такі непевні показання спростовуються показаннями свідка з боку позивача ОСОБА_8,яка була сусідкою за місцем проживання спадкодавці та наполягала у суді, що вона запам*ятала, що це було саме наприкінці травня 2012 року, коли приїхав ОСОБА_1 ,а також показаннями свідків з боку відповідача ОСОБА_19 ОСОБА_18, ОСОБА_17 про те,що вони бачили позивача ОСОБА_1 на вокзалі у м. Дружківка наприкінці квітня 2012 року. Ці докази спростовують доводи позивача про те, що він до 20.07.2012 року не знав про смерть матері.

Перевіряючи доводи позивача щодо поважності пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини суд приймає до уваги, що оскільки позивач до сплину строку для подання заяви звертався до нотаріуса ,де йому роз*яснили , які документи йому слід подати , то він мав певний час для отримання дублікатів таких документів. Окрім того позивач і у позові і у суді пояснив , що відразу узнав ,що відповідач проти того,щоб ділити спадщину ,але він ніяких необхідних заходів для того,щоб перешкодити братові оформити спадщину не вчинив . Більш того він у суді пояснив, що на час подання позову до суду він уже знав, що брат продав успадковану 07.08.2012 року квартиру,але на роз*яснення суду пояснив, що він наполягає лише на визначенні додаткового строку для прийняття спадщини і інших вимог не бажає заявляти, хоча після фактичного прийняття спадщини визначення такого строку саме по собі не надає можливості реалізації його права на спадщину, яка наразі знаходиться у власності інших осіб . Суд не може вийти за межі заявлених позивачем вимог.

Що стосується доводів позивача про те, що він не мав паспорта та інших документів з вини відповідача,бо вони залишилися у квартирі матері,то з боку позивача не надано жодного доказу цієї обставини ні документально, ні поясненнями свідків, які могли б це знати чи бачити. Напроти доводи позивача про поважність відсутності у нього паспорта чи іншого документа, який би посвідчував його особу ,що перешкодило йому подати заяву про прийняття спадщини до нотаріуса спростовується матеріалами цивільної справи № 2о-487-06 за заявою ОСОБА_1 «про встановлення факту проживання в Україні», вивченої судом. В заяві до суду від 01.12.2006 року на а.с.4 ОСОБА_1 вказував, що « у 2004 році ним був загублений паспорт»,а під час судового засідання 27.12.2006 року пояснював , що « 4 роки назад робітники міліції порвали йому паспорт у м. Києві. (а.с.27). В матеріалах справи є заява представника СГІРФЛ Артемівського МВ УМВС із якої видно, що та не заперечувала проти встановлення факту проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24.08.1991 року та 13.11.1991 року (а.с.21),що давало можливість задовольнити його заяву, але він написав заяву про залишення його заяви без розгляду 27.12.2006 року ,бо вважав що слід зібрати ще докази.(а.с.26).

За таких обставин суд вважає, що доводи позивача про те що його старий паспорт громадянина СРСР нібито як і інші документи знаходився у спірній спадкоємній квартирі та його навмисне не віддав йому відповідач та його дружина не є правдивими.

Свідок ОСОБА_14 пояснив у суді, що позивач заробляв достатньо коштів, не потребував матеріально ,отже позивач не довів у суді поважних причин для того, щоб з часу розпаду СРСР не мати непереборних труднощів отримати паспорт громадянина України , або громадянина іншої держави,або інший документ, який би посвідчував його особу ,а разом з тим і отримати дублікат свідоцтва про народження ,або відповідно витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян необхідний для цього.

Суду позивачем наданий витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статтей 126,133,135 Сімейного кодексу України з якого вбачається ,що позивач звернувся із заявою про його видачу лише 23.08.2012 року і отримав витяг у цей же день (а.с.3). В цей же день він отримав і повторне свідоцтво про смерть спадкодавці (а.с.2),що вказує на можливість отримати такі документи в один день. Ніяких непереборних чи істотних труднощів для отримання цих документів раніше сплину строку для прийняття спадщини позивач не вказав і не довів.

Позивач також додав до позову копію довідки ,що посвідчує його особу із якої видно,що він її отримав 05.10.2012 року для пред*явлення в Генеральне Консульство РФ в м. Харків. (а.с.5). Ні в позовній заяві, ні в суді позивач не зазначив якихось об*єктивних, непереборних ,істотних труднощів для отримання такої довідки до сплину строку для прийняття спадщини та доказів таких труднощів.

Навпаки він підтвердив той факт , що з часу утворення держави Україна і до 05.10.2012 року він проживав на її території без паспорта або документа, який би посвідчував його особу у встановленому законом порядку. Такі тривалі незаконні дії позивача суд не може вважати поважною причиною для пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у тому розумінні, як це вказує закон.

З таких обставин суд зазначає ,що позивач жодних доказів про наявність причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для подання заяви до нотаріуса у шестимісячний строк не надав.

Отже, позивачем не доведено поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини ,у суді він пояснив, що йому було відомо що відповідач не бажає ділити спадщину і що він отримав її та розпорядився за власним бажанням ,але він заявляє лише вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини і інших вимог заявляти не бажає ,а суд не може вийти за межі заявлених вимог.

Сторони вважали надані ними докази достатніми.

За таких обставин підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 1268, 1269, 1270, 1272, 1301 ЦК України, постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування"суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 «про визначення додаткового строку для прийняття спадщини» - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд протягом десяти днів .

Головуючий суддя О. П.Харченко