Ухвала суду № 3064414, 18.12.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   Справа: № 22-а-4458/08                                                         Головуючий у І інстанції: Хрипун О.О.

                                                                                                                                      Суддя-доповідач: Коваль М.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

            18 грудня 2008 року                                                                                        м. Київ

            Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого – судді Коваля М.П., суддів Маслія В.І., Саприкіної І.В., при секретарі Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 26.04.2007 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «ІНТЕР РАО ЄЕС Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення, стягнення бюджетної заборгованості та процентів, -

В С Т А Н О В И Л А :

            Постановою Господарського суду м. Києва від 26 квітня 2007 року позов задоволено частково, а саме: визнано недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 30.01.2006 №0000472308/0; визнано недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 14.03.2006 №0000472308/1; визнано недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 30.05.2006 №0000472308/2; визнано недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 05.07.2006 №0000472308/3. В інший частині позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцем за умови необізнаності покупця щодо цих обставин. Крім того, вимоги Закритого акціонерного товариства «ІНТЕР РАО ЄЕС Україна» (далі – позивач) про стягнення коштів бюджету, не відповідають визначеним Законом України «Про податок на додану вартість» матеріально – правовим способам захисту порушеного права, а тому в їх задоволенні має бути відмовлено.

            Не погоджуючись з судовим рішенням,  Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва (далі – відповідач - 1), подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що постанова суду першої інстанції прийнята  з порушенням норм матеріального права, а саме: п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

            Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

            Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 30.01.2006 р. відповідачем – 1 видане податкове повідомлення-рішення №0000472308/0, яким згідно п.п. "б" п.п.4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п. 1.8, п.п.7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачу зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ за лютий 2004 року - на 30417 грн., квітень 2004 року - на 20232 грн., вересень 2004 року - на 12999 грн. В подальшому дане рішення було оскаржено, але залишено без змін та  відповідачем - 1 видані податкові повідомлення - рішення від 14.03.2006 №0000472308/1, від 30.05.2006 №0000472308/2, від 05.07.2006 №0000472308/3, які за змістом повністю співпадають з податковим повідомленням-рішенням від 30.01.2006 №0000472308/0.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 20.01.2006 №29/23-8/31169593, в якому зазначається про порушення позивачем п.1.8, п.п. 7.4.1 п. 7.4 та п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок включення до податкового кредиту сум ПДВ по виданим ТОВ "Компанія "Енерогомашвін" податковим накладним.

05.02.2004 між ЗАТ "Російська енергія" (правонаступником якого є позивач) та ТОВ "Компанія "Енергомашвін" укладений договір №У-014К-2004/02 на поставку товарів.

На виконання вказаного договору у період: лютий, квітень, вересень 2004 року ТОВ "Компанія "Енергомашвін" поставило позивачу товар, що підтверджується податковими накладними від 06.02.2004 №16, від 07.04.2004 №47, від 08.04.2004 №48, від 14.04.2004 №51, від 15.04.2004 №52, від 10.09.2004 №128, від 23.09.2004 №145.

Суми ПДВ по цим податковим накладним включені позивачем до складу податкового кредиту за відповідні податкові періоди (лютий 2004 року - в сумі 30417 грн., квітень 2004 року - в сумі 20232 грн., вересень 2004 року - в сумі 12999 грн.).

З матеріалів, які містяться в справі, вбачається, що на момент здійснення перевірки податковий кредит позивача за лютий, квітень та вересень 2004 року по господарським операціям з ТОВ "Компанія "Енергомашвін" був підтверджений податковими накладними, які мали всі необхідні реквізити, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість". А зі змісту п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок   на  додану  вартість"   слідує, що   платник  податку   притягується  до відповідальності лише за умови відсутності податкових накладних на момент перевірки.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Факт реєстрації ТОВ "Компанія "Енергомашвін" платником ПДВ відповідачами не заперечується.

Отже, висновки відповідача - 1 про те, що позивач не мав права на податковий кредит на підставі складених ТОВ "Компанія "Енергомашвін" податкових накладних, суд вважає помилковим. Формування позивачем податкового кредиту по факту отримання податкових накладних від постачальника повністю відповідає вимогам Закону України "Про податок на додану вартість".

Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання відповідача - 1 на несплату контрагентами позивача податкових зобов'язань до бюджету, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту в розумінні Закону України "Про податок на додану вартість" не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. До того ж, ДПІ у Печерському районі м. Києва не наведено конкретних доказів заниження ТОВ "Компанія "Енергомашвін" податкових зобов'язань зі спати ПДВ, до справи не надано актів перевірок вказаного підприємства, рішень про донарахування податкових зобов'язань, податкових вимог тощо. Не є переконливим посилання ДПІ і на факт неподачі звітності ТОВ "Компанія "Енергомашвін" з березня 2005 року, оскільки господарські операції з позивачем мали місце у лютому, квітні та вересні 2004 року.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.1, п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість").

Як вірно зазначив Господарський суд м. Києва, в даному випадку, позивач, як покупець, виконав свої зобов'язання шляхом сплати ПДВ у складі вартості придбаного у контрагента товару. Невиконання контрагентом обов'язку по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а не позивача, оскільки у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцем за умови необізнаності  покупця щодо цих обставин.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в позовних вимогах про стягнення з Державного бюджету бюджетної заборгованості в розмірі 365054 грн. за період з січня 2004 р. по квітень 2004р., із серпня 2004 р. по жовтень 2004р., а також процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості з ПДВ в розмірі 24370,03 грн., виходячи з наступного.

     У редакції Закону України "Про податок на додану вартість", яка діє на даний час, відсутні положення, які б передбачали право платника на нарахування та отримання процентів у разі несвоєчасного відшкодування податку. Розмір процентів, механізм їх нарахування та відшкодування Законом України "Про податок на додану вартість" на час розгляду справи не встановлений.

     Тому, вимоги позивача про стягнення процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості, не грунтуються на законодавстві і задоволенню не підлягають.

     Також, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення бюджетної заборгованості.

Підставою позовних вимог у справах зі спорів про відшкодування бюджетної    заборгованості з податку на додану вартість є порушення передбаченого Законом України  "Про податок на додану вартість" права платника податку на отримання з Державного  бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість у встановлені строки. 

     За правилами, встановленими Законом України "Про податок на додану вартість" в нині діючій редакції (п.п. 7.7.8 п. 7.7 ст. 7) після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий органпротягом п'яти робочих днів, наступних за  днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню в бюджету.

      Отже, беручи до уваги, що підставою для подання позову у справах даної категорії є порушення передбаченого Законом України "Про податок на додану вартість" права платника податків на отримання з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість у встановлені строки, платнику податку необхідні формулювати позовні вимоги як вимоги про зобов'язання податкового органу надати, висновок органу державного казначейства із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. З врахуванням даних обставин, вимоги  позивача про  стягнення  коштів  бюджету,  не відповідають визначеним Законом України "Про податок на додану вартість" матеріально-правовим способам захисту порушеного права, а тому в їх задоволенні має бутивідмовлено. Таким чином, оскаржувана постанова Господарського суду м. Києва від 26 квітня 2007 року прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства і підстави для ї зміни або скасування відсутні.             Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним та є такими, що суперечать чинному законодавству.             Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія         суддів, - У Х В А Л И Л А :

            Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва -  залишити без задоволення.                                                                           

            Постанову Господарського суду м. Києва від 26.04.2007 року- залишити без змін.

            Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

                        Головуючий :

                        Судді:

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   Справа: № 22-а-4458/08                                                       Головуючий у І інстанції: Хрипун О.О.

                                                                                                                                      Суддя-доповідач: Коваль М.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

            18 грудня 2008 року                                                                                        м. Київ

            Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого – судді Коваля М.П., суддів Маслія В.І., Саприкіної І.В., при секретарі Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Господарського суду                 м. Києва від 26.04.2007 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «ІНТЕР РАО ЄЕС Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення, стягнення бюджетної заборгованості та процентів, -

            Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія         суддів, -

У Х В А Л И Л А :

            Апеляційну скаргу  Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва -  залишити без задоволення.                                                                           

            Постанову Господарського суду м. Києва від 26.04.2007 року- залишити без змін.

            Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

                        Головуючий :

                        Судді: