Ухвала суду № 30639660, 09.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2013 року м. Київ К-33588/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 жовтня 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року

у справі № 14/14

за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «А.Т.І.»

про стягнення податкової заборгованості в розмірі 19 236,52 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва (позивач) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «А.Т.І.» (відповідач) про стягнення податкової заборгованості в розмірі 19 236,52 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 жовтня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Авіакомпанія «А.Т.І.» на користь Державного бюджету України податковий борг в розмірі 6 120,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 жовтня 2009 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем проведено ряд невиїзних документальних перевірок ТОВ «Авіакомпанія «А.Т.І.» з питань своєчасності подання податкової звітності та дотримання платіжної дисципліни, за результатами яких складено акти № 8788/15-2-30116451 від 30 липня 2007 року, № 8558/15-1-30116451 від 30 липня 2008 року, № 8803/15-2-30116451 від 30 липня 2008 року, № 2658-1444/15-02-30116451 від 12 лютого 2007 року.

На підставі вказаних актів перевірок позивачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0027601504/0 від 31 липня 2007 року, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7 140,00 грн. (0,00 грн. - основний платіж, 7 140,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), № 0022901501/0 від 01 серпня 2008 року, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 850,00 грн. (0,00 грн. - основний платіж, 850,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), № 0027671504/0 від 31 липня 2008 року, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 740,00 грн. (0,00 грн. - основний платіж, 3 740,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), № 0005271504/0 від 12 лютого 2007 року, яким відповідачу визначено штраф у розмірі 6 460,00 грн.

Також, податковим органом нараховано відповідачу пеню з податку на прибуток у розмірі 1 046,52 грн.

Проведеними перевірками встановлено порушення відповідачем підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III), пункту 16.4 статті 16 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неподанням декларацій з податку на додану вартість за період з червня 2002 року по листопад 2005 року, з податку на прибуток за період з 2002 року по перший квартал 2007 року та з першого півріччя 2007 року по перший квартал 2008 року, а також затримкою на 72 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, визначеної в декларації № 161890 від 31 січня 2002 року.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону № 2181-III за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Підпунктом 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 Закону № 2181-III передбачено, що у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку, що, оскільки, позивачем суму податкових зобов'язань в розмірі 12 070,00 грн. та пеню в розмірі 1 046,52 грн. визначено ТОВ «Авіакомпанія «А.Т.І.» з порушенням строку, встановленого статтею 15 Закону № 2181-III, то підстав для задоволення позову в зазначеній частині не вбачається.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 жовтня 2009 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 жовтня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Шипуліна Т.М.