Ухвала суду № 30639920, 25.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2013 року м. Київ К/9991/36545/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Лосева А.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012

у справі №2а/0470/16985/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпробетон»

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м Дніпропетровська

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська від 09.09.2011 №0102212301 про зменшення ТОВ «Дніпробетон»розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3074051 грн. та №0102222301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 460217 грн. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська від 28.11.2011 №0102892301 про зменшення ТОВ «Дніпробетон» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3074051 грн. та №0102902301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 460217 грн. та №0102912301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями 24245,75 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові в повному обсязі, з підстав порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з метою перевірки наданих позивачем уточнюючих розрахунків №900000583 від 21.01.2011, №9000030660 від 21.01.2011, №9000252167 від 11.02.2011, за результатами якої складено акт №3363/232/20239861 від 30.08.2011.

Перевіркою встановлено, що позивачем 22.12.2010 було подано до податкового органу уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2008 року.

Листом Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська №46735/10/28-215 від 29.12.2011 позивача повідомлено про невизнання податковою звітністю уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2008 року.

21.01.2011 позивачем подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2008 року, яким збільшено суму податкового кредиту на 746527 грн. за рахунок включення до його складу сум податку на додану вартість по податковій накладній №190204 від 19.02.2008, виписаної ТОВ «Укрсервісцентр»та за квітень 2008 року, яким збільшено суму податкового кредиту на 1623375 грн. за рахунок включення до його складу сум податку на додану вартість по податковій накладній №210101 від 23.04.2008, виписаної ТОВ «Укрсервісцентр».

11.02.2011 позивачем подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2009 року, яким збільшено суму податкового кредиту на 1164360 грн., за рахунок включення до його складу сум податку на додану вартість по накладним №160901 від 16.09.2008 та №180901 від 18.09.2008, виписаних ТОВ «Укрсервісцентр».

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 460211 грн., у тому числі по періодам: лютий 2011 року 3927 грн., березень 2011 року 5977 грн., квітень 2011 року 83124 грн., травень 2011 року 84753 грн., червень 2011 року 185427 грн., липень 2011 року 97003 грн. та завищення суми від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 3074051 грн. за липень 2011 року.

На підставі акта перевірки відповідачем 09.09.2011 винесено податкові повідомлення-рішення №0102212301 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3074051 грн. та №0102222301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 460217 грн.

За результатами адміністративного оскарження 25.11.2011 Державною податковою адміністрацією у Дніпропетровській області було скасовано податкове повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 09.09.2011 №0102212301 в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1,00 грн., в частині зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 3074051 грн. вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін та скасовано податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість від 09.09.2011 №0102222301 в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5,00 грн., в іншій частині 460212,00 грн. дане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

З врахуванням результатів адміністративного оскарження 28.11.2011 Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська винесено податкові повідомлення-рішення №0102892301 про зменшення ТОВ «Дніпробетон»розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3074051 грн., №0102902301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 460217 грн. та №0102912301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями 24245,75 грн.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними.

Отже, у податковому періоді (попередній період), коли податкова накладна була виписана продавцем товарів, але не отримана покупцем цих товарів, покупець товарів не мав документа (податкової накладної), на підставі якого міг би включити суму податку на додану вартість по цій операції до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника та з'ясування достовірності й повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Аналіз вищенаведеної норми дає підстави для висновку, що подання заяви зі скаргою на постачальника є виключним правом, а не обов'язком покупця.

Таким чином, недотримання позивачем порядку, встановленого підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених ним витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, позаяк згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, підставою для відповідальності платника податку є непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

За підтвердження факту придбання та оплати товару в податковому періоді в якому були виписані податкові накладні №190204 від 19.02.2008, №230402 від 23.04.2008, №160901 від 16.09.2008 та №180901 від 18.09.2008 ТОВ «Укрсервісцентр», які фактично отримані позивачем у грудні 2010 року, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту.

Аналогічні норми містяться також у Розділі V Податкового кодексу України, яким з 01.01.2011 врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (п. 198.6).

Відповідно до пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Пп.15.3.1 п.15.3 ст.15 цього Закону передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позивачем проведено коригування своїх податкових зобов'язань в межах строку давності, встановленого пп.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Судова колегія погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що вони не суперечать положенню абзацу третього п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України згідно якого, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної, оскільки перебіг, визначеного абзацом третім п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, строку розпочинається з 01.01.2011.

Таким чином, уточнення позивачем своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість у січні-лютому 2011 року здійснено з дотриманням строку встановленого абзацом третім п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, на підставі податкових накладних отриманих в межах 1095 днів встановлених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За таких обставин, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді А.М.Лосєв

Н.Г.Пилипчук