Ухвала суду № 30639895, 19.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" березня 2013 р. м. Київ К/9991/42011/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Приходько І.В.

за участю секретаря судового засідання: Лисенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року

у справі № 2а-8186/11/1370

за позовом Приватного підприємства «Оліяр»

до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року, позов Приватного підприємства «Оліяр»(позивач) до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області (відповідач) задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000153540 від 15 липня 2011 року. Зобов'язано Головне управління Державного казначейства України у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунку ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області на користь ПП «Оліяр»3,40 грн. витрат, понесених останнім на сплату судового збору.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Крім того, ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі -ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області на Державну податкову інспекцію у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби у зв'язку з реорганізацією.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України зазначене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Оліяр»з питань повноти формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Ойл», Приватним підприємством «ТД Софі Плюс», Приватним підприємством «ТКФ Юпітер», Товариством з обмеженою відповідальністю «Магнітка 921», Товариством з обмеженою відповідальністю «Паритет-Агро», Товариством з обмеженою відповідальністю «Пека», Товариством з обмеженою відповідальністю «Алгол-87», Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд-Агрохолдинг», Товариством з обмеженою відповідальністю «Євротрейд-Холдінг», Приватним підприємством «Тавріяагроойл-плюс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Вершина мрії», Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, Товариством з обмеженою відповідальніс «Шрек К», Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, Товариством з обмеженою відповідальністю «Великдом», Товариством з обмеженою відповідальністю «Апекс Груп 7», Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний центр «Октавія», Товариством з обмеженою відповідальністю «Вега-Експрес», Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро-Люкс», Приватним підприємством «Ардея-Тех», Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Стандарт», Приватним підприємством «Торг-Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Східна торгова компанія», Приватним підприємством «Торговий дім «Аветніс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліт-Клас-Групп», Товариством з обмеженою відповідальністю «Волєо-Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група «К.Г.К.», Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Нові перспективи»за період з 01 січня 2009 року по 30 квітня 2011 року, за результатами якої складено акт № 538/232/32461721 від 15 липня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000153540 від 15 липня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 52 165 880,00 грн. (43 143 562,00 грн. -основний платіж, 9 022 318,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР), пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.5, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -ПК України), частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, частини 1 статті 216, статей 228, 626, 629, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Трейд Ойл», ПП «ТД Софі Плюс», ПП «ТКФ Юпітер», ТОВ «Магнітка 921», ТОВ «Паритет-Агро», ТОВ «Пека», ТОВ «Алгол-87», ТОВ «Трейд-Агрохолдинг», ТОВ «Євротрейд-Холдінг», ПП «Тавріяагроойл-плюс», ТОВ «Вершина мрії», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Шрек К», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Великдом», ТОВ «Апекс Груп 7», ТОВ «ТЦ «Октавія», ТОВ «Вега-Експрес», ТОВ «Компанія «Агро-Люкс», ПП «Ардея-Тех», ТОВ «Бізнес Стандарт», ПП «Торг-Трейд», ТОВ «Східна торгова компанія», ПП «ТД «Аветніс», ТОВ «Еліт-Клас-Групп», ТОВ «Волєо-Трейд», ТОВ «ПФГ «К.Г.К.», ТОВ «ТД «Нові перспективи», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності правочинів, укладених між ПП «Оліяр»та вказаними контрагентами.

Зазначений висновок контролюючим органом зроблено з огляду на те, що у контрагентів позивача відсутні виробничі потужності, основні фонди, зокрема, складські приміщення, транспортні засоби, а також в достатній кількості штатні працівники та фахівці, необхідні для здійснення основного виду діяльності, деякі контрагенти позивача за юридичною адресою не знаходяться, що вказує, на думку відповідача, на неможливість здійснення такими суб'єктами підприємницької діяльності господарських операцій відповідно до укладених з позивачем договорів.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення закріплені в підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктах 198.3, 198.6 статті 198 ПК України.

Як встановлено судами, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у контрагентів товарно-матеріальних цінностей (олії соняшникової, натрію їдкого технічного, резервуару сталевого, кристалізатору, колонки, перліту, глини, термопечей) на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особами, які мають статус платників податку на додану вартість.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі -Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, господарські операції для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що, в свою чергу, відображають реальність відповідної господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно із статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В свою чергу, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність здійснення господарських операцій між ПП «Оліяр»та його постачальниками підтверджується дослідженими судами належним чином складеними первинними та платіжними документами, а факт використання в господарській діяльності олії соняшникової, поставленої контрагентами, -видатковими накладними, виписаними при подальшій реалізації виготовленої продукції.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

А тому, якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або мінімізували свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, однак не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності факту реального вчинення господарської операції та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Що стосується доводів податкового органу про безтоварний характер спірних господарських операцій з підстав ненадання позивачем товарно-транспортних накладних, то колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано не прийняли їх до уваги, оскільки, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товару та його використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документа як товарно-транспортна накладна не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки, відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Львівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача -Державну податкову інспекцію у Пустомитівському районі Львівської області його правонаступником -Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Приходько І.В.