Ухвала суду № 30639705, 25.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2013 року м. Київ К-29155/10-С

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Валоріт»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.08.2010

у справі №2а-28746/09/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Валоріт»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в місті Луганську

про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14.05.2010 позов ТОВ «Валоріт» задоволено. Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення №0001922310/0 від 04.12.2009.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.08.2010 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14.05.2010 скасовано. Прийнято нову постанову про відмову в позові.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009, за результатами якої складено акт №1032/23-32586346 від 23.11.2009.

За висновками акта перевірки позивачем, зокрема, порушено п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 2652824 грн., що стало підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0001922310/0 від 04.12.2009, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1437420,00 грн.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В свою чергу, підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином підставою для формування валових витрат є реальність господарських операцій; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, обґрунтовував свої висновки тим, що позивачем не доведена реальність операцій за договором №б/н від 20.03.2006 укладеним з ПП «Техно-торгова фірма «Стиль-Модів», в особі директора ОСОБА_2, щодо поставки металобрухту, оскільки господарські операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Наявність у покупця належним чином оформлених податкових накладних та документів на підтвердження факту оплати, не є безумовною підставою для віднесення сум, визначених ними, до складу валових витрат та податкового кредиту за умови доведення податковим органом того, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності.

Враховуючи, що реальність господарських операцій не знайшла свого підтвердження, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про безпідставне заниження позивачем податку на прибуток.

При цьому, судова колегія вважає, що судом апеляційної інстанції, правильно враховано при оцінці доводів податкового органу рішення прийняті у кримінальних справах порушених стосовно директора ПП «Техно-торгова фірма «Стиль-Модів» ОСОБА_2 та директора позивача - ТОВ «Валоріт» ОСОБА_3

Постановою Ленінського районного суду м.Луганська від 16.06.2010 ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, кримінальну справу закрито, на підставі ст.48 КК України, при цьому ОСОБА_3 визнав, що ним допущена злочинна недбалість при укладенні договорів поставки металобрухту з ПП «Арон-Трейд» та ПП «ТТФ Стиль-Модив», що призвело до ненадходження в держбюджет протягом 3-4 кварталу 2006 року податку на прибуток в загальній сумі 2652824 грн. та податку на додану вартість в розмірі 217277 грн.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування прийнятого судом апеляційної інстанції рішення.

Частинами 1, 2 статті 4 Закону України «Про металобрухт» установлено, що операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими підприємствами або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами. Діяльність, пов'язана із заготівлею, переробкою брухту чорних та кольорових металів і його металургійною переробкою, провадиться на підставі ліцензії, що видається в порядку, встановленому законодавством.

Позивачем не спростовано, що ним придбавався металобрухт, у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємництва, які за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність, посадові особи яких не визнають своєї причетності до зазначених господарських операцій, а також, що позивач та продавець працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв'язки й учасники якого обізнані стосовно один одного.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Валоріт» відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.08.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук