Ухвала суду № 30640139, 25.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" березня 2013 р. м. Київ К/9991/64463/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012

у справі №2а -0870/5949/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі від 19.07.2011 № 0000510801 та № 0000490801.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14. п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, ст.ст. 7, 9, 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для зменшення за податковим повідомленням-рішенням від 19.07.2011 № 0000510801 від'ємного значення з податку на додану вартість за квітень 2011 року у сумі 850344,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 06.07.2011 № 301/08-01/00191230, про порушення позивачем вимог п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 10.1 «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1002, п. 4 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 № 41, яке полягало в неправомірному віднесенні позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість за період з 01.02.2011 по 31.03.2011, що призвело до завищення від'ємного значення у квітні 2011 року.

Підставою для зменшення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням від 19.07.2011 № 0000490801 бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2011 року в сумі 850344 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 1 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 07.07.2011 № 303/08-01/00191230, про порушення позивачем вимог п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 10.1 «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1002, п. 4 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затверджених наказом ДПА України від 25.01.2011 № 41.

Позиція податкового органу полягає у тому, що у позивача відсутнє право на податковий кредит за операціями з придбання товару внаслідок відсутності сплати податку на додану вартість до держбюджету у ланцюгу постачання постачальниками: ТОВ «Буд Ворк», ТОВ «Електропостачзбут», ТОВ «Дніпрометпром», ТОВ «НВО «Черметтехнологія», ТОВ «Ферроконтакт 77», ПП «Кібар» та внаслідок відсутності у таких постачальників можливості здійснювати господарську діяльність через те, що вони не знаходяться за юридичними адресами та не звітують до податкових органів. Цими обставинами податковий орган обґрунтовує свою позицію щодо здійснення такими постачальниками господарських операцій без економічної ділової мети, а лише з наміром отримати бюджетне відшкодування та заволодіти бюджетними коштами.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередній інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди попередніх інстанцій повно встановили обставини у справі та надали їм правову оцінку на підставі законодавства, що підлягало застосуванню при вирішення даного спору.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків-покупця, відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення вимог, зокрема п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.8, п. 201.10 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту, дотримання вимог п.п. 200.1 та п.п. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при обрахуванні від'ємного значення та заявлення його до бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на отримання такого відшкодування.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість та отримання такого відшкодування.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків -покупця, будь-які порушення постачальниками товару у ланцюгу постачання податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування.

Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо реального придбання позивачем товару, і, за наявності доказів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з придбання позивачем товару (вапна, брикетів, сплаву алюмінію вторинного, метизів, запчастин, кислоти та деревини), а саме: договорів, рахунків фактур, прибуткових ордерів, залізничних накладних, платіжних документів, встановлено реальність здійснення господарських операцій, за наслідками яких та на підставі податкових накладних, виданих особами, зареєстрованими платниками податку на додану вартість на час видачі таких накладних, позивачем сформовано податковий кредит із сум сплаченого податку на додану вартість.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію і діяв добросовісно. У разі, коли контрагент не виконав свого обов'язку щодо звітування, нарахування та сплати податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже Законом України «Про податок на додану вартість»іншого не передбачено.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Податковим органом при вирішенні справ у судах попередніх інстанцій не надано належних та допустимих доказів тому, що позивач укладав з постачальником договори з метою незаконного отримання податкових вигод чи був обізнаним з певними протиправними діями постачальника при здійсненні фінансово-господарської діяльності та сприяв їм в ухиленні від виконання податкових зобов'язань. Не надано таких доказів і тому, що придбані позивачем товари не мають реального характеру.

Також суди правильно відхилили доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчили лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

Зважаючи на відсутність підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, надану судом правову оцінку встановленим обставинам, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло