Ухвала суду № 3064509, 13.02.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції – суддя Смішлива Т. В.

Суддя-доповідач - Яманко В. Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

13 лютого 2009 року                                                              справа № 2-а-18884/08/1270

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                     Яманко В. Г.

суддів:                      

при секретарі судового засіданняМіронової Г. М.

Ляшенко Д. В.

Білоус К. І. за участю представників: прокурор

від позивача:не з’явився, повідомлені належним чином,

не з’явився, повідомлені належним чином,від відповідача:Фомін А. А. – за дов. № 27-04/09-713 від 24 грудня 2007 р.розглянувши у відкритому судовому засіданні

 апеляційну скаргу     Закритого акціонерного товариства

«Янівське»

на постанову Луганського окружного адміністративного суду 

від             29 жовтня 2008 року по адміністративній справі               № 2-а-18884/08 (суддя Смішлива Т. В.)за позовом  Заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до    Закритого акціонерного товариства

«Янівське»про   стягнення коштів за невиконня 4 % нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів

ВСТАНОВИЛА:

Позивач 13 серпня 2008 року звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою (арк. справи 1-5) до Закритого акціонерного товариства «Янівське» (далі по тексту – ЗАТ «Янівське») про стягнення на користь Державного бюджету України адміністративно - господарських санкцій за невикористання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2007 році, у сумі 62381 грн. 52 коп. та пені у сумі 2944 грн. 10 коп.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2008 року (арк. справи 27-29) позовні вимоги заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів були задоволені та стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України несплачені адміністративно-господарські санкції за невиконання 4 % нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році у сумі 65325 грн. 62 коп.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Прокурор та представник позивача на судовий розгляд не з’явилися, про час, місце та дату судового розгляду були повідомлені належним чином.

Відповідач під час судового розгляду підтримав апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідач - ЗАТ «Янівське» є юридичною особою, код ЄДРПОУ 32895302.

Відповідач в обґрунтування апеляційної скарги зазначив, адміністративно-господарські санкції за вимогами Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» можуть бути застосовані у разі звернення інваліда до підприємства з проханням працевлаштування і по причині відсутності такого робочого місця юридичною особою інваліду відмовлено в прийнятті на роботу, дана санкція не може бути застосована за не працевлаштування без відповідних доказів про відмову у прийняття інваліда на роботу по причині відсутності для нього робочого місця, оскільки за статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування і оплачувану роботу здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до і підприємств.  Крім того, відповідач зазначає, що ЗАТ «Янівське» у грудні 2007 року надало Краснолуцькому міському центру зайнятості звітність про наявність вільних посад  для забезпечення працевлаштування інвалідів. Також відповідач послався на те, що згідно частини 3 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності і інвалідів в Україні» сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні і після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів), проте, ЗАТ «Янівське» прибутку не має.

Відповідно до статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 року № 314 "Про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів" для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом. При цьому, підприємства (об'єднання), установи організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено вищенаведеним нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.

Згідно пункту 14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою КМУ від 3 травня 1995 року № 314 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.

З наявного в матеріалах справи звіту відповідача (арк. справи 4) про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-П1 (поштова-річна), затвердженою наказом Мінпраці України від 29 грудня 2004 року № 338, за 2007 рік вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу – 325 осіб, фонд оплати праці штатних працівників – 3379 тис. грн. Кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених згідно вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 13, фактично на підприємстві відповідача у 2007 році працевлаштовано 7 інвалідів. За розрахунком позивача (арк. справи 8-9) відповідач повинен був працевлаштувати у 2007 році 6 інвалідів (13-7) та підприємство відповідача мало перерахувати штрафні санкції за нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда за 2007 рік у сумі 62381 грн. 52 коп.

Відповідач вищевказані штрафні санкції своєчасно не перерахував, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача суму несплачених штрафних санкцій за порушення нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2007 році у розмірі 62381 грн. 52 коп.та пеню в розмірі 2944 грн. 10 коп.

Згідно положенням статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, з урахування причин інвалідності, з урахуванням побажань інвалідів, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико - соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідіву порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Згідно пунктів 5, 10-14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 року № 314, підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідівз урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Відповідно до статті 19 Закону підприємства, установи організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону, аяк було вказано вище, стаття 18 Закону передбачає, що безпосередньо інвалід звертається для працевлаштування на підприємства та в організації.

Протягом 2007 року відповідач не надав до Краснолуцького міського центру зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів та потреби в працівниках - інвалідах за формою № 3-ПН, про що свідчить довідка Краснолуцького міського центру зайнятості (арк. справи 6), з наявних в матеріалах справи копій звітів позивача про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів та потреби в працівниках - інвалідах за формою № 3-ПН вбачається, що відповідач звітував до Краснолуцького міського центру зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів та потреби в працівниках лише станом на 20 грудня 2007 року, 21 грудня 2007 року (арк. справи 20-23). Відомостей про звітування протягом 2007 року до Краснолуцького міського центру зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів та потреби в працівниках - інвалідах за формою № 3-ПН відповідачем не надано.

Крім того, пунктами 1, 3 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 року № 314 (із змінами та доповненнями), зазначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано відповідною комісією за участю  представників  МСЕК,  органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів та введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону праці" підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Пунктом 4 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 року № 314, передбачено, що місцеві органи соціального захисту спільно з громадськими організаціями інвалідів з урахуванням рекомендацій МСЕК, побажань інвалідів, їх професійних навиків і знань готовлять пропозиції по створенню нових робочих місць для інвалідів. Пунктом 14 цього Положення встановлено, що підприємства створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Крім того, відповідно до пункту 32 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 року № 83, медико-соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якої проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов'язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда.

За змістом цього "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", інших норм чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда, пошуком якого зобов'язані займатися органи працевлаштування, визначені у статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ; на підприємства покладено обов'язок із забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З матеріалів справи не вбачається про належне виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Стосовно посилання відповідача на порушення позивачем строку для застосування адміністративно-господарськихсанкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті250Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідачем 30 січня 2008 року було подано позивачу звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік по формі № 10-ПІ з визначеною сумою адміністративно-господарських санкцій (код рядка 06) в розмірі 62382 грн.

Згідно пункту 3.7 Наказу Міністерства праці від 10 лютого 2007 року № 42 "Про затвердження форми звітності N10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкції щодо заповнення форми звітності N10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів"" у рядку 06 відображається сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити роботодавець у разі невиконання нормативу, для роботодавців, у яких працює 15 осіб і більше, сума коштів адміністративно-господарських санкцій дорівнює: рядок06=(рядок03-рядок02)хрядок05.

На підставі зазначеного звіту позивачем було заявлено до стягнення 13 серпня 2008 року адміністративно-господарську санкцію в сумі 62381 грн. 52 коп. та нарахована пеня за період з 16 квітня 2008 року по 11 серпня 2008 року в розмірі 2944 грн. 10 коп. (арк. справи 7), тому річний строк, передбачений статтею 250 Господарського кодексу України, позивачем не порушений.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких базуються її вимоги або заперечення.

Відповідачем вжиття всіх передбачених чинним законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів не доведено.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції прийняв постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права, що обумовлює залишення постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Янівське» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-18884/08 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-18884/08 – без змін.

Ухвала складена в повному обсязі, підписана колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 13 лютого 2009 року.

         Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.         

Головуючий:                                   /підпис/                                                                                                                   В.Г.Яманко

Судді:                                               /підпис/                                                                                                                   Г.М.Міронова

                                                         /підпис/                                                                                                                     Д.В.Ляшенко

З оригіналом згідно:

Суддя                                      В.Г.Яманко