Постанова № 30644631, 12.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2013 року 810/1482/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., при секретарі судового засідання - Ігнатку Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Гранде Дольче"доФастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранде Дольче" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.01.2012 №0000082301.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.04.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012, у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Гранде Дольче" було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.03.2013 касаційну скаргу ТОВ "Гранде Дольче" задоволено частково. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.04.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012 у справі № 2а-1409/12/1070 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи вказані судові рішення, суд касаційний інстанції звернув увагу на таке.

Вирішуючи спір про скасування податкових повідомлень-рішень, суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою положення вимог п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п.86.9 ст. 86 Податкового кодексу України та не з'ясували дотримання податковим органом вимог п.86.9 ст. 86 Податкового кодексу України.

Крім того, Вищий адміністративний суд України зазначив, що посилаючись на дані кримінальної справи № 79002/11, судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено питання набрання законної сили рішенням, прийнятим в порядку кримінально-процесуального судочинства за результатами розгляду вказаної кримінальної справи, в рамках якої було призначено перевірку позивача.

Разом з тим, суд касаційної інстанції вказав, що під час нового розгляду суду слід врахувати наведене вище, застосувати до спірних відносин відповідні норми матеріального права і вирішити спір відповідно до законодавства.

До Київського окружного адміністративного суду вказана справа з Вищого адміністративного суду України для нового розгляду надійшла 27.03.2013.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість та про нікчемність, фіктивність господарських операцій з ТОВ "Торгівельна компанія "ІНФОРМАЦІЯ_1" не відповідають дійсності та зроблені без відповідних на те повноважень, реальність операцій спростовується належними первинними документами, а за податкові зобов'язання своїх контрагентів ТОВ "Гранде Дольче" не може відповідати. Вважає, що податковий орган не має права робити висновок про нікчемність правочинів, вчинених позивачем. Крім того позивач зазначив, що чинне законодавство України не містить жодної норми з вимогою до суб'єкта господарювання вчиняти контроль за діяльністю своїх контрагентів та відповідати за їх зобов'язаннями. З цих підстав просить позов задовольнити.

Позивач у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином. Натомість, в матеріалах справи є клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

У судовому засіданні представники відповідача позову не визнали, просили суд у задоволенні позову відмовити. Обґрунтовуючи заперечення зазначили, що правочин, укладений між позивачем та його контрагентом є нікчемним, оскільки договір укладений без реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Таким чином, на думку відповідача, дії податкового органу щодо визнання правочину нікчемним між позивачем та його контрагентом повністю відповідають чинному законодавству, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є таким, що прийняте у відповідності до вимог податкового законодавства.

Частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу за відсутністю позивача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що в грудні 2010 року посадовою особою Фастівської ОДПІ Київської області на підставі направлення на перевірку від 05.12.2011 № 953, на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області ОСОБА_1 від 24.06.2011 про призначення по кримінальній справі №11/079002 позапланової документальної перевірки ТОВ "Гранде Дольче" та ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведена виїзна позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранде Дольче" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків по фінансово-господарських операціях з ТОВ "Реал ІНФОРМАЦІЯ_1", ТОВ "Торгівельна компанія "ІНФОРМАЦІЯ_1" за період з 01.01.2008 по 31.12.2010.

За результатами проведеної перевірки складено Акт № 499/78/2301-35013469 від 16.12.2011.

Посадова особа податкового органу за результатами перевірки дійшла висновку про порушення позивачем вимог п.п.7.3.1 п. 7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 "Про податок на додану вартість", в результаті чого ТОВ "Гранде Дольче" занижено податок на додану вартість в розмірі 130366 грн., в тому числі за січень 2009 року в розмірі 24166 грн., за лютий 2009 року в розмірі 3000 грн., за березень 2009 року в розмірі 4000 грн., за квітень 2009 року в розмірі 1417 грн., за травень 2009 року в розмірі 9200 грн., за червень 2009 року в розмірі 15000 грн., за серпень 2009 року в розмірі 1533 грн., за вересень 2009 року в розмірі 46400 грн., за жовтень 2009 року в розмірі 16000 грн., за листопад 2009 року в розмірі 9650 грн.

