Постанова № 30639398, 09.04.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2013 р. Справа №820/1671/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої О.В.,

за участю секретаря Кікояна Г.О. та представників

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: Тамажанського О.В.,

третьої особи: Колесника К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4

до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківський області,

за участю третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова,

про визнання дій протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_4, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківський області, в якому просить суд визнати дії відповідача протиправними, скасувати припис від 21.02.2013 р. та рішення від 21.02.2013 р.

В обґрунтовування позову позивач зазначає, що проведення позапланової перевірки здійснювалося з грубим порушенням вимог діючого законодавства, прийняті за наслідками перевірки припис та рішення є незаконними, а обраний спосіб усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності - безпідставним.

З огляду на зазначене, позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд ухвалити рішення про їх задоволення.

Представник відповідача проти позову заперечував з огляду на необґрунтованість, та просив суд відмовити у його задоволенні.

Суд, розглянувши та дослідивши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши всі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 23.01.2013 р. №183 та направлення для проведення позапланової перевірки від 23.01.2013 р. №183-Н, представниками відповідача було проведено перевірку об'єкта будівництва (нежитлові будівлі), що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої 21.02.2013 р. складено акт №183.

Зазначеною перевіркою встановлено факт самочинного будівництва (реконструкції) об'єкта будівництва - двохповерхової нежитлової будівлі літ. «Б-2», що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі акту від 21.02.2013 р. №183 відповідачем 21.02.2013 р. було складено оскаржуваний у даній справі припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а також прийнято рішення про заборону експлуатації об'єкту будівництва, яке також є предметом оскарження у даній справі.

Стосовно оскарження позивачем дій відповідача щодо проведення позапланової перевірки об'єкта будівництва (нежитлові будівлі), що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої 21.02.2013 р. складено акт №183, слід зазначити наступне.

Так, за визначенням, наведеним у пункті 1 частини 1 статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень (стаття 2 КАС України).

Згідно з приписами статті 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

З наведених процесуальних норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права, свободи або інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Між тим, за змістом статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», державний архітектурно-будівельний контроль визначено як сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: 1) безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню; 2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; 3) видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт; 4) проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації; 4-1) проводити перевірку відповідності будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що використовуються під час будівництва об'єктів, вимогам державних стандартів, норм і правил згідно із законодавством; 5) здійснювати контроль за додержанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів містобудування та архітектури; 6) залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій, які пройшли у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, державну атестацію в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури; 7) одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Крім того, відповідно до Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 р., державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами. 2. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: 1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; 2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; 3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва. Державний архітектурно-будівельний контроль на об'єктах будівництва, що є власністю іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних і фізичних осіб та розташовані на території України, здійснюється відповідно до цього Порядку. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється посадовими особами інспекцій відповідно до їх посадових інструкцій та функціональних повноважень.

З правового аналізу викладеного вбачається, що уповноважені працівники Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківський області були законодавчо наділені повноваженнями на проведення перевірки об'єкта будівництва (нежитлові будівлі), що розташований за адресою: АДРЕСА_1, складення відповідних приписів на підставі її результатів, а також прийняття відповідних рішень про усунення виявлених порушень.

Суд вважає за необхідне зазначити, що при фактичному проведенні перевірки, діями контролюючого органу, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин будуть відповідні приписи та рішення, які й оскаржуються позивачем у межах даної справи.

Між тим як зміст позовних вимог про визнання неправомірними вже здійснених дій інспекції з проведення перевірки свідчить про те, що на момент звернення позивача до суду вони не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права і обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

На підставі наведеного суд дійшов висновків, що оскаржувані дії відповідача щодо проведення позапланової перевірки об'єкта будівництва (нежитлові будівлі), що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої 21.02.2013 р. складено акт №183, не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права і обов'язки у сфері публічно-правових відносин, а відтак - відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог у цій частині.

Перевіряючи на відповідність вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України припис від 21.02.2013 р. про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а також рішення від 21.02.2013 р. про заборону експлуатації об'єкту будівництва, яке також є предметом оскарження у даній справі, суд вважає за необхідне зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося сторонами під час розгляду даної справи, під час проведення перевірки представниками відповідача було встановлено наявність двоповерхової нежитлової будівлі літ. «Б-2», що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Судом встановлено та також не заперечувалося сторонами, що відповідно до рішення Київського районного суду від 23.03.2007 р. у справі №2-2137/07/14 було визнано право власності на самочинно реконструйовану нежитлову будівлю з улаштуванням другого поверху. Після реконструкції та переобладнання будівля літ. «Б-2» складається: підвал №І, II, III загальною площею 50,2 кв. м, перший поверх №1-9 загальною площею 133,1 кв. м; другий поверх №10-14 загальною площею 137,0 кв. м., всього по будівлі - 320,3 кв. м. Названим судовим рішення за позивачем - ОСОБА_4, було визнано право власності на нерухоме майно - реконструйоване та переобладнане приміщення нежитлової будівлі літ. «Б-2» під магазин непродовольчих товарів з офісними приміщеннями загальною площею 320,3 кв. м, розташоване по АДРЕСА_1.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 12.11.2009 р. рішення Київського районного суду м. Харкова від 23.09.2007 у справі №2-2137/07/14 було скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду справи №2-2137/07/14 (2-1504/10/08 - справі було присвоєно новий номер) 16.12.2010 р. від позивача надійшла заява про залишення позову без розгляду, яку було задоволено, про що постановлено ухвалу від 16.12.2010 р.

Під час судового розгляду даної справи позивач не пояснив суду у зв'язку з чим було відкликано позов про визнання права власності на названу будівлю, однак судом з пояснень представника позивача встановлено, що на момент розгляду даної справи спорів щодо визнання права власності на самочинно реконструйовану нежитлову будівлю з улаштуванням другого поверху літ. «Б-2», що розташована за адресою: АДРЕСА_1, позивачем не ведеться.

Відповідно до ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд також зауважує, що відповідно до договору купівлі-продажу від 28.112002 р., позивачем було придбано нежитлові приміщення №2, 3, 4, 5, загальною площею 68,3 кв. м, розташовані у будівлі літ. «Б-1», яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. У той час, як оскаржуються припис та рішення, щодо будівлі літ. «Б-2», тобто іншого, новозбудованого об'єкту, а не як зазначає позивач - того самого.

Крім того, судом встановлено, що згідно інформації КП «Харківське міське БТІ» від 05.01.2012 р. №93 реєстрацію права власності за позивачем на нежитлову будівлю літ. «Б-2» загальною площею 320,3 кв. м. по АДРЕСА_1 анульовано.

Інформація щодо наявності у забудовника права на виконання будівельних робіт та введення об'єкту будівництва в експлуатацію за вказаною адресою в Інспекції ДАБК у Харківській області також відсутня.

Згідно інформації, наданої Департаментом містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради, від 07.12.2012 р., містобудівні умови та обмеження на самочинне будівництво нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 не можуть бути надані, а також визнано недоцільним винесення на розгляд постійно діючої комісії з питань самочинного будівництва питання про надання дозволу на збереження самочинно побудованої нежитлової будівлі літ. «Б-2» по АДРЕСА_1.

Відповідно до відповіді управління Держкомзему у м. Харкові від 06.12.2012 р. в управлінні за позивачем не обліковуються правовстановлюючі документи на право власності або користування землею на якій розташована нежитлова будівля літ. «Б-2».

Під час розгляду даної справи встановлено, що позивачем не було отримано рішення сесії міської ради про надання дозволу на збереження самовільно збудованого об'єкту та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для експлуатації об'єкту відповідно до «Порядку вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом», затвердженого рішенням 22 сесії Харківської міської ради 24 скликання від 23.06.2004 р. №90/04 з відповідними змінами та доповненнями, а також «Порядку вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом», затвердженого рішенням 9 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 17.08.2011 р. № 390/11.

Відповідно до ч.7 ст.319 Цивільного кодексу України, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст.321 Цивільного кодексу України, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Приписами ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Судом встановлено та не заперечувалося представником позивача під час розгляду даної справи, що позивач здійснив самочинне будівництво (реконструкцію) об'єкту нерухомості, літ. «Б-2» розташованого по АДРЕСА_1 без належного оформлення права користування земельною ділянкою, отримання вихідних даних, розроблення та погодження проектної документації, отримання права на проведення підготовчих та будівельних робіт.

Зазначене, у свою чергу обумовлює неможливість його перебудови з метою усунення істотного відхилення від проекту, оскільки такий проект не розроблявся взагалі, а також унеможливлює усунення істотного порушення будівельних норм та прийняття зазначеного об'єкту в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

Суд звертає увагу, що позивач при здійснені будівництва (реконструкції) об'єкта нерухомості, без оформлення будь яких документів передбачених діючим законодавством порушив наступні будівельні норми та правила: ст.23 Закону України «Про планування та забудову території», відповідно до якої суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки при проектуванні і здійсненні будівництва об'єкта містобудування; ст.24 Закону України «Про планування та забудову території», якою передбачено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, встановлених згідно з вимогами цього Закону; ст.29 Закону України «Про планування та забудову території», якою встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд; до ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що визначає проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування; ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність», відповідно до якої будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних норм, стандартів і правил; ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно якої виконувати будівельні роботи, підключати об'єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт забороняється; ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно норм якої, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється шляхом реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації; ст.5 Закону України «Про основи містобудування», приписами якої визначено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинна бути забезпечена розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови; ст.16 Закону України «Про основи містобудування», згідно якої, будівельні норми, державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища та якнайкращих умов життєдіяльності людини; ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що передбачає право замовника виконувати будівельні роботи лише після реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до І - ІІІ категорій складності; ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до якої експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, проте не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Також, слід зазначити, що порядок виконання будівельних робіт, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. №466, передбачає, що будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та реєстрації відповідною Інспекцією декларації або видачі замовнику Інспекцією дозволу на виконання будівельних робіт.

Крім того, відповідно до порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 461, експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Відтак, з урахуванням того, що позивачем не надано суду доказів відсутності факту встановленого відповідачем порушення, а саме - факту самовільного будівництва, суд не вбачає наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування припису від 21.02.2013 р. про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.30-1 Закону України «Про планування та забудову території», експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів будівництва забороняється.

Аналогічні норми закріплено і в п.8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до яких експлуатація закінчених будівництвом об'єктів не прийнятих в експлуатацію забороняється.

Пунктом 9 ч.4 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено право Інспекції забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію.

Враховуючи викладене, а також факт того, що позивачем під час розгляду даної справи не було надано суду доказів того, що спірний об'єкт будівництва є прийнятим в експлуатацію відповідно до норм чинного законодавства, суд не вбачає наявності правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у цій частині також.

Керуючись ст.ст. 158 - 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 відмовити повністю.

Сторони можуть одержати копію постанови в повному обсязі з моменту її складення у строк, передбачений ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Ніколаєва

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12 квітня 2013 року.