Ухвала суду № 30639685, 09.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2013 року м. Київ К-35881/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року

у справі № 2а-44762/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно Груп»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно Груп» (позивач) до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (відповідач) задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004012302/0 від 01 грудня 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Техно Груп» витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Київському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Техно Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої складено акт № 7447/23-506/32947643 від 18 листопада 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004012302/0 від 01 грудня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 59 635,00 грн. (39 860,00 грн. - основний платіж, 19 775,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV), пункту 1.25 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості посередницьких послуг, наданих Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 на підставі агентської угоди № 3 від 05 січня 2008 року, з огляду на їх непідтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Задовольняючи адміністративний позов в повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із статтею 1 Закону № 996-XIV первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

При цьому, згідно із статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, фактичне виконання умов агентської угоди № 3 від 05 січня 2008 року підтверджується належним чином оформленим актом здачі-приймання виконаних робіт від 31 жовтня 2008 року, а розрахунки між сторонами проведено заліком зустрічних однорідних вимог.

Більш того, судами встановлено, що посередницькі послуги, надані ФОП ОСОБА_3, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, а підтвердженням їх реального виконання є укладені ТОВ «Техно Груп» договір купівлі-продажу № 02/30/01-08 від 30 січня 2008 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Антанта», договір купівлі-продажу № 05/15/02-08 від 15 лютого 2008 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мир Строй-ки», договір поставки № 04/07/02-08 від 07 лютого 2008 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дафі-строй плюс», договір поставки від 25 лютого 2008 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Полідромос», договір купівлі-продажу № 11/11/03-08 від 11 березня 2008 року з Приватним підприємством «Торговельний центр «Постачальник», договір купівлі-продажу № 19/27/05-08 від 27 березня 2008 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТР», договір купівлі-продажу № 32 від 20 березня 2008 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «АРС-Будівельні системи», договір поставки № 26/15/09-08 від 15 вересня 2008 року з Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою «Каскад», договір поставки № 32/17/10-08 від 17 жовтня 2008 року з Приватним підприємством «Пьер+».

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат в охоплений перевіркою період вартості посередницьких послуг з огляду на їх придбання для подальшого використання в межах власної господарської діяльності ТОВ «Техно Груп», а також підтвердження належним чином оформленими первинними документами.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Шипуліна Т.М.