На підставі висновків Акту перевірки № 499/78/2301-35013469 від 16.12.2011 Фастівською ОДПІ Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.02.2012 року № 0000382301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у сумі 162957 грн., з яких: 130366 грн. - за основним платежем; 32591 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач 11.01.2012 звернувся із скаргою № 45 до Державної податкової служби у Київській області.

За результатами розгляду скарги, Державною податковою службою у Київській області прийнято рішення від 06.03.2012 № 307/10/10-206/41-176, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 04.01.2012 № 0000082301, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись із висновками відповідача щодо визнання нікчемним правочин між ТОВ "Гранде Дольче" та ТОВ "Торгівельна компанія "ІНФОРМАЦІЯ_1", а також податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1.1. ст. 1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Органи державної податкової служби відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з абз. 3 п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Однією з обставин для проведення документальної позапланової виїзної перевірки п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України визначає отримання постанови слідчого, винесеної ним відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у його провадженні.

При цьому до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду у кримінальній справі п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України забороняє, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність перевірки, приймати податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки. Цією нормою передбачено, що матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

З Акта перевірки від 16.12.2011 №499/78/2301-35013469 судом встановлено проведення відповідачем позапланової перевірки позивача з підстав, передбачених п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, та відповідно до постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області ОСОБА_1 від 24.06.2011 про призначення по кримінальній справі №11/079002 позапланової документальної перевірки ТОВ "Гранде Дольче".

Оскільки у акті перевірки відповідачем зроблено посилання на п.п.78.1.11 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України та постанову старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області ОСОБА_1 від 24.06.2011 про призначення по кримінальній справі №11/079002 позапланової документальної перевірки ТОВ "Гранде Дольче", суд приходить до висновку, що саме ця постанова старшого слідчого від 24.06.2011 зумовила проведення позапланової перевірки позивача.

Як вбачається з акту перевірки, відповідно до постанови слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Житомирській області від 05.07.2011, яким розглянуто матеріали кримінальної справи № 79002/11, по обвинуваченню за ознаками злочинів, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 366 Кримінального кодексу України, під час слідства встановлено, що впродовж 2008-2010 років група осіб, організувала схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету. Для функціонування даної схеми особами, без справжнього наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем ТМЦ, виконанням робіт або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності, було створено та придбано ряд суб'єктів підприємницької діяльності, які умисно ухилились від сплати податків в особливо великих розмірах, у тому числі ТОВ "Торгівельна компанія "ІНФОРМАЦІЯ_1", яке було створено та зареєстровано на ОСОБА_2

В ході досудового слідства виникла необхідність в проведенні документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ "Гранде Дольче", яке взято на податковий облік в Фастівській ОДПІ Київської області, за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, у зв'язку з чим старший слідчий ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області ОСОБА_1 виніс постанову від 24.06.2011 про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки по даній кримінальній справі.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Податкове повідомлення-рішення відповідно до п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Водночас п. 86.9 цієї ж статті Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Із зазначеною нормою кореспондується норма закріплена у п. 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України відповідно до якої, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Так як перевірка позивача проведена на підставі постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області ОСОБА_1 від 24.06.2011 про призначення по кримінальній справі №11/079002 позапланової документальної перевірки ТОВ "Гранде Дольче" у відповідності з п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, тобто призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, відповідач відповідно до п. 86.9 ст. 89 Податкового кодексу України не мав права приймати податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Як зазначалось вище, спірне податкове повідомлення-рішення у даній справі було прийняте Фастівською ОДПІ Київської області 04.01.2012.

В матеріалах справи відсутні докази набрання законної сили відповідним рішенням суду по вказаній кримінальній справі №11/079002 станом на вказану дату, та з боку відповідача таких доказів надано не було.

При цьому, суд зазначає, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків (п.п.4.1.4, п. 56.21 Податкового кодексу України).

В даному випадку, як встановлено судом, перевірка проводилась на підставі рішення слідчого про проведення перевірки конкретного платника податків - позивача.

Відтак, враховуючи, що обставини призначення та проведення перевірки відповідають умовам застосування п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України та ДПІ не надано доказів ухвалення постанови суду та набрання нею законної сили на час ухвалення оскаржуваних рішень, або ж проведення податкової перевірки з інших підстав, ДПІ не мала правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення.

Зазначена правова позиція щодо застосування приписів пункту 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України у взаємозв'язку з положеннями п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, зокрема щодо відсутності права органів ДПС приймати податкове повідомлення-рішення за результатами проведених перевірок, призначених відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду у кримінальній справі, визначена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 01.10.2012 по справі К/9991/42373/12 (номер рішення в ЄДРСР 26353557), від 23.01.2013 по справі К/9991/52366/12 (номер рішення в ЄДРСР 28835528) та у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.12.2012 по справі К/9991/64526/12 (номер рішення в ЄДРСР 28102570).

Таким чином, матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби, викладені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 16.12.2011 №499/78/2301-35013469, що призначена на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області ОСОБА_1, відповідно до кримінально-процесуального закону, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.

При цьому, слід зазначити, що податковий орган загалом не позбавлений права приймати податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого органу, проте таке право виникає при дотриманні вищевказаних норм Податкового кодексу України, зокрема, після набрання законної сили вироком суду по кримінальній справі №11/079002.

Таким чином, аналізуючи фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, оскільки відповідачем при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення не враховано вимоги п. 86.9 ст. 89 Податкового кодексу України, суд вважає, що Фастівська ОДПІ Київської області передчасно прийняла податкове повідомлення-рішення №0000082301 від 04.01.2012, яким визначила позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість, а тому його слід визнати протиправним та скасувати саме з вищенаведених підстав.

Разом з цим, перевіряючи викладені у вказаному акті обставини, судом встановлено наступне.

Як вбачається з акту перевірки, вказані вище порушення пов'язані з придбанням позивачем у ТОВ "Торгівельна компанія "ІНФОРМАЦІЯ_1" послуг по зберіганню товару.

На думку посадової особи відповідача ТОВ "Торгівельна компанія "ІНФОРМАЦІЯ_1" як постачальник має ознаки фіктивності, оскільки згідно протоколу допиту директора ТОВ "Торгівельна компанія "ІНФОРМАЦІЯ_1" - ОСОБА_2 в рамках кримінальної справи №79002/11 про умисне ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах ПП "Будмаксплюс" та створення групою осіб фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності з метою мінімізації податкових зобов'язань за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст.27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 2012, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, остання пояснила, що вищезазначене підприємство вона зареєструвала за вказівкою невідомих осіб за винагороду, в дозвільні органи за виготовленням печатки ніколи не зверталась, банківські рахунки відкрила за вказівкою невідомих осіб за винагороду, але ними ніколи не користувалась, назви банків в яких відкривала рахунки не пам'ятає, жодних бухгалтерських документів від імені підприємства не підписувала, звітність до органів податкової служби не подавала, чим займалось це підприємств допитаній в якості свідка не відомо, на меті здійснювати підприємницьку діяльність не мала, хто підписував документи фінансово-господарської діяльності товариства та хто подавав звітність до податкової інспекції їй не відомо.

Таким чином, на думку посадової особи податкового органу, ТОВ "Торгівельна компанія "ІНФОРМАЦІЯ_1" створене та здійснює фінансово-господарську діяльність з метою прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки, створюючи незаконний податковий кредит своїм контрагентам та створює умови недоотримання коштів державним бюджетом України, у зв'язку з чим правочин, укладений між позивачем та ТОВ "Торгівельна компанія "ІНФОРМАЦІЯ_1" є нікчемним, оскільки договори укладено проти волевиявлення уповноваженої особи підприємства-контрагента.

Виходячи з тверджень про нікчемність правочину, укладеного з ТОВ "Торгівельна компанія "ІНФОРМАЦІЯ_1", посадова особа податкового органу також дійшла висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 130366 грн.

Проте, вказані висновки податкового органу суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у 2009 році ТОВ "Гранде Дольче" мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Торгівельна компанія "ІНФОРМАЦІЯ_1", а саме ТОВ "Торгівельна компанія "ІНФОРМАЦІЯ_1" надавало послуги ТОВ "Гранде Дольче" по зберіганню товарів.

Надання вказаних послуг підтверджується наступними документами:

- актами прийому-здачі робіт (послуг) від 09.01.2009 №90101, від 16.01.2009 №160101, від 23.01.2009 №230103, від 30.01.2009 №300103, від 27.02.2009 №270204, від 30.03.2009 №300305, від 30.04.2009 №300403, від 29.05.2009 №290507, від 12.06.2009 №120601, від 19.06.2009 №190601, від 26.06.2009 №260601, від 31.07.2009 №310711, від 31.08.2009 №310817, від 04.09.2009 №040902, від 09.09.2009 №090903, від 15.09.2009 №150905, від 18.09.2009 №180901, від 23.09.2009 №230902, від 25.09.2009 №250903, від 30.09.2009 №300906, від 12.10.2009 №121008, від 19.10.2009 №191003, від 30.10.2009 №301008, від 09.11.2009 №091103, від 19.11.2009 №191105, від 30.11.2009 №301104;

- податковими накладними від 09.01.2009 №90101 на загальну суму 33800,00 грн., в т.ч. ПДВ 5633,33 грн.; від 16.01.2009 №300108 на загальну суму 28130,00 грн., в т.ч. ПДВ 4688,33 грн.; від 23.01.2009 №230103 на загальну суму 40580,00 грн., в т.ч. ПДВ 6763,33 грн.; від 30.01.2009 №300103 на загальну суму 42490,00 грн., в т.ч. ПДВ 7081,67 грн.; від 27.02.2009 №270204 на загальну суму 18000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3000,00 грн.; від 30.03.2009 №300305 на загальну суму 24000,00 грн., в т.ч. ПДВ 4000,00 грн.; від 30.04.2009 №300403 на загальну суму 8500,00 грн., в т.ч. ПДВ 1416,67 грн.; від 29.05.2009 №290507 на загальну суму 55200,00 грн., в т.ч. ПДВ 9200,00 грн.; від 12.06.2009 №120601 на загальну суму 30000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5000,00 грн.; від 19.06.2009 №190601 на загальну суму 30000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5000,00 грн.; від 26.06.2009 №260601 на загальну суму 30000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5000,00 грн.; від 31.07.2009 №310711 на загальну суму 5700,00 грн., в т.ч. ПДВ 950,00 грн.; 31.08.2009 №310817 на загальну суму 3500,00 грн., в т.ч. ПДВ 583,33 грн.; від 04.09.2009 №40902 на загальну суму 38920,00 грн., в т.ч. ПДВ 6486,67 грн.; від 09.09.2009 №90903 на загальну суму 40580,00 грн., в т.ч. ПДВ 6763,33 грн.; від 15.09.2009 №150905 на загальну суму 42490,00 грн., в т.ч. ПДВ 7081,67 грн.; від 18.09.2009 №180901 на загальну суму 38660,00 грн., в т.ч. ПДВ 6443,33 грн.; від 23.09.2009 №230902 на загальну суму 37090,00 грн., в т.ч. ПДВ 6181,67 грн.; від 25.09.2009 №250903 на загальну суму 37800,00 грн., в т.ч. ПДВ 6300,00 грн.; від 30.09.2009 №300906 на загальну суму 42860,00 грн., в т.ч. ПДВ 7143,33 грн.; від 12.10.2009 №12108 на загальну суму 32000,00 грн. в т.ч. ПДВ 5333,33 грн.; від 19.10.2009 №191003 на загальну суму 38000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6333,33 грн.; від 30.10.2009 №30108 на загальну суму 26000,00 грн., в т.ч. ПДВ 4333,33 грн.; від 09.11.2009 №91103 на загальну суму 21000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3500,00 грн.; від 19.11.2009 №191105 на загальну суму 24000,00 грн., в т.ч. ПДВ 4000,00 грн.; від 30.11.2009 №301104 на загальну суму 12900,00 грн., в т.ч. ПДВ 2150,00 грн.

Оплата за надані послуги зберігання проводилася протягом 2009 року грошовими коштами, що підтверджується реєстром банківських виписок (т. 1 а.с. 101-107).

Оприбуткування товару (послуг) від ТОВ "Торгівельна компанія "ІНФОРМАЦІЯ_1" в бухгалтерському обліку позивача відображалося по кредитному рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками". Станом на 31.12.2010 року заборгованість відсутня.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом не оспорюється факт надання послуг (робіт) та оплата їх вартості.

Так, суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними ТОВ "Гранде Дольче" включено до податкового кредиту відповідного періоду. Податкові накладні відображені у реєстрі отриманих податкових накладних.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались Законами України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом, податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з включенням позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ТОВ "Торгівельна компанія "ІНФОРМАЦІЯ_1" у складі ціни придбаних послуг.

При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про те, що договір укладено проти волевиявлення уповноваженої особи підприємства - ТОВ "Торгівельна компанія "ІНФОРМАЦІЯ_1" - ОСОБА_2, а також, що вона не підписувала ніяких фінансово-господарських документів, оскільки порушено кримінальну справу про умисне ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах ПП "Будмаксплюс" та створення групою осіб фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності з метою мінімізації податкових зобов'язань за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 2012, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Факти поставки товарів (надання послуг) та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочину щодо надання послуг, укладеного між позивачем та ТОВ "Торгівельна компанія "ІНФОРМАЦІЯ_1", недійсним у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу визнання правочину, укладеного між позивачем та вказаним товариством недійсним.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Але при цьому, суд акцентує увагу на правовій позиції, яка полягає в тому, що Цивільний та Господарський кодекси України не передбачають такого наслідку як визнання правочинів нікчемними, якщо представники юридичних осіб, укладаючи правочини, діяли без повноважень або з перевищенням повноважень.

Відповідно до статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Відповідно до цього, суд вважає, що для обґрунтування нікчемності правочину необхідні фактичні дані, що свідчать про нікчемність саме такого правочину, а не якогось іншого.

Отже, при розгляді податкових спорів слід виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають за своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, вантажних митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку, достовірні.

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, закон виходить з презумпції легітимності укладених договорів, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлене інше.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Торгівельна компанія "ІНФОРМАЦІЯ_1" підтверджується наявними у матеріалах справи копіями первинних документів, які складались для певного виду господарської операції - актами прийому-здачі робіт (послуг), податковими накладними, банківськими виписками.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що створення юридичної особи, зокрема, за викраденими, загубленими чи підробленими документами з метою одержання податкової вигоди як такою особою, яка може не сплачувати податки, так і іншими платниками податків, саме по собі не означає, що всі правочини, укладені з такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До контрагента особи, зареєстрованої з порушенням вимог чинного законодавства, за змістом статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" не можуть застосовуватися негативні публічно-правові наслідки, коли він не знав, що відомості про таку особу, внесені до Єдиного державного реєстру, є недостовірними.

Обов'язок доведення обізнаності такої особи в недостовірності відомостей лежить на податковому органі.

Проте, будь-яких доказів з приводу того, що позивач був обізнаний про те, що ТОВ "Торгівельна компанія "ІНФОРМАЦІЯ_1" було створено з метою прикриття незаконної діяльності, податковий орган не надав.

Крім цього, суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права із статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що в акті перевірки від 16.12.2011 №499/78/2301-35013469 суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за переліченим вище правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та ТОВ "Торгівельна компанія "ІНФОРМАЦІЯ_1", про відсутність використання позивачем отриманих послуг у власній господарській діяльності.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Окрім того, суд приходить до висновку про відсутність підстав для висновку про наявність у ТОВ "Гранде Дольче" наміру безпідставно отримати податкову вигоду у спірних правовідносинах у зв'язку з реальністю понесення витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Згідно з положення Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 (з наступними змінами і доповненнями), податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Так, відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 Цивільного кодексу України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Всупереч наведеній нормі, відповідач досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, на що податковий орган не уповноважений.

Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд відзначає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З огляду на приписи наведених вище норм права, суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011.

Під час складення акту перевірки від 16.12.2011 №499/78/2301-35013469 ці вимоги податковим органом не виконані. Фактично, в основу перевірки покладено пояснення посадової особи ТОВ "Торгівельна компанія "ІНФОРМАЦІЯ_1". Первинні документи, надані позивачем, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу. Зазначене свідчить про необґрунтованість оскаржуваних дій та їх упередженість.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент виникнення спірних правовідносин визначались Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

В силу підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість").

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість").

Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбаних послуг, підтверджені податковими накладними.

Якщо контрагент позивача - ТОВ "Торгівельна компанія "ІНФОРМАЦІЯ_1" не виконало свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку права на віднесення сплачених (нарахованих) ним відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.7.3.1 п. 7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість є безпідставними.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи то безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - визнанню протиправним та скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранде Дольче" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 04.01.2012 №0000082301

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 12 квітня 2013 р.