Ухвала суду № 30639671, 28.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2013 року м. Київ К-36278/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2010

у справі № 2а-6727/10/2670

за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі по тексту - позивач, ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України») звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі по тексту - відповідач, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2010, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2010, позов задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 27.04.2010 №0002134120/1, від 30.04.2010 №0002134120/2. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 27.04.2010 №0002134120/1 про сплату податкового зобов'язання у сумі 13260,68 грн. стали матеріали планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період з 01.01.2008 по 30.06.2009, за результатами якої складено акт перевірки від 24.11.2009 №540/41-20/31301827.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. п. 14, 14-1 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 №1494 та визначено податкове зобов'язання зі збору за спеціальне водокористування у сумі 3294,42 грн., у тому числі 1254,42 грн. - основного платежу, 2040,00 грн. -штрафних (фінансових санкцій).

За наслідками апеляційного оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень від 07.12.2009 №0001654120/0 та від 19.02.2010 №0001654120/1, то вони вважаються відкликаними.

Задовольняючи позов в частині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 27.04.2010 № 0002134120/1, від 30.04.2010 №0002134120/2, суди попередніх інстанцій виходячи з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. п. 14. та 14-1 Порядку справляння збору за спеціальне використання одних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 №1494, збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб енергетики і водного транспорту обчислюється платниками самостійно. Розрахунки збору, базовий податковий (звітний) період для якого дорівнює календарному кварталу, подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем податкової реєстрації. Збір сплачується водокористувачами протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору за місцем податкової реєстрації.

Колегія суддів погоджується з висновками судів, що при визначенні відповідного податкового зобов'язання відповідачем не враховано законодавче визначення платника такого збору.

Відповідно до ч. 7 ст. 30 Водного Кодексу України платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни-підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води (первинні водокористувачі) та (або) з водозабірних споруд первинних водокористувачів (вторинні водокористувачі), та користуються водами для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Як вбачається із договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі позивач не здійснював спеціальне водокористування і не є платником збору за спеціальне використання водних ресурсів, оскільки він не здійснював скидання стічних вод у водні об'єкти, отримував воду з водозабірних споруд первинного водокористувача (водоканалу) та скидав стічні води в систему первинного водокористувача на договірних умовах.

Отже, відповідачем не доведено, що позивач здійснював забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв та здійснював скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти та мав відповідний спеціальний дозвіл.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідачем не наведені підстави з яких позивача визнано платником збору за спеціальне використання водних ресурсів, тому позовні вимоги в частині визнання нечинними податкові повідомлення-рішення від 27.04.2010 №0002134120/1, від 30.04.2010 №0002134120/2 підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова